3.2. Порядок і строки апеляційного оскарження

Чинним ЦПК передбачено двостадійний порядок оскарження, що скорочує строк набрання рішенням суду, яке не оскаржу­ється, законної сили.

На першому етапі особа подає заяву про апеляційне оскар­ження рішення або ухвали суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У межах цього першого етапу апелянт висловлює незгоду із судовим рішенням і бажання його оскаржити. А вже сама вказівка на те, в чому саме, на думку апелянта, полягали незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення чи ухвали, посилання на докази, які не були досліджені судом, повинні міститися в апеляційній скарзі, яка має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Щодо ухвали суду першої інстанції, то апеляційна скарга на неї пода­ється протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо у справі було ухвалено додаткове рішення, пе­редбачене ст.220 ЦПК, строк на апеляційне оскарження цього додаткового рішення обчислюється з наступного дня після його ухвалення. Крім того, ч.4 ст.297 ЦПК передбачає право суду (судді-доповідача) апеляційної інстанції у випадку надходжен­ня справи без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення повернути справу до суду першої інстанції, про що постановити ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути цей недолік[9].

У випадку ухвалення додаткового рішення воно теж може стати самостійним об'єктом апеляційного оскарження у ті самі строки (але не в їхніх межах), що й рішення суду, ухвалене за результатами розгляду справи (як різновид рішення суду, рівно­значне йому по суті рішення), оскільки ст.220 ЦПК передбачає, що на додаткове рішення може бути подана скарга.

Підлягає також оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвала про відмову ухвалити додаткове рішення.

Строк для подання апеляційної скарги обчислюється з дня подання заяви, а не з дня прийняття (проголошення) судового рішення. Тому якщо рішення оскаржується декількома особами, які беруть участь у справі, цей строк спливає у різні дні залежно від того, коли кожним із них була подана заява про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо скаржник не звернувся в суд із заявою про поновлення строків.

Відмова у прийнятті заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги має бути оформлена ухвалою, в якій суд зобов'язаний навести мотиви такої відмови. Ухвала про відмову в прийнятті апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскар­ження може бути оскаржена в касаційному порядку, оскільки вона перешкоджає подальшому руху справи. Установлені зако­ном строки на подання відповідної заяви та скарги не можуть бути скорочені чи продовжені судом.

Лише за наявності заяви особи, яка подала заяву про апеля­ційне оскарження чи апеляційну скаргу із пропущенням зазна­чених вище строків, суд розглядає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд розглядає таку заяву за правилами, встановленими у ст. 73 ЦПК. Так, суд поновлює строк у разі його пропущений з поважних причин (поважність причин повинен доводити скаржник).

Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується відповідним судом апеляційної інстанції в коле­гіальному складі, а не одноособово суддею-доповідачем, як це передбачено в касаційному провадженні (ч.4 ст.325 ЦПК).