Частка прибутку підприємств у ввп*

Показник	1996 p.	1997 p.	1998 p.	2000 p.	2002 p.
ВВП, млн грн Загальний прибуток (прибутки мінус збитки), млн грн Питома вага прибутку у ВВП, %	81519,0 14418,5 17,7	93365,0 13867,6 14,9	103869,0 3418,8 3,3	173348,8 11800,0 6,8	220932 14800,0 6,7

* Розраховано за даними Держкомстату України. 146

Згідно з даними табл. 3.1у 1998р. загальний прибуток по Україні становив 3418,8 млн грн,або 24,7 %порівняно з попереднім роком. Прибуток у розмірі 20700 млн грн одержали 46 % підприємств, про­те на загальні підсумки роботи підприємств і організацій значно вплинули збитки в розмірі 17300 млн грн, яких зазнали 54% під­приємств. Причому зниження прибутків спостерігалось майже в усіх секторах економіки.

У 2000 р. ситуація поліпшилась — сумарний прибуток суб'єктів господарювання становив 26,4 млрд грн, збитків — 14,6 млрд грн, отже, позитивний фінансовий результат (загальний прибуток) стано­вив 11,8 млрд грн. У 2000 р. збитково працювало 48 % підприємств. Найбільшу частку таких підприємств становили транспортні, буді­вельні організації і підприємства в галузі електроенергетики. Тенденція до зменшення кількості збиткових підприємств триває, але їх частка ще залишається великою (43 % в 2002 р. та 41 % -в 2003 p.).

Низькі показники прибутку та рентабельності підприємницьких структур пов'язані з погіршенням їх фінансового стану, що зумов­люється загальною економічною кризою і збільшенням витрат на виробництво.

На сучасному етапі трансформації економічної системи держави на прибуток впливають такі процеси, як приватизація, створення конкурентного середовища, структурна перебудова економіки. З ог­ляду на це до необхідних складових збільшення доходів підприємств доцільно зарахувати такі:

• реформування податкового законодавства (держава може знизити податкове навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосувати гнучку систему подат­кових пільг і податкових "канікул" для інноваційних інвестицій);

• збільшення джерел інвестування —внутрішніх заощаджень і залу­чення зовнішніх ресурсів, що сприятиме фінансовому оздоров­ленню економіки загалом;

• орієнтація на залучення стратегічного інвестора і розвиток фондо­вого ринку. Основна мета стратегічного інвестора полягає в концентрації власності й досягненні ефективності роботи під­приємства у перспективі, а не в одержанні прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Значна розпорошеність акцій між дрібними акціонерами негативно позначається на ефективнос­ті управління підприємством. Цю проблему загострює немож-

147

ливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність;

• розвиток системи правових гарантій захисту інвесторів від інвестиційних ризиків;

• забезпечення ефективного управління державними корпоративними правами;

• формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

• поліпшення технологічної структури виробництва з використанням світових науково-технологічних досягнень;

• сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-техніч­них ресурсів;

• державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень і розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання.