3. Характеристика системи корпоративних відносин.

Корпоративні підприємства функціонують як господарські ланки на основі певних основних і оборотних фондів, які використовуються з більшою чи меншою ефективністю. Проте виробничі та невиробничі фонди господарських товариств формуються на початкових стадіях залежно від угод їх засновників та учасників, які визначають мету діяльності, способи розподілу часток між засновниками і величину початкового капіталу, який буде застосовуватись для господарської діяльності товариства.

Особливість корпоративної власності – вона розглядається як об’єднана (спільна) власність.

Види корпоративної власності:

1. майно, що передане корпоративному підприємству засновниками і учасниками у власність;

2. продукція, що вироблена підприємством у результаті господарчої діяльності;

3. одержані доходи;

4. інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Початковий капітал формується за рахунок внесків учасників та засновників товариства. Майно, що передається засновниками та учасниками товариства у власність, являє собою внески учасників та засновників товариства, що можуть виступати у різних майнових формах.

Згідно з законодавством України, внесками учасників може бути:

1. будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності;

2. цінні папери;

3. права користування природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням;

4. майнові права, в тому числі права на інтелектуальну власність;

5. грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Практика свідчить, що внесками можуть бути різні матеріальні та нематеріальні цінності, які можуть відбиватись в бухгалтерському обліку на балансі і відповідати законодавчо визначеному переліку.

При створенні корпоративного підприємства виникає капітал, який є власністю не окремих акціонерів, а товариства. Це означає, що учасники мають в товаристві свої корпоративні права, але тільки товариство є суб’єктом господарських відносин.

Товариство є власником майна, несе ризик випадкової загибелі або пошкодження цього майна. Будівлі, споруди, обладнання та інші цінності не є власністю окремого акціонера – його власністю є акція як свідоцтво корпоративних прав.

Винятком є ті випадки, коли майно передане на правах користування. Ці випадки в обов’язковому порядку фіксуються в установчих документах.

3. Особливості зовнішнього і внутрішнього середовища корпорації, проблеми їхньої взаємодії.

Оскільки корпоративна форма бізнесу базується на діяльності акціонерних товариств, а управління ними має свою специфіку у порівнянні, наприклад, з приватними чи державними підприємствами, то важливим є формування зовнішнього середовища регуляторного впливу на корпорації і внутрішнього механізму узгодження інтересів суб'єктів корпоративних відносин.

Зовнішня сфера корпоративного управління представлена наступними елементами:

1) державні органи загальної та спеціальної компетенції (створюють норми і правила корпоративного контролю, забезпечують відповідальність суб’єктів корпоративного управління);

2) механізми ринкового контролю:

- ринки продукції - забезпечують отримання частини прибутку, підвищення курсової ціни акцій корпорації;

- фінансові ринки - є показниками стану корпорації на основі котирування корпоративних цінних паперів, дають змогу власникам корпоративних прав позбутись їх у разі неефективного корпоративного управління;

3) громадські організації, засоби масової інформації (впливають на корпоративну стратегію й тактику, здійснюють певний нагляд за розвитком корпоративного сектора, впливають на прийняття рішень, дають орієнтири власникам корпоративних прав для здійснення відповідних дій — позбавлятись від тих чи інших цінних паперів, збирати органи управління чи якось впливати на їхню роботу, здійснювати інші заходи, що спрямовані на забезпечення своїх корпоративних прав).

Внутрішня сфера корпоративного управління представлена наступними елементами:

1) власники;

2) менеджмент;

3) працівники.

Внутрішні елементи системи корпоративного управління залежать від:

1. Наявності ефективних норм та процедур взаємовідносин власників та їх впливу на менеджмент підприємства.

Такі норми і процедури, як проведення загальних виборів і прийняття ними рішень, визначення органів нагляду за діяльністю менеджерів у періоди між зборами, є надзвичайно важливими елементами корпоративного управління. Вони формуються частково із зовнішнього середовища — обов'язковими законодавчо розробленими приписами і нормами та частково — з внутрішнього — створеними корпоративними документами, які мають правову силу на рівні господарського товариства і не суперечать законодавче визначеним нормам.

Законодавче визначені норми не можуть регулювати практично усі випадки не збігання інтересів серед власників, власників і менеджерів і рядових працівників, корпорації та державних, наприклад податкових, органів. У рамках законодавче визначених нормах є багато специфічних положень, що не завжди співпадають з корпоративними приписами, які, в свою чергу, залежать від ступеня узгодженості інтересів суб'єктів корпоративного управління. Справа в тому, що іноді дії в інтересах власників не завжди можуть бути виправдані з погляду ефективності корпоративного управління безпосередньо товариством як підприємством, бажання власників на якомусь етапі отримати максимальні дивіденди вступає у суперечність з необхідністю здійснення менеджментом кроків, спрямованих на завоювання нових сегментів ринків або технічне переобладнання підприємства. Прагнення персоналу підвищити рівень оплати праці за стабільних параметрів діяльності підприємства прямо знижує його прибуток, а отже, зменшує величину дивідендів власників, що викликає їх протидію.

Таких суперечностей на діючому підприємстві існує величезна кількість, через те системи внутрішньої сфери управління повинні якомога повніше охоплювати усі напрями господарської діяльності підприємства. Тому внутрішній елемент системи корпоративного управління включає також розроблені менеджментом і узгоджені з власниками приписи поведінки персоналу, оплати посадових осіб, формування фондів та виплати дивідендів, майнових угод, інших напрямів корпоративної та виробничої діяльності.

2. Особливостей об’єктів регулювання.

Так, у невеликих господарських товариствах системи корпоративного управління значно відрізняються від системи управління акціонерних товариств з великою кількістю власників. Крім того, в акціонерних товариствах можуть бути розпорошені акції серед великої кількості власників і для таких корпорацій управління є більш складним, ніж для фірм, навіть великих за обсягами виробництва, проте з кількома інвесторами-власниками. Вихід власників з господарського товариства, уступки ними своїх корпоративних прав залежать від видів господарських товариств і, з одного боку, визначається корпоративним управлінням, а з іншого – впливає на саме корпоративне управління, яке використовується в них.