3.3.Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги

Вимоги до форми та змісту заяви про апеляційне оскарження та апеляцій­ної скарги детально регламентовано чинним ЦПК. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга обов'язково мають містити всі наведені нижче реквізити. До апеляційної скарги, яка не оформлена належним чином, а також у разі несплати суми судового збору чи не оплати витрат на інформаційно-технічне забезпе­чення розгляду справи судом апеляційної інстанції (через постановлення відповідної ухвали суддею - доповідачем у справі) застосовуються положення ст. 121 ЦПК, тобто апеляційна скарги залишається без руху з наданням строку для виправлення не­доліків, а у разі не усунення недоліків у встановлений строк апеляційна скарга повертається. Ухвала про повернення апеля­ційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, від­повідно до ст.324 ЦПК[3].

Заява про апеляційне оскарження - це письмове звернення до суду, в якому особа, яка бере участь у справі, повідомляє суд про намір оскаржити судове рішення, яке не набрало законної сили.

Заява подається у письмовій формі і має містити:

1) найменування суду, до якого подається заява. Слід мати на увазі, що заява про апеляційне оскарження подається до апеляційного суду (адресується йому), але через місцевий суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Тому судом, до якого подається заява, завжди буде відповідний апеляційний суд;

2) ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце прожи­вання або місцезнаходження. Достатньо зазначати повне ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її повну адресу та про­цесуальний статус. Відомості про інших осіб, які брали участь у справі, можна не зазначати;

3) рішення або ухвалу, що оскаржуються. Потрібно зазначити, яка справа розглядалася (між якими сторонами і щодо якого спору), який суд і коли ухвалив оскаржуване рішення.

У заяві також зазначається найменування документа "Заява про апеляційне оскарження", вказівка на те, що особа, яка подає заяву, із рішенням не згодна і бажає його оскаржити, дата подання заяви, додатки. Заява підписується заявником.

Апеляційна скарга має містити значно більший обсяг інформації порівняно із заявою про апеляційне оскарження, зокрема в апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга. Слід мати на увазі, що скарга подається до апеляційного суду (адресується йому), але через місцевий суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Тому судом, до якого подається скарга, завжди буде відповідний апеляційний суд;

ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження. Потрібно зазначати повне ім'я (найменування) особи, яка подає апеляційну скаргу, ЇЇ повну адресу та процесуальний статус.

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження. Зазначається про­цесуальний статус цих осіб у такій послідовності: позивач, його представник, третя особа на стороні позивача та її представник, відповідач, його представник, третя особа на стороні відповідача та її представник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник, інші особи, які беруть участь у справі.

Якщо під час розгляду справи відбулася зміна складу осіб, які беруть участь у справі (наприклад, внаслідок заміни відпові­дача, процесуального правонаступництва, припинення повнова­жень представника), то в апеляційній скарзі зазначаються лише ті особи, які брали участь у справі, з урахуванням змін;

4) дата подання заяви про апеляційне оскарження. Зазнача­ється дата подання до суду першої інстанції заяви про апеляцій­не оскарження. Копія цієї заяви може не додаватися, оскільки сама заява є в суді. Якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, то в апеляційний скарзі зазначається про це;

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота та (або) неправильність вста­новлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин).

Ця частина апеляційної скарги має найбільш важливе значен­ня, оскільки саме тут скаржник повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо незаконності або (та) необґрунто­ваності оскарженого ним судового рішення.

Обґрунтовуючи, в чому саме полягає незаконність рішення, скаржник повинен чітко зазначити, яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати (на думку заявника) до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирі­шення спору.

Найважливішу аргументацію доцільно виділяти в тексті скарги графічно (підкресленням, шрифтом).

Важливе значення має структура скарги, оскільки це забез­печує правильне її сприйняття та полегшує аналіз аргументів. Якщо рішення оскаржується з кількох підстав, то мотивацію доцільно викладати послідовно: яку норму порушено судом, зміст норми, її аналіз і тлумачення, в чому помилився суд, коли цю норму застосовував (або не застосовував), до чого це призвело. Після цього можна переходити до наступної підста­ви оскарження. Під час складання скарг у власній практичній діяльності ми відзначаємо спочатку тезу, а потім наводимо аргу­ментацію до неї[9].

Наводячи доводи, що свідчать про необґрунтованість рі­шення, скаржник може покликатися на:

- неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи;

- неправильність встановлення обставин, які мають зна­чення для справи, зокрема внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин;

- неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

Скаржник повинен зазначити, які саме висновки суду є необґрунтованими, в чому саме полягає їх необґрунтованість, якими доказами справи це підтверджується. Доцільно вказувати також аркуші справи, що містять ці докази;

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважнос­ті причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Ці відомості зазначаються в тому випадку, якщо підставою оскарження є необґрунтованість судового рішення. Усунути по­милки суду першої інстанції можна лише шляхом повторного дослідження доказів або шляхом встановлення нових обста­вин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції не встановив.

