3.3. Зображення місцевих предметів і рельєфу на топографіч­них картах

Місцеві предмети – природні та виготовлені людьми об'єкти на земній поверхні, які використовують у військовій справі для визначення місцевості, орієнтування, цілевиз­начення й управління військами в бою.

До місцевих предметів належать: населені пункти, промислові та сільськогосподарські підприємства, рослинний і ґрунтовий покрив, бе­регова лінія великих за площею аква­торій, ріки, озера, канали, об'єкти шляхів сполучення і зв'язку.

Місцеві предмети на топографічних картах зображують картогра­фічними умовними знаками (додаток 1).

Умовні знаки прийнято ділити на три основні групи: лінійні, поза-масштабні, пло­щинні.

Лінійні картографічні умовні знаки використовуються для зобра­ження об'єктів ліній­ного характеру (шляхи, лінії електромережі), довжина яких виражається в масштабі карти. Суцільними лініями вказу­ють контури озер, широких річок, кварталів населе­них пунктів; пункти­ром – контури лісів, боліт.

Позамасштабні картографічні умовні знаки використовують для зображення таких місцевих предметів і деталей рельєфу, які че­рез малі розміри зайнятої ними площі не можуть бути виражені в мас­штабі карти. Такими місцевими предметами є шахти, спо­руди башто­вого типу тощо.

Точне розміщення на карті предмета, зображеного позамасштабним умовним знаком, визначається геометричним центром фігури, сере­диною основи знаку, вершиною пря­мого кута в основі знаку і геометрич­ним центром нижньої фігури (рис. 3).

Геометричний центр фігури

Середина основи знаку

Вершина прямого кута у основи знаку

Геометричний центр нижньої фігури

Рис.3. Зображення на карті точного положення місцевих предметів позамасштабними умовними знаками.

Площинні картографічні умовні знаки використовуються для за­повнення площин об'єктів, виражених у масштабі карти.

Умовні топографічні знаки – це відображення місцевих предметів на карті, а саме, рельєфу, дорожньої сітки, гідрографії, грунтово-рослинного покриття (додаток 1).

Рельєф на топографічних картах зображують горизонталями, а деякі його деталі (яри, балки, пагорби) – відповідними умовними знаками.

Р

Сідловина

Рис.4. Зображення на карті горизонталями типових форм рельєфу

ельєф на топографічних картах зображується кривими замкнути ми лініями, що з'єд­нують точки місцевості, які мають однакову висот) над рівнем поверхні, прийнятої за початок відліку висоти.

Такі лінії називають горизонталями (рис.4).

Види горизонталей

Горизонталі бувають: основні, додаткові, допоміжні.

Горизонталі, які відповідають основному перерізу рельєфу, називаються основними, їх зображують на картах тонкими суцільними лініями.

Для полегшення рахування горизонталей, кожна п'ята горизонталі потовщується.

Основну висоту перерізу зазначають на кожному аркуші карти під південним краєм його рамки. Наприклад, підпис "Суцільні горизонталі” проведені через 10 м означає, що на даному аркуші всі суцільні горизонталі проведені через 10 м, а потовщені – через 50 м.

Для відображення окремих вершин, улоговин і сідловин, які можуть бути показані на карті основними горизонталями, застосовують додаткові (через половину висоти основ­ного перерізу) і допоміжні (приблизно через чверть основного перерізу) горизонталі, їх зображують на картах пунктирними лініями.

Форми рельєфу

Рельєф місцевості, як правило, складається із випуклих і ввігну­тих нерівностей, найрі­зноманітніших за своєю формою і розмірами.

Окремі нерівності називають формами рельєфу. Елементарні фор­ми рельєфу дуже рі­зноманітні. Як правило, їх можна звести до п'яти ос­новних типових форм (рис. 5).

1. Гора – куполоподібне підвищення.

2. Улоговина – замкнута чашоподібна впадина.

3. Хребет – лінійно витягнуте підвищення, яке поступово знижуєть­ся. Лінія, що з'єд­нує протилежні схили хребта, називається водорозділом.

4. Лощина – витягнуте поглиблення, яке знижується в одному на­прямку. Лінію, по дну якої направлені схили, називають водозливом.

5. Сідловина – зниження на гребені хребта між двома суміжними вершинами.

У горах дороги і стежки через хребти проходять по сідловинах, які називають перева­лами.

Різновидностями типових форм рельєфу можуть бути: кургани, ями, яри, долини, балки, ущелини.

Д