documentoznavstvo
.pdfСтудент має враховувати, що другий розділ, як правило, присвячений теоретичним аспектам проблеми, описові ходу дослідження, викладу його методики та основних результатів. У третьому розділі потрібно розкрити досвід організацій, установ, структурних підрозділів у вирішенні тих чи інших проблем, що пов’язані з докуменатаційною або інформаційноаналітичною діяльністю, обґрунтувати доцільність практичного запровадження отриманих результатів і висновків, використання їх у навчальному процесі тощо.
Удипломних роботах потрібно зафіксувати авторські спостереження, отримані у ході дослідження, описати основні ідеї, гіпотези та обґрунтувати отримані результати, показати вміння систематизувати, типологізувати та класифікувати матеріал. Слід пам’ятати, що кожне критичне зауваження має бути аргументованим.
Увага! Не повинні траплятися у тексті пропуски або повтори елементів. Особливо це стосується висновків до розділів і загальних висновків роботи.
Працюючи над тестом, студент повинен дотримуватись певних правил викладу матеріалу, зокрема, у логічній послідовності розкривати зміст сюжетів та положень роботи, чітко формулювати дум-ку, аргументовано доводити положення, завершуючи кожний розділ короткими, стислими висновками, які випливають з тесту диплома. Щоб оформити висновки до розділу, слід від основного тексту відступити на два рядки і розпочати узагальнювальну думку вставним словом отже. Обсяг цих висновків - 5-10 речень.
Унаписанні дипломної роботи студент зобов’язаний посилатися на джерела, матеріали або окремі результати, інформацію з яких наведено в цій роботі. Посилання в тексті подають у квадратних дужках: перша цифра в квадратних дужках [ ] відповідає порядковому номерові джерела в списку використаних джерел, а друга - порядковому номеру сторінки, з якої взято цитату:
Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа [18, с. 275].
Посилаються на джерело та сторінку (крім випадків, коли посилаються на все джерело).
Наприклад:
На думку І. Баренбаума, процес писемного фіксування інформації відбувався одночасно у двох напрямах: з одного боку, людство намагалося досягти чіткої структури писемної організації, а з другого шукало носіїв для письма, матеріально-конструктивні якості яких давали б змогу наносити, зберігати і передавати писемну інформацію у просторі та часі [4, с. 36-37] (у цитаті немає лапок, оскільки автор дипломної роботи перефразував, переказав висловлювання І. Баренбаума).
І. Гельб зазначає, що «письмо виникло в епоху, коли в людей з’явилася потреба передати інформацію віддаленим членам роду чи іншим племенам або щось увіковічнити, тобто в період уже складніших суспільних відносин» [8, с. 28] (лапки використано, оскільки цитата тут дослівна).
Серед провідних дослідників проблеми зародження і розвитку письма потрібно назвати ї. Баренбаума, А. Ваймана, І. Гельба, В. Істріна, С. Крамера, С. Кулешова, Ч. Лоукотка, П. Попова, М. Різника, О. Си-
дорова та інших [3; 4; 8; 13; 14; 15; 18; 20; 22; 23].
Дистанційному навчанню та застосуванню в ньому електронних документів присвячено роботи таких науковців, як І. Б. Глазиріна [2], М. П. Карпенко [9], Г. О. Козлакова [10], В. І. Овсяннікова . [14], М. Б. Проценко [20], М. М. Соболева [21] та багатьох інших.
Цитуючи, слід пам’ятати, що увесь текст цитати береться в лапки і наводиться в тій самій граматичній формі, у якій його подано у джерелі, навіть зі збереженням особливостей авторського написання. Пропуск кількох слів при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв пропущений знак, то він зберігається.
Наприклад: «Інформаційно-документаційна система» характеризується Є. О. Плешкевичем як «штучно створена складна система соціальної інформації, ...і де основним комунікаційним каналом є документний канал» [29, с. 245].
Якщо під час цитування пропущено речення чи абзаци, то потрібно в тексті цитати цей пропуск позначити так [...].
Зверніть увагу! Якщо в джерелі є помилка, яку ви виявили, то необхідно написати знак [sic] після слова-помилки.
У кінці цитати потрібно спочатку поставити («закрити») лапки, зробити проміжок (пропуск), а потім у квадратних дужках зазначити посилання на джерело, і вже в останню чергу поставити (без проміжків, пропусків) за дужками крапку чи інший розділовий знак. Увага! Кожна
10
цитата обов’язково повинна супроводжуватися посиланням на джерело.
У непрямому цитуванні (переказуванні, перефразуванні) потрібно бути уважним, коректним, точним, передаючи думки автора джерела. Виявити своє ставлення до окремих думок або слів з цитованого тексту можна, якщо після цитування поставити знак оклику або знак запитання в круглих дужках.
Наприклад:
У 2000 р. С. Г. Кулешов розвинув положення щодо поняття «запис інформації» (!) у визначенні доку-
мента [28, с. 19].
Якщо студент, наводячи цитату, маркує в ній деякі слова, то потрібно зробити спеціальне застереження, яке пояснює це маркування. Варіанти таких застережень: (курсив наш. - С. Л.), (підкреслення моє. — С. Л.), де С. Л. - перші літери імені та прізвища автора дипломної роботи.
Посилання на ілюстрації, таблиці рекомендовано подавати в такій формі - «рис. 3. 2», «див. табл. 1.2», «див. дод. А».
Також у тексті дипломної роботи часто вживають скорочені форми слів: анот. (анотація), введ. (введення), напр, (наприклад), наст, (наступний), обслуг, (обслуговування), опублік. (опублікований), ориг. (оригінал), орг. (організація), офіц. (офіційний), оформ, (оформлення), перевид.(перевидання), пер. (переклад), прикл. (приклад), п-во (підприємство), прим, (примітка), публ. (публікація), ред. (редакція), р. (рік), рр. (роки), с. (сторінка), ст. (сторіччя), табл. (таблиця), тез. (тезиси), тиж. (тижневик), та ін. (та інші), у т.ч. (у тому числі), увед. (уведення) тощо.
У висновках потрібно викласти теоретичні та практичні результати, обґрунтувати їх достовірність, описати основні досягнення. Висновки мають відображати послідовність вирішення поставлених завдань та узагальнювати результати дипломного дослідження, здійсненого у розділах. Висновки передбачають прогностичні припущення про розвиток об’єкта дослідження. Також слід пам’ятати, що у висновках не можна наводити цитати і посилання, вміщувати речення з основної частини. Доцільно вживати форми дієслів на -но, -то, які не вказують на особу (визначено. досліджено, узагальнено тощо), акцентуючи на результативності.
Наприклад:
Відповідно до мети та поставлених завдань роботи узагальнено та систематизовано знання про інформаційні продукти і послуги Українського інституту науково-технічної і економічної інформації як осередку науково-технічного думки України.
У роботі проаналізовано літературу та джерельну базу дослідження, виявлено, що система інформаційних продуктів і послуг УкрІНТЕІ досліджена недостатньо.
Висвітлено етапи створення Українського інституту науково-тех- | нічної і економічної інформації та його діяльність, обґрунтовано економічну та науково-технічну доцільність його державної підтримки...
Отже, УкрІНТЕІ забезпечує розвиток, формування, поширення, використання і захист інформаційних ресурсів, продуктів і послуг у І науково-технічній галузі. Роль цієї установи в інтеграції України у світовий інформаційний простір беззаперечна {текст висновків скорочено).
Додатки – окрема частина дипломної роботи, яка містить допоміжний матеріал. Це можуть бути додаткові ілюстрації або таблиці (оригінали фотографій, ілюстративні документи, таблиці, схеми). їх подають після висновків і списку використаних джерел.
Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, виконаний малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка, відповідно великою і малою літерами, над заголовком пишеться: Додаток А, Додаток Б (крім літер Ґ, Є, Т, Ї, Й, О, Ч, Ь) тощо. Якщо інформацію з одного додатка потрібно розмістити на кількох сторінках, то роблять такі записи: «Додаток А» - «Продовження дод. А» - «Закінчення дод. А».
Текст у додатках можна подавати шрифтом текстового редактора Word - Times New Roman, кегль 8-14, міжрядковий інтервал - 1.
Палітурка. Дипломні роботи повинні мати тверді палітурки, до внутрішньої частини яких потрібно приклеїти конверт для диска з електронним записом тексту роботи.
2.4. Докуметаційний супровід пояснювальної записки дипломної роботи
До дипломної роботи додаються документи, які розкривають етапи роботи над дипломним дослідженням (затвердження теми, завдання на виконання дипломної роботи), узагальнено представляють його результати (реферат) та містять неупереджену оцінку як науковим якостям студента (відгук наукового керівника), так і критично аналізують зміст й отримані висновки (рецензія на дипломну роботу). Якщо завдання та реферат прошиваються у дипломній роботі відповідно до встановленого порядку (п. 2.1.), то відгук наукового керівника і рецензія на дип-
11
ломну роботу подаються для ознайомлення окремо і надаються до ДЕК за 5—10 днів до захисту.
Затвердження теми дипломної роботи. Робота над текстом диплома починається після затвердження теми. Зразок заяви випускника щодо теми та призначення керівника дипломної роботи подається у додатку Е.
Завдання на виконання дипломної роботи має встановлений зразок (додаток Ж). Офор-
млюючи завдання, потрібно звернути увагу на деякі особливості написання дипломної роботи. Так, у п. З потрібно розкрити структуру дипломної роботи; у п. 4 - структурні елементи дипломної роботи, а саме: перелік умовних скорочень (якщо є), вступ, розкрити назви розділів, висновки, список використаних джерел, додатки (указати кількість). У п. 5 навести перелік ілюстративного матеріалу (назви схем, таблиць, рисунків, використаних у дипломній роботі).
Пункт 6. Складається спільно з керівником дипломної роботи. Цей пункт має відобразити етапи роботи над дипломною роботою та час необхідний для виконання тих чи інших видів завдань.
Складаючи календарний план-графік, потрібно враховувати такі етапи: 1) визначення теми та її обґрунтування (враховує час до затвердження та після затвердження теми дипломної роботи); 2) оформлення завдання на написання дипломної роботи; 3) визначення об’єкта, предмета, мети, завдань та методів дипломної роботи; 4) опрацювання літератури, джерел, вибір методів та опис методики наукового дослідження; 5) складання спільно з науковим керівником попереднього плану дипломної роботи; 6) вивчення та опис експериментального матеріалу, зібраного під час виробничої практики тощо; 7) написання основної частини тексту, вступу та висновків. Ця частина виконується випускником після завершення виробничої практики та складання кваліфікаційного екзамену; 8) оформлення дипломної роботи та її подання на перше читання науковому керівникові; 9) опрацювання зауважень наукового керівника; 10) подання роботи на попередній захист та опрацювання зауважень; 11) подання остаточного варіанта бакалаврської дипломної роботи на кафедру; 12) для випускників за ОКР «Магістр» і «Спеціаліст» подання остаточних варіантів дипломних робіт магістра та спеціаліста для перевірки на плагіат (не пізніше, ніж за два тижні до захисту); 13) подання дипломної роботи рецензентові; 14) захист дипломної роботи.
Визначення етапів дипломної роботи може бути змінено залежно від теми дипломного дослідження, особливостей зібраного матеріалу, ходу написання роботи тощо. Однак після завершення кожного етапу в календарному плані-графіку студента керівник має поставити відмітку (підпис і дату) про його виконання.
Пункт 7 заповнюється, якщо написання дипломної роботи потребує консультацій фахівців із теми роботи або її окремих розділів.
У пункті 8 дата отримання студентом завдання зазначається після затвердження ректором теми дипломної роботи.
Реферат пояснювальної записки виконується на одній сторінці й має обсяг не більше, ніж 500 слів (додаток Б). Його розміщують після завдання на виконання дипломної роботи. Головна вимога до складання реферату - чіткість, стислість викладу, інформативність, необхідна для створення об’єктивного уявлення про дипломну роботу. Реферат має містити: назву теми, відомості про обсяг дипломної роботи, кількість ілюстрацій, схем, таблиць, кількість використаних джерел та додатків; перелік ключових слів (пишуться великим літерами); інформацію про основний текст та висновки (об’єкт, предмет, мету, методи, новизну, характеристику отриманих результатів та висновків, рекомендацій щодо їх використання, галузь застосування, ступінь впровадження та прогнозні припущення щодо розвитку об’єкта).
Відгук наукового керівника. Документ оформлюється на бланку (додаток 3) у довільній формі та має відповідати вимогам, відображеним у «Положенні про дипломні роботи (проекти) випускників Національного авіаційного університету» [12, с. 69]. Так, у своєму відгуку керівник зазначає характер виконання дипломної роботи (за ініціативою студента, керівника або за замовленням організації, установи, структурного підрозділу тощо); повноту виконання затверджених завідувачем кафедрою завдань; якості випускника як науковця: його здатність самостійно, оригінально та аналітично мислити, вміння працювати та критично аналізувати літературу, обробляти матеріал, приймати обґрунтовані рішення, застосовувати сучасні інформаційні
12
технології.
Науковий керівник у відгуку має відзначити працездатність наукову коректність, етику поведінки випускника, його вміння вирішувати в установлений термін поставлені завдання. Керівник не
виставляє оцінку дипломній роботі, а узагальнено оцінює рівень виконання дипломної роботи, зазначає відповідність набутих випускником знань, умінь та навичок вимогам освітньокваліфікаційної характеристики фахівця і можливість присвоєння йому кваліфікації фахівця певного освітньо-кваліфікаційного рівня за даним напрямом (спеціальністю).
Рецензія на дипломну роботу. Рецензія заповнюється згідно з формою (додаток И). Якщо необхідно рецензування дипломної роботи в іншій установі, то університет дає направлення на рецензію (додаток К).
Форма написання рецензії - довільна. Але рецензентові потрібно відобразити такі позиції: проаналізувати актуальність теми дипломної роботи, визначити коректність формулювання мети, завдань, об’єкту, предмету, методів та новизни дипломного дослідження. У рецензії аналізується зміст роботи, ступінь обґрунтованості наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дипломі, їхня достовірність і новизна, якість оформлення пояснювальної записки дипломної роботи.
У рецензії мають бути вказані виявлені недоліки, твердження, що викликають сумніви та можуть слугувати підґрунтям для дискусії. Рецензент має оцінити практичне значення отриманих результатів та можливі шляхи їх впровадження, проаналізувати апробацію досягнутих результатів та наявність публікацій. Також він повинен зробити висновок щодо завершеності роботи, самостійності її виконання, відповідності оформлення дипломної роботи встановленим вимогам. У разі позитивної оцінки дипломної роботи, рецензент має подати вмотивовану оцінку за 100-бальною шкалою і шкалою ESTS, а також висновок щодо можливості присвоєння випускникові кваліфікації фахівця певного освітньо-кваліфікаційного рівня за даним напрямом (спеціальністю) відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій України ДК 003:2010».
2.5. Оформлення списку використаних джерел
Наукове дослідження завершується списком використаної літератури, який подають після загальних висновків до дипломної роботи. Ця її структурна частина має фіксовану назву — «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ».
Порядок подання використаних джерел. Для дипломних робіт доцільним є наскрізний алфавітно-нумераційний порядок запису джерел із зазначенням таких рубрик: «Законодавчі та нормативно-правові документи», «Архівні матеріали», «Наукові, довідкові, навчальні видання» (Увага! Рубрики не нумерувати, маркувати товсто).
Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища, записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць, а з однаковою назвою — за хронологією.
Спочатку подають літературу, видану кирилицею, після неї видану латинкою і далі — мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов - арабською, вірменською, японською тощо). Бібліографічний опис літератури, виданої різними мовами, які послуговуються кирилицею, подається відповідно до зведеного кириличного алфавіту, а потім мовами з латинською графікою.
Зведений кириличний алфавіт складається з 42 букв:
АБВГҐДЂЕЄЖЗИІЇЙЛЉМНЊОПРСТЋУФХЦЧЏШЩЬЬІЬЗЮЯ абвгґдђеєжзиіїйjклљмнњопрстћуфхцчџшщъыьэюя
Латинський алфавіт складається з 26 букв:
ABCDEFGHIJKLMNOPQRSTUVWXYZ abcdefghijklmnopqrstuvwxyz
Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера.
Основні елементи бібліографічного опису. До них належить інформація про автора (-ів),
назву твору, вид видання, місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації.
Відомості про автора. У науковій роботі ініціали осіб, яких згадують, пишуть перед або
13
після прізвища. У бібліографічному описі навпаки - на перше місце ставлять прізвище. Наприклад: Філіпенко А., Рут Ф.Р., Несkscher Е.
Прізвища авторів наводяться у тій послідовності, в якій вони подані у виданні, розділяючи розділяють комами (,). Якщо це роботи двох або трьох авторів, то можна подавати лише прі-
звище та ініціали першого, додаючи слова «та ін.», «et аі.» (для видань латинкою).
Книги чотирьох та більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою. Інформацію про авторів, індивідуальних чи колективних (назву інституції, від імені якої публікується робота) подають після назви через скісну лінію (/). У цьому разі ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо авторів понад чотири, можна вказати перших три, додаючи слова та ін., et аі. Можна також навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище наукового керівника або автора важливої наукової теорії не увійшли до переліку перших трьох.
Дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, титули, посаду, місце праці, членство в наукових товариствах чи академіях, які часто наводяться на титульних сторінках книг (проф., д-
р іст. наук, член.-кор. НАН України, акад.t Dr., Prof., Dr. hab. тощо) в описі опускають.
Відомості про назву та вид видання. Назва роботи подається так, як на титульному аркуші. Якщо після назви подано другу назву — відомості, що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву роботи, то їх наводять в описі, відокремивши від основної назви двокрапкою (:). Друга назва не скорочується.
Після назви, за потреби, уточнюються відомості про видання. Наприклад, навч. посіб., пі-
друч., енцикл. слов., довід., зб. статей, зб. наук, пр., преп. тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку (:).
Відомості про переклад. Після назви через косу лінію (/) вказують дані про переклад: Пер. з англ. С. Панчишина або Пер. з яп., Пер. з нім. Якщо книга має понад трьох авторів, то після даних про переклад ставлять крапку з комою (;) і перераховують усіх авторів.
Відомості про перевидання. Інформація про перевидання та опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подається після відомостей про автора (-ів) і видокремлюється з обох боків тире (-).
Порядковий номер видання подають завжди спочатку, арабськими цифрами, незалежно від того, як надруковано в книзі. До цифри додається через дефіс закінчення (-ге; -тє; -те; - ме); в англомовних виданнях додається «d», «th» без дефіса; у німецькомовних - закінчення не додають, але після цифри ставлять крапку (.). Наприклад: 3-тє вид., перероб. і доп.; 4th compl. rev. ed.
Вихідні дані видання. Після інформації про автора, назву і перевидання подають інформацію про те, де, хто і коли видав книгу. Після назви видання й вихідних даних ставлять крапку і тире (-).
Першим елементом вихідних даних є місце видання. Місце видання наводять повністю в називному відмінку. Скорочуються назви трьох міст України — м. Київ (К.), м. Львів (Лі), м.
Харків (X.).
В описах книг іноземними мовами допускається скорочення назв міст: англійською мо-
вою — Нью-Йорка (N.. Y.), російською — Москви (М.) та Санкт-Петербурга (Спб.). Якщо в книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою (;). Якщо одна з двох назв міст не скорочується, тоді вказують повну назву обох.
Якщо місць видання три і більше, то вказують перше зі словами «та ін.» (для книг латинкою — «etc.»). Наприклад: N. Y. etc.
Якщо ж місце видання книги невідоме, то вказують Б. м. (без місця) для книг українською мовою або S. І. (книги, видані латинкою).
Після зазначення місця видання ставлять двокрапку (:).
Наступним елементом вихідних даних є назва видавництва, яку подають коротко, без лапок, опускаючи слово «видавництво».
Наприклад: К. : Знання; JI. : Просвіта; Вид-во Львів, ун-ту; Oxford: Univ. Press.
Часто в назвах європейських та американських видавництв є прізвище, ім’я, ініціали видавця. В описі наводять лише прізвище, опускаючи ім’я, ініціали, слова «édition», «Verlag» тощо.
Якщо в книзі зазначено два видавництва — то вказують обидва. Перед назвою кожного видавництва повинна стояти двокрапка (:).
Наприклад: Львів : Світ; Київ : Либідь або К. : Либідь : Основи.
