МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ОГІЄНКА
Природничий факультет
Кафедра географії та екології
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ
на тему:
«Методика формування уявлень про географічні предмети та явища у шкільному курсі у 8 класі»
студентки 22-Г групи
напряму підготовки 6.040104
Географія*
денної форми навчання
Вальчак Катерина Павлівна
Перевірив: Мисько В. З.
Кам’янець - подільський – 2015 Зміст
ВСТУП …………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. Усвідомлення термінів, факторів та уявлень, їх необхідна передумова для осмислення сутності географічних понять.……………..…....4
РОЗДІЛ 2. Уявлення про предмети та явища наколишньої дійсності як першооснова географічних понять………………….…………………………...8
ВИСНОВОК………………………………………………………………..……10
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………11
Вступ
Найважливішими завданнями шкільної географії є формування в учнів географічних знань у формі фактів, уявлень, понять, закономірностей , теорій. Відображаючи не однаково географічну дійсність, ці форми знань формуються по-різному.
Формою більш узагальненого, але разом з тим наочного, чуттєвого відображення природи, сходинкою до вищої форми пізнання (абстрактного мислення), яка виникає на основі відчуттів і сприймань є уявлення.
Уявлення – це чуттєво – наочний, узагальнений образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв’язки раніше сприйнятого об’єкта чи групи об’єктів.
На відміні від сприйняття, уявлення є більше узагальненим образом, оскільки запам’ятовуються не всі ознаки, а найхарактерніші.
Якщо сприймання завжди однозначні, то уявлення бувають одиничними і загальними.
Кожне уявлення має зміст – тобто ті зовнішні ознаки, властивості і зв’язки чуттєво – наочного образу, які були сприйняті різними ознаками чуття і які створюють цей образ.
Географічні уявлення – це образи географічних об’єктів і територій, що вивчаються в шкільному курсі. Це можуть бути уявлення про будь який географічний об’єкт, який учні бачили (горб, озеро, річка, населений пункт); може скластися уявлення про об’єкти яких учні ніколи ще не бачили, скажімо природа і життя людей будь – якої країни, гори, міста та ін.
Географічні уявлення відрізняються від інших тим, що вони є здебільшого просторовими.
Усвідомлення термінів, факторів та уявлень, їх необхідна передумова для осмислення сутності географічних понять.
У процесі безпосереднього і опосередкованого сприймання об’єктів природи рідного краю відбувається нагромадження термінів, фактів, уявлень. Усвідомлення їх – необхідна передумова для осмислення сутності географічних понять.
Загальноосвітня цінність шкільного курсу географії полягає в тому, що у процесі його вивчення учні знайомляться з реальним життям у навколишньому середовищі, з життям суспільства у всіх його проявах і зв’язках.
Засвоєні при цьому географічні знання у формі фактів, уявлень, понять, закономірностей, теорій, а також сформовані загально – навчальні та локальні вміння і навички дають змогу школярам усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях своєї держави та світу в цілому.
Зауважимо, що фундаментом змісту шкільної географії як науки є система географічних понять, яка ніколи не зводиться до системи географічних знань, оскільки остання має значно ширший обсяг.
"Поняття, - як зазначає К. Д. Саная, - це одна з вищих форм мислення, пізнання дійсності, а також існування людських знань, які своїм змістом виражають різний рівень пізнання предмета, а за формою являють собою уявне відтворення об’єкта як єдності (сукупності, взаємозв’язку) ознак.
Таким чином, географічне поняття – це узагальнення суттєвих ознак предметів чи явищ навколишньої дійсності, встановлення взаємозв’язків і взаємозалежностей між ними. Кожне поняття позначається відповідним терміном, який являє собою слово або словосполучення. Термін виконує дві функції: називає поняття і відображає його зміст.
Він входить у поняття, але поняття не зводиться до нього. (Зміст поняття утворює сукупність основних суттєвих ознак того чи іншого виду конкретних предметів чи явищ навколишньої дійсності, а обсяг поняття – це множина предметів (клас), кожному з яких належать ознаки, які відносяться до змісту поняття).
Результативність засвоєння учнями географічних понять знаходить своє відображення у таких формах: знання понять (яке не вичерпуються лише знанням визначень) і правильне оперування ними в конкретних видах розумової діяльності.
