3. Особливості атмосферної циркуляції
Циркуляційні процеси над Карпатами, які займають на Європейському материку серединне положення, досить складні і різноманітні. У середніх шарах тропосфери тут переважає західний перенос повітряних мас. Режим циркуляції в нижчих шарах тропосфери складається під впливом основних баричних центрів дії - Азорського і Сибірського максимумів, Ісландської і Середземноморської областей пониженого тиску. Загальна картина атмосферної циркуляції різко змінюється під дією складних орографічних умов. Баричний і вітровий режим. У холодний період (з жовтня по травень) територію Карпат захоплює могутній відрог Сибірського антициклону. Українські Карпати перебувають найчастіше в північній частині антициклонів, через це тут переважає західний і південно-західний перенос. У теплий період року гори захоплює відрог Азорського максимуму. Суміжні області зниженого тиску - Ісландська і Середземноморська - виражені в цей час слабіше. Основним є західний і північно-західний перенос повітряних мас. Таким чином, Карпати на протязі року перебувають у смузі підвищеного тиску. Гребінь цієї смуги О. І. Воєйков назвав "великою віссю континенту". На протязі року переважає антициклональна циркуляція. Тут схрещуються шляхи різних антициклонів. Узимку панують східні, сибірські, антициклони, а влітку - західні, азорські, антициклони. Крім того, спостерігається вторгнення північних арктичних антициклонів. Антициклони приносять континентальне повітря, тому в цей час погода безхмарна, ясна, тиха, сонячна. Взимку відбувається різке похолодання, навесні та восени - заморозки. Влітку і навесні інтенсивно розвиваються циклональні процеси. Взимку їх менше. Приходять циклони різного походження. Безпосередньо через Карпати проходять південні середземноморські циклони. Особливо активні вони взимку. В теплий період посилюються західні і північно-західні атлантичні циклони. У цей же час над горами формуються і місцеві серії циклонів. Циклони приносять переважно морське повітря. Вторгнення їх викликає різкі зміни погоди. Небо покривають низькі хмари, дмуть сильні вітри, взимку бувають часті густі снігопади і відлиги, влітку - рясні дощі та грози. Переважають західні вітри. Особливо часто заходить морське повітря помірних широт, яке формується в помірних і північних районах Атлантики. У Карпати воно поступає мало трансформованим: дуже насичене вологою, відносно тепле зимою і прохолодне влітку. Це повітря приносить з собою прохолодну погоду влітку з частими зливами і бурями, а зимою викликає потепління, відлиги і снігопади. Великого поширення, особливо влітку і навесні, набуває континентальне повітря помірних широт, яке надходить із східними вітрами з центральних і південних районів Руської рівнини. Це повітря сухе, дуже нагріте влітку і охолоджене взимку. З районів Середземного моря в південно-західних потоках надходить морське тропічне повітря, особливо часто восени, а також навесні і влітку. Воно приносить велику кількість вологи, а восени - повернення теплої погоди із зливами. Континентальне тропічне повітря з районів Північної Африки надходить влітку і навесні. Воно має високі температури і низьку вологість. При його вторгненні стоїть суха, жарка погода. Відчувається в Карпатах і вплив арктичних повітряних мас. Іноді в зимові і весняні періоди з районів Баренцового моря далеко на південь прориваються хвилі холодного арктичного повітря. Воно викликає різкі похолодання, а навесні - заморозки. Таким чином, над Карпатами взаємодіють різні за своїми фізичними властивостями повітряні маси, результатом чого є різка активізація тут циклонічної діяльності. Ця загальна картина розвитку циркуляційних процесів значно змінюється і ускладнюється впливом Карпатської гірської системи, яка утворює особливу місцеву циркуляцію і свій різко диференційований клімат. Вплив гір різноманітний. Насамперед, гірський бар'єр затримує повітряні маси і змінює напрям їх руху. Велике значення при цьому має орієнтація орографічних елементів і ступінь розчленування поверхні. Західні, атлантичні, повітряні маси рухаються паралельно, вздовж гірської системи, майже не затримуючись нею. Південно-західні середземноморські і північно-східні арктичні і континентальні маси повітря, навпаки, рухаються перпендикулярно простяганню гір. При цьому гірський бар'єр впливає більш ефективно. Хвилі холодного північного повітря лише зрідка прориваються в Закарпаття, внаслідок чого зима тут м'яка. Середземноморські циклони, "ударяючись" об гірський бар'єр, залишають значну частину своєї вологи на його південно-західних схилах. Північно-східні схили одержують вологи менше. Інтенсивна розчленованість Карпат річковими долинами зумовлює розвиток місцевої гірсько-долинної циркуляції. Долини приймають вітри різних румбів, змінюють і підпорядковують їх своєму напряму. Тому вітри в Карпатах надзвичайно різноманітних напрямів. Вони відображають орієнтацію долин кожного регіону. Гірсько-долинні вітри влітку мають добову періодичність. Вдень вони дмуть вгору по долині, забираючи з собою велику кількість водяної пари. Піднімаючись, повітряні маси охолоджуються, водяна пара конденсується, утворюються хмари, і в другу половину дня випадає дощ. Отже, місцеві вітри підвищують хмарність і вологість повітряних мас. Взимку котловини в горах і вузькі річкові долини заповнюються холодним щільним повітрям. Температури в них нижчі, ніж на сусідніх схилах гір.