14
Якщо ж книгу видали спільно три чи більше видавництв, то вказують перше зі словами «та ін.» або «etc.» у виданнях латинкою. Після назви видавництва ставлять кому (,) і вказують рік видання. Рік видання зазначають арабськими цифрами. Слово «рік», а також місяць і число не наводять (Львів : Каменяр, 2000; N. Y. : Wiley, 1993).
Узарубіжних виданнях на титульній сторінці часто рік видання опущено. Проте на звороті титульної сторінки після значка © (copyright by) вказується інформація про власника авторського права із зазначенням року. В описі зазначають: N. Y. : Wiley, cop. 1993.
Дату друкування книги замість року видання не використовують. Якщо рік видання не зазначено, тоді пишуть Б. р. (без року) або S. а. Після року видання ставлять крапку і тире (. —). Між крапкою і тире роблять проміжок.
Інформація про обсяг видання. Обсяг видання – дані про кількість сторінок, аркушів, стовпчиків.
Наприкінці опису, у списку використаної літератури, зазначають загальний обсяг видання. Кількість сторінок пишуть цифрами і додають скорочено слово сторінка (с. — укр.; р — англ.; S. — нім.; s — фр.). В описі не враховують сторінки з випускними даними, рекламою, анотацією тощо.
Якщо в книзі нумерація сторінок наведена арабськими чи римськими цифрами, то так подають і в описі: 340 с.; СССХL с.
Удеяких виданнях передмова, вступ, зміст тощо нумерують римськими цифрами, а основний текст - арабськими, тоді в описі це зазначають через кому: XXVII, 489 с.; XVI, 246 р.
Якщо у виданні пронумерований лише один бік аркуша, тоді вказують кількість аркушів (арк.). Часто, особливо в енциклопедичних та словникових виданнях, нумерують не сторінки, а стовпчики. У такому разі зазначають кількість стовпчиків (стб.). Якщо ж для нумерації були використані букви чи цифри, відмінні від арабських або римських, то в описі використовують арабські цифри.
Особливості оформлення бібліографічного опису використаних джерел. Бібліографічний опис книги може мати два варіанти: книга може бути записана на автора (-ів) або за назвою. Книга одного — трьох авторів записується лише на автора:
Палеха Ю. І. Загальне документознавство [Текст] : навч. посіб : 2-ге вид. допов. і перероб. / Ю. ї. Палеха, Н.
О. Леміш. - К. : Ліра-К, 2009. - 434 с.
Книга, яка має понад три автори, може бути записана у двох варіантах - за назвою чи за прізвищем першого автора:
Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Грубінко В. В., Бабин 1.1. Вища освіта України і Болонський процес [Текст] : навч. посіб. і Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2004. — 384 с.
або
Степко М. Ф. та ін. Вища освіта України і Болонський процес [Текст]: навч. посіб. / М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. В. Грубінко, 1.1. Бабин. - Тернопіль : Навчальна книга-Богдан, 2004. - 384 с.
Книгу колективного автора записують за назвою:
Рукописні та книжкові зібрання Волині у фондах Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського [Текст] / НАН України; Редкол.: С. М. Міщук. - К. : НБУВ, 2007. - 242 с.
Social Indicators of Development, 1996 : A World Bank Book / The International Bank for Reconstruction and Development. - Baltimore; London : The John Hopkins Univ. Press, 1996. - VIII, 398 p.
За цими ж правилами записують багатотомні та перекладні видання і збірники наукових праць:
Отле П. Библиотека, библиография, документация : изб. тр. пионера информатики [Текст] / Пер. с англ. и фр. Р. С. Гиляревс-кого и др.; Предисл., сост., коммент. Р. С. Гиляревского. — М. : ФАИР-ПРЕСС: Пашков дом,
2004. - 349 с.
Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє : до ефективніших суспільств [Текст] : Доповідь Римському клубові / Пер. з англ. Л. Л. Лещенко,- К. : Основи, 1993.-238 с.
Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах [Текст] : зб. наук. прац. - К.: ІВЦ Держкомстату України, 2002. - Вил. 1. - 223 с.
Бібліографічний опис робіт поширений на документи, що існують на правах рукопису. До таких робіт належать дипломні роботи, кандидатські та докторські дисертації, автореферати дисертацій та депоновані рукописи. Для опису використовують інформацію, подану на титульному аркуші роботи.
Наприклад, в авторефераті:
15
Загорецька, Олена Михайлівна. Нормативне та науково-методичне забезпечення організації діловодства в Україні у другій половині XX - на початку XXI століття [Текст] : автореф. дис. ...канд. іст. наук : 07.00.10 /
О. М.Загорецька ; Укр.НДІ архів.справи та документознавства. - К. : [б. в.], 2005.-16 с.
У бібліографічному описі депонованого рукопису вказують місце та дату депонування та видання, у якому опубліковано анотацію рукопису:
Грабинський І. М. Сучасні економічні системи : проблеми екологоекономічної ефективності [Текст] / І. М. Грабинський. - Львів, 1996. - 170 с— Деп. в УкрІНТЕІ 29.10.96, №88-Ук96 // Анот. у ж. Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. - 1997. - № 2.
Аналітичний бібліографічний опис є бібліографічним описом частини твору: статті, розділу, частини, параграфа.
