10.Охарактеризувати техногенний вплив на довкілля об’єктів нафтогазової і вугільної промисловості.

Вплив нафтовидобувної промисловості на забруднення навколишнього середовища:

· споживанням води для бурових установок і компресорних станцій,заводнением та скидання забруднюючих речовин, у поверхневі і підземні води, на рельєф;

· витяганням з нафтою високомінералізованих попутних вод;

· зміною ландшафту (земляних робіт, вилучення земель на будівництво об'єктів нафтогазовидобутку, забудова, переміщення вантажів волоком), вирубкою лісів, забрудненням грунту нафтопродуктами, руйнацією пластів надр та інших.;

· захороненням відходів буріння;

· аварійними розливами нафти.

Характерними забруднюючими речовинами, що утворюються у видобутку нафти, є вуглеводні і оксид вуглецю. Переважаючий загал забруднень вступає у атмосферу під час спалювання нафтового газу факелах.

На екологічну обстановку в вуглевидобувних регіонах мають вплив шахти, розрізи, збагачувальних фабрик, підприємства вугільного машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, і навіть будівельно-монтажні підприємства, автобази, управлінняводно-канализационного господарства та інших.

Основних напрямів негативної дії вугільної промисловості є такі:

- вилучення з землекористування і порушення земель;

- виснаження водних ресурсів немає і порушення гідрологічного режиму підземних і поверхневих вод;

- забруднення підземних і поверхневих водних об'єктівсбрасиваемими у яких виробничими і господарчо-побутовими стічними водами підприємств і населених пунктів;

- забруднення повітряного басейну твердими і газоподібними шкідливими речовинами при застосуванні існуючих технологічних процесів видобутку, переробки нафти та спалювання твердих палив;

- забруднення земної поверхні відходами добування і збагачення вугілля й сланцю;

- діяльність підприємств нашої галузі сприяє погіршення якості атмосферного повітря (численні котельні, димлячі терикони тощо.).

11. Охарактеризувати техногенний вплив на довкілля об’єктів атомної енергетики.

Техногенні впливи на навколишнє середовище при будівництва й експлуатації атомних електростанцій різноманітні. Звичайно говорять, що маються фізичні, хімічні, радіаційні й інші фактори техногенного впливу експлуатації АЕС на об'єкти навколишнього середовища.

Найбільш істотні фактори:

• локальний механічний вплив на рельеф - при будівництві,

• стік поверхневих і ґрунтових вод, що містять хімічні і радіоактивні компоненти,

• зміна характеру землекористування й обмінних процесів у безпосередній близькості від АЕС,

• зміна мікрокліматичних характеристик прилеглих районів.

Виникнення могутніх джерел тепла у виді градирень, водойм - охолоджувачів при експлуатації АЕС звичайно помітним образом змінює мікрокліматичні характеристики прилеглих районів. Рух води в системі зовнішнього тепловідводу, скидання технологічних вод, що містять різноманітні хімічні компоненти виливають на популяції, флору і фауну екосистем.

При роботі АЕС в екстремальному режимі істотно підвищується радіаційне тепло, вплив якого може проявитися через кілька поколінь, привести до зростання числа мутацій, а також ракових і інших захворювань. Крім того, радіація підсилює вплив інших шкідливих факторів хімічного забруднення.

Через АЕС проходить величезна кількість води

Властивості відпрацьованої води ще не до кінця вивчені, однак, вже відомий ефект "теплового забруднення": температура у водоймах біля АЕС підвищується на 5-6°С, що призводить до порушення екологічної рівноваги цілого регіону.

Згодом накопичуються радіоактивні відходи (відпрацьоване паливо) АЕС, що вимагають дорогих сховищ. Контроль за ними потрібно вести сотні і навіть тисячі років; початкова температура контейнерів досягає 200°С.

Видобуток урану, транспортування, обробка і поховання радіоактивних відходів - усе це найнебезпечніші для здоров'я людей виробництва, що часом виходять з поля зору громадськості і преси.

11. Проаналізувати екологічні проблеми на транспорті і шляхи їх усунення.

1) Автомобільний транспорт – одне з найпотужніших джерел забруднення навколишнього середовища. Крім того, транспорт – основне джерело шуму у містах, а також джерело теплового забруднення.

