Відступи

Для тимчасового скорочення довжини рядка використовуються відступи. Вони також належіть до атрибутів форматування абзаців і задаються за допомогою лінійки табуляції. Для цього необхідно відкрити діалогове вікно Indents/Tabs (Відступи/Табуляція). Відступи позначені на лінійці чорними трикутниками, спрямованими вершинами один до одного і розташованими на початку і наприкінці рядка. Вигляд відступів у діалоговому вікні PageMaker схожий на їх зображення на лінійці текстового процесора. Края поточного текстового блоку позначені на лінійці тонкими вертикальними пунктирами. Коли правий і лівий відступ сполучені з краями тестового блоку, текст форматується без відступів. Лівий маркер складається з двох частин. Їх можна переміщати окремо (створюючи новий рядок або висячий відступ) або разом (тоді перший рядок абзацу форматується так само, як і інші). Для зміни позиції відступу необхідно обрати мишею правий або лівий маркер (при переміщенні лівого відступу натискання здійснюється в середині трикутника) і відтягнути мишею на потрібне місце лінійки. У рядку вводу Position (Позиція) розташовують величину зсуву відступу. Для цбого необхідно натиснути кнопку Apply (Контроль) і проконтролювати, щоб ширина поточного абзацу змінилася відповідно до заданого форматування.

При оформленні абзаца основного тексту за допомогою нових рядків абзаци тексту відокремлюються один від одного. У теперішній час стандартна величина відступу абзаца (нового рядка) дорівнює круглої шпації (кругла шпація приблизно дорівнює кеглю).

Для формування нового рядка необхідно перемістити вправо верхню частину маркера лівого відступу. Для цього необхідно натиснути мишею на верхньому маленькому трикутнику. Тепер при переміщенні миші буде рухатися тільки верхня частина маркера. Її позиція також відбиває в рядку вводу Position (Позиція). Таким чином, можна змістити початок першого рядка абзацу вправо на необхідну величину.

Якщо верхня частина лівого маркера відступу регулює зсув першого рядка абзацу, то нижня керує позицією всіх інших рядків. Іноді необхідно змістити перший рядок абзацу вліво щодо інших. Таке розташування тексту називається висячим відступом. Воно використовується в переліках, нумерованих списках і просто як спосіб виділення. Відступ абзаца не може бути більше ширини стовпчика, тому для зсуву першого рядка вліво необхідно зсунути вправо всі інші рядки абзацу. Для цього необхідно обрати маркер лівого відступу, натиснути клавішу <Shift> і, утримуючи її, потягнути маркер вправо. При цьому буде переміщена нижня частина маркера.

Розподілення рядків і абзаців за сторінками

Програма PageMaker дозволяє регулювати розподілом рядків і абзаців за сторінками і стовпчиками публікації і впливати на їх положення на сторінці. Група елементів керування Options (Варіанти), розташована у вікні Paragraph Specifications (Параметри абзацу), дозволяє розірвати рядок у заданій точки, форсувати розміщення суміжних абзаців на одній сторінці, розмістити абзац на початку нової сторінки або наступного стовпчика тексту і запобігти поява висячих рядків

Розрив рядка

Для розділення рядка у заданій точки найпростіше ввести в текст символ розриву рядка. Він додається комбінацією клавіш <Shift>+<Enter>. Символ розриву рядка не відображається в головному вікні публікації, але у вікні редактора матеріалів він стає видимим (зламана стрілка) при включенні режиму показу недрукованих символів.

Висячі рядки

Термін "висячий рядок" точного визначення немає. Розроблювачі PageMaker вклали в нього наступний зміст:

Початковий висячий рядок (Widow, вдова)– останній рядок абзацу, розташований вгорі сторінки у відриві від інших рядків, які залишилися на попередній сторінці.

Кінцевий висячий рядок (Orphan, сирота)– це перший рядок абзацу, розташований внизу сторінки або стовпчики і відірваний від інших рядків, які знаходяться на наступній сторінці.

Уникнути висячого рядка можна декількома способами.

1. Самий радикальний – це редагування тексту, у ході якого додається або віддаляється декілька слів. Однак це не можливо на етапі верстки або у випадку видання художнього твору.

2. Контроль висячих рядків можна здійснювати вручну, регулюючи обсяг, займаний абзацом тексту за допомогою атрибутів, керуючих довжиною рядка. Ручний метод контролю висячих рядків є гнучким. Однак, при будь-яких переміщеннях тексту, пов'язаних із внесенням коректури, розташування рядків на сторінці зміниться і роботу буде необхідно виконувати заново.