Бібліографічний опис журнальних статей. Статті, опубліковані в періодичних видан-
нях, є найчисленнішим компонентом списку використаних джерел. Журнальні статті описуються за такою схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, (//), назва журналу, (. —), рік видання, (. —), номер журналу (або том і номер), (. -), сторінки, на яких надрукована стаття. В аналітичному бібліографічному описі скорочення слова сторінка подається українською мовою як С., англійською та французькою як P., німецькою як S. (наприклад: С. 12—36; Р. 12-36; S. 12—36). Зразки бібліографічного опису статей:
Дубровіна Л. А. Методологічні засади історичних досліджень в бібліотекознавсті та документознавстві: базові принципи і поняття [Текст] /
JI. А. Дубровіна // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. — 2005. -№ 3. - С. 12-15.
Bagwell К., Staiger R.W. An economic theory of GATT / K. Bagwell, R.W. Staiger // The American Economic Review. — 1999. - Vol. 89, No.l. — P. 215-248.
Бібліографічний опис газетних статей. Статті, опубліковані в газетах, є нечисленним компонентом списку використаних джерел.
Газетні статті описуються за такою схемою: прізвище автора (-ів), назва статті, (//), назва газети, (.—), рік видання, (,), число і місяць,
(. —), сторінки, на яких надрукована стаття (якщо газета має більше 16 сторінок). Зразки бібліографічного опису газетних статей:
Дубенюк О. Документне забезпечення соціальних комунікацій [Текст] / О. Дубенюк // Галицькі контракти. - 2000,11-17 груд. - С. 14.
Andrews Е. L. Europeans Reject U.S. Plan On Electronic Cryptography / E. L. Andrews // The New York Times. - 1997,9 Oct. - P. D 4.
Увага! Рекомендовані скорочення назв місяців: січ., лют., берез., квіт., трав., черв., лип.,
серп., верес., жовт.,листоп., груд.
Бібліографічний опис статей, опублікованих у неперіодичних виданнях. Статті, опублі-
ковані в неперіодичних наукових збірниках, описують за такою схемою: автор, назва, (//), назва збірника, (/), дані про наукового редактора, (. - ), місце видання, (:), видавництво, рік видання, (.
— ), сторінки.
Наприклад:
Бездрабко В. В. Документознавство : до історії науки [Текст] / В. В. Бездрабко // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність : проблеми нау-
ки, освіти, практики : зб. Матеріалів VT Міжнар. наук.-прак. конф., Київ, 19-21 трав. 2009 р. / Редкол.: Г. В. Боряк, Г. В. Власова, Л. А. Дубровіна, М. С. Слободяник та ін. - К., 2009. - С. 6-11.
Бібліографічний опис джерел, опублікованих у всесвітній комп’ютерній мережі Інте-
рнет (World Wide Web). Посилання на електоронні джерела є явищем новим і остаточно невнормованим. Практикуються такі стилі цитувань: MLA, АРА та ISO. Останній — це стандарт ISO 690-2, прийнятий Міжнародною організацією стандартизації, проте ще не адаптований до національних норм неангломовних країн. Він передбачає опис джерела, відповідно до вимог 4.4— 4.6, після якого в [ ] зазначають слова Цит. або Cited і дату відвідання сторінки в Інтернеті. Після цього вказують: Режим доступу: або Available from: й URL адресу сторінки.
Наприклад:
Посвистак О. Інформаційний простір бібліотеки: нові технології — нові можливості [Електронний ресурс] / О. Посвистак // Персонал - журнал інтелектуальної еліти. - 2005. - № 4. — Режим доступу : http://personal.in.ua/article. php?ida=77. - Заголовок з екрана.
Управління гуманітарним розвитком Національного авіаційного іуніверситету [Електронний ресурс].
— Режим доступу: http://ugr.nau.edu.ua. - Заголовок з екрана.
16
Чи входить книгознавство у документознавство? (до проблеми структуризації сучасного документознавства) [Електронний ресурс] / С. Кулешов // Бібл. вісн. — 1999. — №5 С. 10-16. — Бібліогр.: 22 назв.- укр.
Li S., Crane N. Electronic Sources: MLA Style of Citation. -1996. - [Cited 2000, 12 June]. - Available from : http://www.uvm.edu/ і~ncrane/estyles/mla.html.
Бібліографічний опис архівних матеріалів. Виконуючи біографічнийий опис архівних матеріалів, необхідно назвати назву архіву або організації, в архіві якої зберігаються документи. Далі треба вказати назву документа, номер фонду, справи, кількість аркушів.
У «СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» записують:
Архівні матеріали Інститут Рукопису Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського Фонд № X - Академія наук Української PCP.
Опис 1.
1.Спр. 1494. З роботи ВУАН. – 21 арк.
2.Спр. 5135. Подвижник музейної справи Д. М. Щербаківський. – 5 арк.
Центральний державний архів вищих органів влади та управління України Фонд № 1 - Всеукраїнський центральний виконавчий комітет рад.
Опис 2.
3.Спр. 489. Протоколи засідань першої сесії ВУЦВК 7-го скликання про поширення на УСРР договору між РСФРР і Німеччиною (14 грудня 1922 p.). – 14 арк.
Опис 6.
4.Спр. 152. Листування з постійним представництвом УРСР при уряді СРСР про передачу колекції картин, що її подарував професор Плетньов українському музею (4 березня - 28 квітня
1930 p.). – 3 арк.