Гази, які виділяються внаслідок спалювання палива у двигунах внутрішнього згорання, містять більше 200 найменувань шкідливих речовин, у тому числі канцерогени. Нафтопродукти, залишки від стертих шин та гальмівних колодок, сипкі і пилові вантажі, хлориди, які використовують для посипання доріг взимку, забруднюють придорожні смуги та водні об’єкти.

У наш час автотранспорт є основним джерелом забруднення повітря у великих містах.

Шкідливі речовини, під час експлуатації автотранспорту, потрапляють у повітря з вихлопними газами, випарами з паливних систем, а також під час заправки автомобіля паливом. Для поліпшення якості атмосферного повітря, треба здійснити заходи щодо зниження до валового обсягу викидів від автотранспорту більше ніж на 40відсотків, запобігти викидам свинцю, насамперед в курортних зонах і великих містах.

З цією метою плануються такі основні заходи:вдосконалення положень у системі законодавства, що стимулюють впровадження природоохоронних заходів;оснащення нових автомобілів ефективними системами і пристроями зниження викидів (каталітична нейтралізація, автомати пуску і прогрівання, системи уловлювання пари пального);збільшення парку автомобілів і автобусів, які працюють на газоподібному паливному;припинення випуску і використання етилового бензину;виробництво пального та мастил, які зменшують негативний вплив двигунів внутрішнього згоряння на навколишнє природне середовище;розробка та впровадження нових типів двигунів внутрішнього згоряння з підвищеними економічними характеристиками;розробка нових видів екологічно чистого автотранспорту з використанням альтернативних джерел енергії; Для розв'язання екологічних проблем на автотранспорті необхідно: забезпечити пріоритетність розвитку у великих містах пасажирського транспорту загального користування на електротязі з послідовним скороченням автобусного сполучення;забезпечити жорсткіші екологічні нормативи щодо конструкції нових моделей автомобілів та двигунів; розробити та впровадити систему сертифікації автомобілів та двигунів на екологічну безпеку і контролю за їх відповідністю сертифікатам; розробити комплекс технологій, методик та технічних засобів для оцінки екологічної безпеки автомобілів при їх експлуатації; розробити комплекс технологій і технічних засобів для оцінки та захисту довкілля від забруднення у виробничих зонах автопідприємств. 2) Залізничний транспорт. Залізничний транспорт впливає на екологію як великий споживач паливних,лісових і земельних ресурсів, мінеральних і будівельних матеріалів. Хочав порівнянні з іншими видами транспорту (особливо автомобільним), вінзаподіює менше екологічного збитку.

Структура негативного впливу залізничного транспорту на середовище

включає порушення стійкості природних ландшафтів транспортною

інфраструктурою шляхом розвитку ерозій і зсувів; забруднення атмосфери

відпрацьованими газами; постійний ріст рівня забруднення землі нафтою,

свинцем, продуктами видування й опадання сипучих вантажів (вугілля,

руда, цемент). Особливо небезпечні аварії на залізницях.

Для розв'язання екологічних проблем на залізничному транспорті необхідно розробити: - нормативні вимоги до рухомого складу щодо додержання екологічних нормативів;- методики визначення шкоди, що її можуть завдати довкіллю підприємства залізничного транспорту;- технології утилізації та ліквідації залишків нафтопродуктів та інших відходів;- методи зменшення викидів у повітря сипких вантажів під час перевезення; технології очищення забруднених вод після миття вагонів, локомотивів. 3)авіаційний транспорт

Шкідливий вплив авіації на довкілля має глобальний і локальний характер. Глобальним є вплив авіації на озоновий шар атмосфери та пов'язані з цим наслідки.основні локальні - проблеми авіаційного шуму, забруднення викидами та скидами шкідливих речовин в атмосферне повітря, підземних вод та грунту у районі розташування аеропортів.

Для розв'язання екологічних проблем цивільної авіації насамперед слід розробити: - принципи та методи захисту повітря від забруднення двигунами повітряних суден; - принципи та методи захисту від електромагнітних полів радіочастот аеропортів; - технології захисту грунтів та води від забруднення стоками аеропортів; оптимізаційні схеми керування повітряним рухом на трасі, в зоні аеропортів з урахуванням екологічного стану довкілля; - методи кількісної інтегральної оцінки екологічного стану підприємств авіаційного транспорту. 4) Водний транспорт

Водне середовище дуже забруднюють великотоннажні вантажні судна, особливо нафтові танкери.