3. Контроль висячих рядків може здійснювати і сама програма. Автоматичний контроль включається при активізації режимів Orphan control (Висячі рядки на початку абзацу) і Widow control (Висячі рядки наприкінці абзацу) у полі Options (Варіанти) діалогового вікна Pafagraph Specifications (Параметри абзацу). При активізації цих режимів необхідно задати мінімально допустиме число висячих рядків (окремо для кінцевих і для початкових) від 0 до 3. Контроль висячих рядків з використанням автоматичних режимів можна проводити двома способами:

– додаванням потрібного атрибута для тих абзаців, де це необхідно; при зміні тексту необхідно перевірити його на наявність висячих рядків ще раз, тому що абзаци можуть зміститися;

– заданням необхідних функцій контролю висячих рядків для всього тексту публікації; у цьому випадку необхідні атрибути встановлюють один раз, після чого висячі рядки зникають.

PageMaker регулює розташування тексту на сторінці при здійсненні контролю висячих рядків таким чином. Наприклад, було задано найменш можливе число висячих рядків абзаців дорівнює 2. Щораз при розподіленні тексту за сторінками або стовпчиками PageMaker аналізує скільки висячих рядків залишається на сторінці. Якщо це число більше або дорівнює 2, то абзац розбивається. Якщо ця умова не виконується, то PageMaker зміщає точку розбивки абзацу, тобто розбиває абзац на рядок нижче. Якщо це неможливо, то абзац переноситься на наступну сторінку. Так само здійснюється і перевірка кінцевих висячих рядків. Коли PageMaker розбиває абзац з переходом на наступну сторінку або стовпчик, він перевіряє скільки таких рядків з'явилося на новій сторінці. Якщо їх кількість не менше 2, то абзац розбивається в даному місці, якщо менше – PageMaker намагається виконати умову, розбивши абзац на рядок вище. При неможливості такої розбивки весь абзац розміщується на поточній сторінці.

Автоматичний контроль висячих рядків у PageMaker – здійснюється при включенні прапорців контролю Orphan control (Висячі рядки на початку абзацу) і Widow control (Висячі рядки наприкінці абзацу). При цьому висячі рядки у публікації зникають. Якщо на сторінці (колонки) утворився початковий висячий рядок, то PageMaker розмістить весь абзац, до якого вона належить, на поточну сторінку. При цьому на попередній сторінці (колонки) з'явиться "дірка", текстовий блок не буде розміщений до кінця смуги набору. Нижні края смуги набору повинні знаходитися на одному рівні: якщо висота суміжних смуг набору відрізняється, то це ще гірше, ніж наявність висячого рядка. Тому не рекомендується застосовувати автоматичний контроль висячих рядків. Однак, алгоритм автоматичного запобігання висячих рядків іноді застосовують. Так, наприклад, при верстці якісної технічної документації, інструкцій до програм та іншої спеціальної літератури (правила про однакову довжину смуг набору в таких виданнях дотримуються нестрого).

Для швидкого знаходження ділянки тексту, де PageMaker не виконав всі режими розподілення абзаців, необхідно встановити прапорець Show "keeps" violations (Виділяти підсвічуванням висячі рядки) у діалоговому вікні Preferences (Установки). Після закриття цього діалогового вікна всі порушення розподілення абзаців за сторінками будуть виділені сірим або жовтим підсвічуванням (залежно від типу монітора комп'ютера). Ці порушення можна виправити, набудовуючи атрибути, що впливають на довжину рядка. Основні правила при настроюванні такі:

1. Якщо останній рядок абзацу займає за довжиною менш чверті рядка, то можна спробувати ущільнити текст з метою зменшення обсягу і скорочення числа рядків (вгонка рядка).

2. Якщо довжина останнього рядка складає більш 3/4 довжини стовпчика, то необхідно спробувати розігнати текст (зробити його більш вільним) і таким способом додати ще рядок до абзацу (вигонка рядка).

Припустиме число висячих рядків не повинно бути менше двох. Якщо ж таке розташування неможливе, то необхідно визначити, рядок якої довжини можна відірвати від останнього абзацу на сторінці і перенести на наступну сторінку. Найкраще, щоб її довжина була 100% ширини стовпчика або сторінки. Припустимо залишати на початковому висячому рядку до двох слів. Якщо висячий рядок складається усього з одного слова – це погано. Рядок, що складається тільки з перенесеного закінчення слова, не залишаютьв якості висячого. Такі ж вимоги висувають і до останніх рядків абзаців, необов'язково висячих.