Поточний архів ТДВ «Пальмірський цукровий завод» Відділ кадрів
5.Папка «Накази». Про відпустки, роботу у вихідні дні : Наказ №38-в від 27 квітня 2011 р.
–20 арк.
Комерційний відділ
6. Папка «Тендерні угоди». Підсумковий тендерний протокол вибору постачальника (11 вересня 2011 p.). – 20 арк.
Увага! Нумерування джерел наскрізне у всьому списку.
2.6. Вимоги до мультимедійної презентації дипломної роботи
Готуючи мультимедійну презентацію своєї дипломної роботи, випускник повинен чітко знати обов’язкові вимоги до її створення. Так, у структурі презентації наявними мають бути такі слайди: титульний аркуш, що відображає тему презентації і хто її виконав; основні ключові положення теми диплома та отримані результати; закріплювальний слайд. Доповідь має спиратися на ілюстративний матеріал, список основних джерел (до п’яти); завершальний слайд з контактною інформацією й подякою за увагу.
На якість презентації впливає оригінальність її оформлення, анімаційні ефекти, а також відсутність мовних і фактичних помилок, достовірність поданої інформації. Необхідно також враховувати придатність презентації для обраної цільової аудиторії.
Розмір файлів на слайдах не повинен перевищувати 2 Мб, до 15 слайдів. Слід використовувати один стиль шрифту для всієї презентації (Times New Roman, Arial, Arial Narrow, Verdana). Міжрядковий інтервал — полуторний. Написання шрифту: звичайне, товсте (напівжирне), курсивом. Усі слова повинні чітко читатися на вибраному полі слайда. Автор не повинен зловживати великими буквами (особливо в заголовках).
Оформлюючи фон і текст, треба використовувати контрастні кольори (зелений, ніжно синій, бежевий, помаранчевий, жовтий). Запам’ятайте: на одному слайді дозволяється використовувати не більше трьох кольорів (один — для фону, другий — для заголовка, третій — для тексту). Анімаційні ефекти використовуються всередині слайда та під час зміни слайдів, але не на титульному й завершальному слайдах. Текст на слайдах не повинен переходити через поля слайда.
В оформленні тексту використовують короткі слова і речення, а обсяг інформації на одному слайді не повинен бути великий. Найважливішу інформацію розміщують у центрі екрана,
17
співвідношення текст і малюнки становить два до трьох, тобто тексту менше, ніж малюнків. Ключові положення відображуються на кожному окремому слайді, щоб слухачі могли добре сприймати інформацію. Усі ілюстративні матеріали потрібно підписати.
Таблиці оформлюють через текстовий процесор MS Word або табличний процесор MS Excel з невеликою кількістю даних. Діаграми готують із використанням майстра діаграм — процесора MS Excel. Відео подають у форматі wmf або mpg. Також можна подавати (вибірково і коректно) звукові фрагменти, мультиплікацію, фрагменти фільмів для забезпечення емоційного впливу на слухачів, якщо це виправдано.
Під час презентації неприпустимо читати текст зі слайдів презентації, тобто надрукований на екрані й вимовлений автором тексти не повинні дублювати один одного.
2.7. Подання дипломної роботи до захисту
Дипломна робота подається автором у встановлені терміни науковому керівникові, консультантам та нормоконтролеру. Студент повинен усунути ані зауваження й повернути керівникові свою дипломну. Науковий керівник пише відгук (додаток 3) про дипломну роботу.
Перевірену роботу подають завідувачеві кафедри історії та документознавства для попереднього розгляду (передзахисту) з метою прийняття рішення про допуск до захисту.
На дипломній роботі, яку випускник успішно захистив на передзахисті, завідувач кафедри ставить свою резолюцію і передає на перевірку на плагіат. Якщо плагіат не перевищує 30 %, то дипломна робота направляється на рецензію. Автор дипломної роботи надає визначеному рецензентові всі матеріали дипломної роботи та, за вимогою, пояснення щодо суті цієї роботи. Рецензент, уважно ознайомившись із дипломною роботою, пише рецензію (додаток И) на дипломну роботу цього випускника. Рецензію і відгук наукового керівника потім обов’язково оприлюднюють під час захисту.
Ще до захисту випускник зобов’язаний ознайомитися зі змістом відгуку наукового керівника й рецензії та підготувати (якщо потрібно) аргументовані відповіді на їхні зауваження, які він зможе виголосити під час захисту дипломної роботи в ДЕК. Але вносити будь-які виправлення в свою роботу він вже не має права.
Подати дипломну роботу до державної атестації випускник повинен у визначений термін, але не пізніше, ніж за два дні до захисту.
Випускникові слід усвідомити, що доповідь готується заздалегідь. Друкувати текст доповіді рекомендують шрифтами текстового редактора Word - Times New Roman, кегль не менший, ніж 14, міжрядковий інтервал - два. Для унаочнення можна використовувати шрифтові й нешрифтові маркування. Виголошувати доповідь краще розповідаючи, спираючись на ілюстративний матеріал. Випускники, які пишуть дипломні роботи, обов’язково повинні підготувати презентації цих робіт.
За умови перевищення встановленого для доповіді нормативу часу (до 10 хв) голова комісії може зупинити доповідь.