Скаржник повинен чітко вказати, які саме обставини слід встановити і чому вони входять до предмета доказування у справі. Треба зазначити також, які саме докази слід додатково дослідити під час апеляційного розгляду, які докази подаються скаржником додатково і поважні причини, з яких вони не були подані до місцевого суду[9].

Якщо суд першої інстанції неправильно оцінив докази, по­рушив правила щодо допустимості та належності доказів, то в апеляційній скарзі наводяться відповідні заперечення скаржника;

7) клопотання особи, яка подала скаргу. У резолютивній частині скарги скаржник повинен зазначити, що він просить в апеляційного суду. Зміст клопотання не повинен виходити за межі повноважень апеляційного суду, зазначених у ст.307 ЦПК[3].

Окрім того, скаржник вправі в апеляційній скарзі заявити клопотання процесуального характеру: про виклик свідків, про витребування додаткових доказів, про забезпечення позову, про призначення експертизи, однак, тільки у разі належного обґрунтування заявлених клопотань;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Ці відомості наводяться після резолютивної частини скарги. Зазначається найменування документа, достатнє для того, щоб його можна було ідентифікувати, оригінал чи копія, кількість примірників.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в суд з копіями та додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.

Зазначене правило дає можливість таким особам підготува­тися до судового розгляду, визначити позицію щодо доводів та нових доказів, наведених у скарзі, викласти свої заперечення в письмовій формі, зібрати та надати суду додаткові докази, що спростовують викладені в скарзі аргументи.

Право на апе­ляційне оскарження може бути реалізоване шляхом подання лише апеляційної скарги, але в межах строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, тобто протягом десяти днів з дня ухвалення рішення або п'яти днів з дня постановлення ухвали.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником. Також, апеляційна скарга під­писується безпосередньо керівником підприємства, установи, орга­нізації, а не особою, яка його заміняє, чи його заступником. У тому випадку, якщо апеляційну скаргу подає заступник або особа, яка тимча­сово заміщує керівника підприємства, потрібно також подати суду наказ про те, що ця особа виконує обов'язки керівника на час відпустки, хвороби на день подання апеляційної скарги, або про те, що - особі, яка підписала скаргу, делеговано керівни­ком, статутом підприємства нести той чи інший напрям роботи з правом подання позовних заяв та апеляційних скарг.

До апеляційної скарги, поданої представником сторони, має додаватися довіреність, в якій має бути передбачене його право подавати апеляційні скарги, або інший документ, який під­тверджує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. Право на подання апеляційних скарг включає в себе право на вчинення як юридичних (складання тексту скарги та її підписання), так і фактичних дій (подання до суду), які з цим пов'язані.

Крім того, при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суд перевіряє строк повноважень пред­ставника, вказаний у довіреності. Якщо такої довіреності не подано або строк її дії закінчився, апеляційна скарга вважається поданою неповноважним представником, що є підставою для залишення заяви без розгляду.

Законом передбачена можливість подання апеляційної скарги особами, які визнаються законними представниками. Для таких осіб не вимагається довіреності, але обов'язково потрібно подати інші документи, які підтверджують їхній статус законних пред­ставників. Такими законними представниками можуть бути:

- батьки неповнолітніх дітей, які додають до апеляційної скарги свідоцтво про народження дітей, в яких вони записані батьками;

- опікуни і піклувальники повинні подати суду рішення опікунської ради, оформлене належним чином;

- представники громадських організацій, які подають статут або виписку із Закону. Наприклад, особі, яка виступає на захист інтересів споживача, потрібно надати виписку із Закону України "Про захист прав споживачів" і виписку із статуту про те, що вона є керівником цієї громадської організації.

Ці документи повторно не додаються, якщо вони подавалися суду першої інстанції під час розгляду справи.

За подання апеляційної скарги сплачується судовий збір та оплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Це питання регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито"[4]. За подання апеляцій­ної скарги на рішення суду передбачена ставка у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої з оспорюваної суми.

За подання апеляційних скарг на ухвали суду судового збору (державного мита) не передбачено.

Розмір судового збору не залежить від того, повністю чи частково оскаржується рішення, а також від того, в якому розмірі судовий збір було фактично сплачено позивачем.

Зменшення розміру витрат, а також звільнення від їх оплати здійснюється в порядку, передбаченому ст.82 ЦПК України.