Зростання обсягів перекачування нафти, нафтопродуктів, природного газу тощо системами трубопровідного транспорту пов'язане зі збільшенням діаметра труб і застосуванням дедалі більших тисків при перекачуванні, що загрожує великомасштабними аваріями

Розв'язання екологічних проблем водного транспорту передбачає розроблення: - нормативних вимог до рухомого складу щодо додержання екологічних нормативів; - програми розвитку матеріально-технічної бази водного транспорту з впровадженням комплексу прогресивних екологічно безпечних технологій та засобів у галузях водного транспорту(флот, перевантажувальні комплекси, водні шляхи, гідротехнічні споруди);

- інформаційно-довідкової системи даних апаратно-програмного забезпечення автоматизованого управління охороною довкілля. технології та технічних засобів для захисту від забруднення повітря в зоні морських портів і судноремонтних підприємств;

- технології та технічних засобів для захисту від забруднення акваторії портів та каналізаційних систем портів та заводів;

- технології та технічних засобів для регенерації, знешкодження та утилізації відходів основного виробництва на підприємствах морського транспорту.

11. Розглянути питання впливу сільсь­когосподарського виробництва на стан довкілля.

Виробництво сільськогосподарської продукції є одним з найпоширеніших видів людської діяльності. У процесі ведення сільського господарства змінюються екологічні умови навколишнього середовища. Площі, зайняті лісами, чагарниками і луками з різноманітною природною рослинністю зменшуються. Зазнають істотних змін природний біологічний кругообіг внаслідок втрати величезної маси хімічних елементів, радіаційний і водний баланс величезних територій, гідрологічний режим. Погіршуються природні умови проживання тварин і птахів. Забруднюються атмосфера, гідросфера і літосфера. Ґрунти в процесі тривалого господарського використання втрачають свою природну родючість, деградують або повністю руйнуються.

Сільськогосподарське виробництво - складна, цілісна, в першу чергу біологічна, система репродукції енергії за участю природних, соціальних, економічних і технічних факторів. Галузь сільськогосподарського виробництва, в якій відбувається накопичення органічної речовини шляхом вирощування культурних рослин, називається рослинництвом. Рослинництво в свою чергу поділяється на ряд самостійних галузей: вирощування польових культур, овочівництво, плодівництво, квітникарство, луківництво, лісівництво та ін.

Важливою особливістю рослинництва є його сезонність, пов'язана з тим, що у звичайних умовах культурні рослини здатні давати врожай лише у безморозний період. Займаючись рослинництвом, людина зіштовхується з багатьма умовами, що постійно змінюються Отже, приріст продукції землеробства в майбутньому можливий лише за рахунок підвищення родючості грунтів. Продуктивність орних земель територіально диференційована, тому для їх оцінки використовують земельний кадастр. Найбільш дійовим способом поліпшення родючості землі і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції є меліорація. Нині площа меліорованих земель - 5,9 млн. га (14% площі с/г угідь), на них виробляють понад 20% продукції землеробства. В Україні вже сформувалися Поліський гідромеліоративний комплекс, основними завданнями якого є ліквідація надмірного заболочення і перезволоженння земель, і Степовий, що має забезпечити посушливі райони водою завдяки зрошувальній меліорації земель . Рослинництво тісно пов'язано з іншою важливою галуззю сільськогосподарського виробництва - тваринництвом. Якщо рослинництво забезпечує тваринництво кормами, то від тваринництва воно в свою чергу одержує органічні добрива. Тваринництво займається розведенням сільськогосподарських тварин. Воно забезпечує населення продуктами харчування (молоко, масло, м'ясо, яйця, мед та ін.), а переробну промисловість - сировиною (вовна, пух, хутро, шкіра тощо). Тваринницво поділяється на галузі: скотарство, свинарство, вівчарство, конярство, крільництво, птахівництво, рибництво, бджолярство, шовківництво та розведення пушних звірів. На с/г виробництво впливають кількість опадів, водозабезпечення території, обсяг і якість води в різних природних зонах. Для України характерний низький рівень водозабезпечення, нерівномірне розміщення водних ресурсів. Найбільш сприятливими для розвитку рослинництва є степова і лісостепова зони.