Проте, як показали власні спостереження за навчально-виховним процесом у школі та результати наукового дослідження, ці форми засвоєння понять учнями часто перебувають у різних відношеннях одна до одної, а саме:
поняття засвоєне, але учневі оперувати ним важко або неможливо. Це проявляється, насамперед, тоді, коли учень опиняється в нових умовах (наприклад, повинен виконати завдання іншого типу);
поняттям оперувати учень вміє, але достатньо не розуміє його сутності, тобто його змісту. Це відбувається в тому випадку, коли поняття засвоєні учнем формально (запам’ятовування термінів, визначень), а не осмислено в процесі активної пізнавальної діяльності.
Щоб запобігти цьому, вчителеві слід дотримуватися методики формування географічних понять, яка передбачає наступну послідовність етапів спеціально організованого цілісного психолого-педагогічного процесу:
мотиваційна і змістова підготовка до засвоєння географічного поняття;
організація чуттєвого сприймання предметів і явищ природи;
організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак поняття;
узагальнення і словесне визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном;
введення сформованого поняття в систему географічних знань.
Як бачимо, одним із важливих етапів процесу формування географічних понять є "Організація чуттєвого сприймання предметів і явищ природи", який спрямований на використання краєзнавчого принципу.
Краєзнавчий принцип навчання на цьому етапі припускає обов’язкову роботу на місцевості чи використання місцевих матеріалів у процесі формування загальних географічних понять.
Наприклад, формування поняття "план місцевості", "азимут" не обходиться без роботи на місцевості, а саме окомірного її знімання; формування поняття "погода", "клімат" потребує систематичного спостереження за температурою, опадами, напрямом і силою вітру, атмосферним тиском на тій місцевості, де учні проживають; осмислення сутності поняття "природний комплекс" відбудеться лише в тому випадку, коли учні ознайомляться з компонентами природи своєї місцевості та виявлять взаємозв’язки між ними; поняття "промислове підприємство" буде краще засвоєне при умові, що школярі безпосередньо побувають на ньому під час навчальної екскурсії тощо.
З одного боку, такий підхід забезпечує процес формування понять конкретним наочним географічним матеріалом, з другого – підвищує науковий рівень знань учнів.
Першоосновою географічних понять є уявлення про предмети та явища навколишньої дійсності, які формуються за допомогою чуттєвого сприймання об’єктів природи своєї місцевості.
Сприймання відбувається через відчуття їх окремих ознак, властивостей (колір, температура, запах, смак, форма тощо), які діють на аналізатори суб’єкта. Всі ознаки самі по собі не існують, а належать конкретному об’єктові. Тому у свідомості дитини виникає його образ. Кожна ознака зіставляється з цілим образом і ним визначається, а цілісний образ залежить від особливостей його ознак.
На свідомість сприймання предметів і явищ довкілля (на основі яких формуються географічні уявлення, а вслід за ними поняття) значний вплив має правильно організоване спостереження в природі; спостереження натуральних об’єктів; точне і образне слово вчителя; пізнавальні завдання, які уточнюють сприймання; використання набутих знань і життєвого досвіду дітей; попередній добір і демонстрування об’єктів природи своєї місцевості, які за змістом відповідають змістові того поняття, яке формується.
У дібраних для спостереження чи демонстрування об’єктів істотні ознаки незмінні, а всі інші, неістотні, контрастно відрізняються. Такі об’єкти викликають зацікавлення у дітей, позитивні емоції, естетичні почуття.
У разі відсутності на території свого краю безпосередніх об’єктів сприймання, використовується опосередковане сприймання необхідних їх ознак.
Опосередковане сприймання реалізується через живе та друковане слово, що має свої особливості. Воно полягає у тому, що на відміну від чуттєво – предметного змісту, який одночасно сприймається кількома аналізаторами, усний чи письмовий зміст сприймається не цілісно, а фраза за фразою, одним органом чуття. Щоб сприймання було цілісним, використовують прийоми, які одночасно актуалізують чуттєвий досвід дитини: унаочнення, спонукання до згадування через посилання на місце і час безпосереднього сприймання об’єктів, про які йдеться, стислого пояснення вчителя.