Смугового електроду, що з’єднує вертикальні електроди (кругла сталь, кутики і т. І.) групового заземлювача [20]

Відношення відстаней між вертикальними електродами до їх довжини	Число вертикальних електродів
	2	4	6	10	20	40	60	100
Вертикальні електроди розміщені в ряд
1	0,85	0,77	0,72	0,62	0,42	‑	‑	‑
2	0,94	0,80	0,84	0,75	0,56	‑	‑	‑
3	0,96	0,92	0,88	0,82	0,68	‑	‑	‑
Вертикальні електроди розміщені по контуру
1	‑	0,45	0,40	0,34	0,27	0,22	0,20	0,19
2	‑	0,55	0,48	0,40	0,32	0,29	0,27	0,23
3	‑	0,70	0,64	0,56	0,45	0,39	0,36	0,33

Таблиця 5.29 - Коефіцієнти використання η_в вертикальних

Електродів групового заземлювача (кругла сталь, кутики і т. І.) без врахування впливу смуги зв'язку [20]

Число заземлювачів n	Відношення відстаней між електродами до їх довжини
	1	2	3	1	2	3
	електроди розміщені в ряд			електроди розміщені по контуру
2	0,85	0,91	0,94	‑	‑	‑
4	0,73	0,83	0,89	0,69	0,78	0,85
6	0,65	0,77	0,85	0,61	0,73	0,80
10	0,59	0,74	0,81	0,56	0,68	0,76
20	0,48	0,67	0,76	0,47	0,63	0,71
40	‑	‑	‑	0,41	0,58	0,66
60	‑	‑	‑	0,39	0,55	0,64
100	‑	‑	‑	0,36	0,52	0,62

Опір розтіканню горизонтального електроду із смугової або круглої сталі R_г, Ом:

(5.50)

де ρ_роз - розрахунковий питомий опір землі, Ом·м (з урахуванням коефіцієнта сезонності);

l - довжина електроду, м;

t - глибина заставляння (відстань від поверхні землі до середини електроду), м;

b - ширина смуги, м. Для круглої сталі b = 2d, де d - діаметр.

У орієнтовних розрахунках опір горизонтального електроду, R_г Ом, можна прийняти

(5.51)

Опір розтіканню вертикального електроду з круглої або кутової сталі R_в, Ом

(5.52)

де d - зовнішній діаметр електроду, м; для вертикальних електродів з кутової сталі d = 0,95b,

де b - ширина полиці кутика, м

Решта позначень, як у формулі (5.49).

Розрахований за формулою (5.51) опір електроду, Ом, з круглої сталі діаметром 12 мм, завдовжки 5 м, при t = 3,2 м (верхній кінець електроду знаходиться на відстані 0,7 м від поверхні землі)

R_в = 0,228 ρ_роз.(5.53)

У орієнтовних розрахунках опір вертикального електроду з круглої або кутової сталі можна прийняти

; (5.54)

5) уточнюють вибрані параметри заземлювача. Знайдений на основі п. 4 опір заземлювача R порівнюють з визначеним за п. 1 необхідним опором штучного заземлювача R_и. Якщо R і R_и близькі за значенням, то, значить, форма, розміри, конфігурація заземлювача вибрані правильно. Якщо значення R і R_и значно відрізняються один від одного, то необхідно внести відповідні корективи, які, як правило, полягають в зміні кількості електродів, після чого обхідно знову знайти розрахункове значення R.

Розрахунки заземлювальних пристроїв являються наближеними, тому рекомендується округлювати проміжні і кінцеві результати у бік запасу.

Розрахунок заземлювальних пристроїв пересувних електроустановок. Опір одиночного стержньового інвентарного заземлювача, Ом, верхній кінець якого залишається над поверхнею землі, розраховують за формулою:

.(5.55)

де ρ - питомий опір ґрунту, Ом · м;

l - довжина зануреної в землю частки стержня, м;

d - зовнішній діаметр стержня, м (для кутової сталі d = 0,95 b, де b - ширина полиці кутика).

Для усунення явища екранування відстань між електродами заземлення має бути не менше їх довжини.

Опір заземлювального пристрою R_з Ом, який визначається за формулою

.(5.56)

де η_в - коефіцієнт використання (див. табл. 5.29);

n - кількість стрижньових електродів.

У табл. 5.30 наведені дані по кількості стержневих електродів, необхідних для спорудження заземлювального пристрою пересувної електроустановки опором 10 Ом для умов другої кліматичної зони (див. табл. 5.25, 5.26) з урахуванням коефіцієнта використання (див. табл. 5.29). При нормованому опорі заземлювального пристрою 4 Ом кількість стержнів слід збільшити в 2,5 рази.