Визначення географічних координат

Географічні координати визначають за допомогою шкал, які розмі­щені на рамці кож­ного аркуша.

В

Номер зони (шостої)

1 Хв. Довготи

10 С довготи

Шкала для визначення географічних координат

Рис. 8. Шкали географічних координат і кілометрова сітка на аркуші карти

Підписи кілометрових ліній в середині аркуша

ідомо, що сторонами рамок аркушів топографічних карт є мери­діани і паралелі.

Географічні координати кутів рамок зазначають на кожному ар­куші карти, в градусах і хвилинах.

Для визначення по карті географічних координат точок місцевості (рис. 8), на кожному її аркуші наноситься допоміжна рамка з поділками через одну хвилину.

Кожна хвилинна поділка розбита точками на шість рівних відрізків через 10 секунд.

Щоб визначити широту якої-небудь точки, наприклад точки М, по карті, треба прикласти лінійку до цієї точки так, щоб вона проходила через однойменні поділки на шкалах західного і східного боку рамки, і по одній із цих шкал зробити відлік.

Аналогічно, використовуючи шкали північного і південного краю рамки, визначають і довготу точки. Командири підрозділів найчастіше мають справу з плоскими прямоку­тними координатами.

Визначення прямокутних координат

Для того, щоб визначити прямокутні координати будь-якої точки на карті, треба знати координатну сітку (систему плоских прямокутних координат) і геометричну суть кар­тографічного зображення.

Д

Рис.9. Ділення поверхні земного еліпсоїда на шестиградусні координатні зони

ля того, щоб зобразити поверхню Землі на карті, поверхню зем­ного еліпсоїда ділять меридіанами на 60 зон довготи, і кожну із них при визначенні плоских координат і складанні карт розгортають на площині, незалежно від інших зон (рис. 9).

Ц

Рис. 11. Визначення плоских прямокутних координат

Рис.10. Зображення координатних зон на площі

і зони отримали назву – координатних, так як кожна із них являє собою самостійну систему плоских прямокутних координат Гауса. За по­чаток кожної приймається точка перетину середнього меридіана зони з екватором. Рахунок зон ведеться від Гринвіцького меридіану, із заходу на схід (рис. 10).

При складанні карт у проекції Гауса зону розбивають на окремі аркуші. Кожний ар­куш карти має форму рівнобічної трапеції, обмеженої зверху (з північного краю) і знизу (з південного краю) паралелями, а з боків – меридіанами.

За осі координату системі плоских прямокутних координат прийняли зображення осьового меридіану координатної зони – вісь абсцис X і зобра­ження екватора– вісь ординат У (рис. 11). (На відміну від математики).

Положення будь-якої точки визначається відстанню від неї до осей координат, абсци­сою X і ординатою У.

На всіх аркушах карт є сітка квадратів, яку називають прямокутною координатною сіткою, або кілометровою. Лінії сітки проведені паралельно осям координат через 2 см на картах 1:50 000, 1:100 000] 1:200000, 1:500 000 і через 4см на карті з масштабом 1:25000.

Координатна сітка використовується для визначення прямокутний координат точок, відшукування на карті місцезнаходження різним об'єктів при доповідях, визначенні завдань, складанні донесень, для швидкої окомір­ної оцінки відстаней, площин, визначення напрямків і орієнтування карти.

Кілометрові лінії, найближчі до кутів рамки аркуша карти, зазна­чають повним числом кілометрів, інші – скорочено, останніми двома циф­рами. Таким чином підпис 5588 (рис. 8) біля крайньої внизу горизонтальної лінії показує, що ця лінія проходить через 5588 км на півночі від екватора. Підпис 6394 біля крайньої зліва вертикальної кілометрової лінії показує, що вона розміщена в шостій зоні і проходить на віддалі 394 км від осі ординат, тобто на 106км західніше осьового меридіана зони.