Захист дипломної роботи. Захист дипломної роботи – це форма перевірки набутих студентом під час проведення наукового дослідження знань та умінь, у якій «відповідальність за всі викладені в дипломній роботі відомості, прийняті рішення та вірогідність даних несе безпосередньо автор цієї роботи - випускник» [12, с. 6].
Свої дипломні роботи випускники захищають перед державною екзаменаційною комісією, до складу якої входять провідні науковці й викладачі вищих навчальних закладів України та НАУ. Комісія працює прилюдно, за присутності студентів, їхніх наукових керівників, інших осіб, у термін, визначений графіком дипломного проектування. Якщо випускник через поважну причину не зміг своєчасно прибути на захист дипломної роботи, то він зобов’язаний терміново попередити про це завідувача кафедри і голову ДЕК (через секретаря ДЕК).
Випускник виголошує доповідь до десяти хвилин і відповідає на поставлені запитання голови і членів комісії. Під час захисту він повинен продемонструвати вміння чітко подавати основні результати дипломної роботи, аргументовано відповідати на поставлені запитання та вести дискусію. За результатами захисту дипломна робота оцінюється згідно з вимогами кредитномодульної системи.
Студент, який не подав до захисту дипломну роботу у встановлений графіком термін, або отримав під час захисту оцінку «незадовільно» за національною шкалою, вважається неатесто-
18
ваним за підсумками державної атестації. У такому випадку комісія встановлює, чи може зазначений випускник подати на повторний захист ту ж саму роботу з доопрацюванням або він повинен виконати роботу за новою темою, узгодженою з кафедрою історії та документознавства, та повторно пройти державну атестацію відповідно до «Положення про державну атестацію випускників Національного авіаційного університету».
Дипломні роботи, які мають практичну і теоретичну цінність, можуть бути рекомендовані до участі в конкурсах наукових робіт.
Оцінюючи дипломні роботи, комісія враховує не лише якість самого наукового дослідження, уміння захистити сформульовані положення та висновки, а й оформлення робіт. Невідповідність в оформленні дипломної роботи державним стандартам і встановленим вимогам істотно вплине на остаточну оцінку роботи, а через значні відхилення дипломну роботу можуть взагалі не допустити до захисту. Тому оформленню роботи потрібно приділити особливу увагу.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року // Кн. клуб. 1996. — № 4 (17). — С.
2—13.
2.Про інформацію : Закон України, 2 жовтня 1992 р. // Голос України. — 1992. — 13 лист.
—С. 3—5.
3. Про науково-технічну інформацію : Закон України, 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 33. — С. 843—851.
4.Про авторське право і суміжні права : Закон України, 23.12.1993 р. № 3792—ХІІ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/sgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3792-
12&с=1#Рublic. — Заголовок з екрана.
5.Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13 січня 2011 р. № 2939—VІ / Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 9. — Ст. 24.
6.Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення : ДСТУ 2392-94. — Введено вперше; чинний від 1995-01-01. — К. : Держспоживстандарт України, 1994. — 53 с.
7.Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення : ДСТУ 3008—95. — Введено вперше; чинний від 1995-02-23. — К.: Держспоживстандарт України,
1993. — 30 с.
8.Видання. Основні види. Терміни та визначення : ДСТУ 3017-95. Чинний від 1996-01-01.
—К. : Держспоживстандарт України, 1996. — 47 с.
9.Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила : ДСТУ 3582-97. — На заміну РСТ УРСР 1743-82; чинний від 1998-07-01. — К. : Держспоживстандарт України, 1998. — 27 с.
10.Діловодство і архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732:2004. — Введено вперше; чинний від 2005-07-01. — К. : Держспоживстандарт України, 2005. — 31 с.
11.Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ТОСТ 7.1-2003, IDT) : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. — На заміну ГОСТ 7.1-84, ГОСТ 7.16-79, ГОСТ 7.18-79, ГОСТ 7.34-81, ГОСТ 7.40-82; чинний від 2007-07-01. — К.: Держспоживстандарт України, 2007. — 47 с.
12.Положення про дипломні роботи (проекти) випускників Національного авіаційного університету / Розробники М. С. Кулик, А. В. Полухін. — К. : НАУ-друк, 2013. — 72 с.
13.Артемчик Г. І. Методика організації науково-дослідної роботи : навч. посіб. для студентів та викладачів вищих навчальних закладів / Г. І. Артемчик, В. М. Курило, М. П. Кочерган.
—К. : Форум, 2000. — 271 с.
14.Білуха М. Т. Методологія наукових досліджень : підруч. / М. Т. Білуха. — К.: АБУ, 2002.
—480 с.
15.Довідник здобувача наукового ступеня : зб. норм, документів та інф. матеріалів з питань атестації наук, кадрів вищ. кваліфікації / Упоряд. Ю. І. Цеков. — 3-тє вид., випр. і допов. — К. : Ред. «Бюлетень Вищої атестаційної комісії України»: Вид-во «Толока», 2008. — 69 с.
16.Конверський А. Є. Основи методології та організації наукових досліджень : навч. посіб. [для студентів, курсантів, аспірантів та ад’юнтів] / А. Є. Конверський. — К. : Центр учбової літератури, 2010. — 352 с.
19