Інтенсивний розвиток тваринництва стає причиною виділення метану і аміаку, які забруднюють атмосферу. Величезні кількості рідкого гною, що утворюються в тваринницьких господарствах, є дуже серйозною проблемою з огляду на їхню утилізацію.

Інтенсивне зрошування і меліоративні заходи також спричиняють серйозні проблеми, зокрема, нестачу води та зменшення водно-болотних угідь, які відіграють важливу регулюючу функцію у гідрологічних системах. 

Сільське господарство не лише псує довкілля, але й стає залежним від зруйнованої природи. Вирощування рослинної продукції потерпає від кислотних дощів, спричинених викидами SО2 та NО, посилення ультрафіолетового випромінювання, забруднення повітря та змін клімату. 

Найсильніше на природне середовище впливає землеробство. Чинники його впливу такі:

• зведення природної рослинності на сільгоспугіддя;

• обробка (опушення) ґрунту, особливо із застосуванням відвальногоплуга;

• застосування мінеральних добрив і отрутохімікатів;

• меліорація земель.

11. Розглянути технічні (технологічні) засоби зменшення антропогенного навантаження на стан навколишнього середовища.

Усі методи можна розділити на двох груп: активні і пасивні. Приведіть визначення і приклади. АКТИВНІ методи безпосередньо впливають на джерело забруднення. Їхня сут-ність полягає в удосконалюванні існуючих і розробці нових технологічних процесів і устаткування. ПАСИВНІ методи носять захисний характер. Використання цих методів не зв'язано з впливом на джерело забруднення. На сучасному рівні розвитку технології застосування пасивних методів є основним засобом боротьби з забрудненнями навколишнього середовища.  Характеристика активних методів. Активні методи боротьби з забрудненням біосфери є найбільш прогресивними, тому що дозволяють максимально знизити масу і концентрацію матеріальних або рівень енергетичних забруднень поступающих у біосферу. Розвиток активних методів захисту вимагає не тільки розробку нових технологічних процесів, але і збалансування їхній з розробкою технології й апаратури, що запобігає викиди або обмежуючих їхній до припустимих рівнів. Основними напрямками, по яких розвиваються ці методи, є: - мінімізація відходів виробництва; - заміна токсичних відходів не токсичними; - заміна не утилізуємих відходів утилізуємимі; - створення маловідходної (безвідхідної) технології; Безвідхідна технологія є ідеальною моделлю виробництва, що при раціональному використанні природних ресурсів і енергії дозволяє цілком скоротити обсяг відходів, що викидаються в навколишнє середовище, одержуваних при виробництві і використанні кінцевої продукції. Але зробити її не можливо. У світовій практиці в міру розвитку науково-технічного прогресу відбувається поетапне наближення до маловідходного виробництва. Характеристика пасивних методів. Пасивні методи спрямовані на зменшення концентрацій і рівнів забруднення на шляху їхнього поширення в біосфері, тобто невтручання в технологічні процеси, а лише боротьба з забрудненнями, що утворяться, шляхом застосування наступних організаційно-технічних заходів: - раціональне розміщення джерел забруднення;- локалізація джерел забруднення; - очищення викидів у біосферу. Питання щодо р а ц і о н а л ь н о г о р о з м і щ е н н я джерел забруднення вирішується на різних рівнях (державному, регіональному, місцевому) у залежності від масштабів забруднень. Рішення цієї проблеми на державному і регіональному рівнях базується на довгострокових прогнозах забруднення біосфери. Регулюється державними планами по захисту біосфери, що розробляються з урахуванням розміщення продуктивних сил на території держави, планів розвитку галузей промисловості, обсягів випуску продукції, ландшафтно-кліматичних умов і ін. У зв'язку з високим рівнем концентрації промислових підприємств у великих містах, велике значення має обмеження нового будівництва і переважне розміщення промислових об'єктів у малих і середніх містах, а також винос з міст у нові промислові райони шкідливих, у санітарно-гігієнічному відношенні, промислових підприємств. Раціональне розміщення джерел забруднення на місцевому рівні реалізується: - оптимальним вибором місця під будівництво промислових об'єктів; - раціональним розміщенням виробничих будинків на території підприємства; - будівлею високих труб з метою розсіювання шкідливих речовин в атмосфері; - установленням границь санітарно-захисних зон.