7. Класифікація та сутність методів захисту від корозії.

В процесі експлуатації технологічне обладнання об’єктів паливозабезпечення витримує дію на нього атмосферних опадів, підземних вод, газоподібних середовищ, блукаючих струмів, мікроорганізмів та інших факторів. При цій взаємодії відбувається процес самовільного окислення металу, тобто виникає корозія. Нафтопродукти є неструмопровідними, отже електрохімічна корозія в них неможлива, але в них постійно міститься вода та кисень, які є корозійними агентами, які зумовлюють виникнення електрохімічної корозії всередині резервуару. Процес корозії починається з руйнування поверхні металу та розповсюджується вглиб нього. Ознаками корозії є зміни зовнішнього виду металу, на його поверхні утворюється плями, виразки. Вирізняють місцеву та загальну корозію.

Місцева корозія з’являється у вигляді плям, діаметр яких більше глибини прокородованого металу та у вигляді каверн, коли діаметр відповідає глибині – це прояви корозії. Розрізняють: точкову корозію, коли на металі з’являється безліч точок діаметром 0,1–0,2 мм; підповерхневу – характеризується спучуванням поверхні металу та його розшаруванням; наскрізну корозію, що призводить до наскрізних руйнувань металу, які виникають від виразкової та точкової корозії; корозійне розтріскування, яке відбувається внаслідок слідок корозійної втоми під дією змінних навантажень. Для резервуарів найбільш небезпечною є виразкова та точкова корозії, які можуть призвести до наскрізних руйнувань, а відтак – до аварій, оскільки біля каверн відбувається концентрація місцевих опорів.

Для захисту від корозії використовуються різноманітні методи:

– використання корозійностійких сплавів – легування металів;

– зміна властивостей середовища (використання інгібіторів корозії);

– нанесення захисних покриттів (фарби, лаки, інші метали);

– створення штучних захисних плівок (анодування).

Найбільш надійним методом боротьби з корозією є виготовлення обладнання, машин та будівельних конструкцій з корозійностійких матеріалів.

8. Методи запобігання втратам палив.

Боротьба з втратами нафти і нафтопродуктів - один з важливих шляхів економії паливно-енергетичних ресурсів, що грають провідну роль у розвитку економіки та інтенсифікації суспільного виробництва.

За останній час на нафтотранспортних і переробних підприемствах, а так само об'єктах системи нафто забезпечення успішно здійснюють різні заходи технічного та організаційного характеру, внаслідок яких втрати нафтопродуктів значно знижені. Однак, не дивлячись на вжиті заходи, при транспортуванні, зберіганні і зливно-наливних операціях втрачається ще велика кількість нафтопродуктів - близько2% обсягу всієї видобутої в країні нафти.

Методи боротьби з втратами нафтопродуктів вибирають на підставі технiко-економічних розрахунків з урахуванням метеорологічних і производственних умов.

• Методи скорочення втрат нафтопродуктів від випаровування:

1. скорочення обсягу газового простору резервуару;

2. зберігання під надлишковим тиском;

3. зменшення амплітуди коливання температури газового простору;

4. уловлювання парів нафтопродуктів, усували з ємності;

• Організаційно-технічні заходи

1. для зменшення втрат від «малих подихів» в атмосферних резервуарах нафтопродукти необхідно зберігати при максимальному заповненні резервуарів, так як в цьому випадку досягається найменший обсяг газового простору;

2. для скорочення втрат від «великих подихів» необхідно максимально скоротити внутрішньобазовими перекачування нафтопродукту з резервуара в резервуар;

3. чим менше проміжок часу між викачування і закачуванням нафтопродукту в резервуар, тим менше величина втрат від «великих подихів»;

4. втрати від «малих подихів» прямо пропорційні площі випаровування, тому легкоиспаряющиеся нафтопродукти вигідніше зберігати в резервуарах великого об'єму;

5. важливе значення має технічний стан резервуарів і дихальної

6. арматури. Регулярна перевірка герметичності даху резервуара і справності

7. клапанів може запобігти втратам від вентиляції газового простору; при викачування нафтопродуктів з оперативних резервуарів, що мають високі коефіцієнти оборотності, скорочення втрат до 25% може бути досягнуто установкою під дихальним клапаном дісков- відбивачів.

8. боротьба з втратами нафти і нафтопродуктів при зберіганні:

Основна частка втрат нафтопродуктів при транспортних і складських операціях (від 60 до 80%) припадає на період зберігання в резервуарах. Шляхи боротьби з втратами нафтопродуктів при їх зберіганні в резервуарах товарно-сировинних парків нафтопереробних заводів, нафтобаз, а також складів пального споживачів цих продуктів різних промислових, транспортних, сільськогосподарських, інших підприємств і організацій дуже різноманітні і вибираються залежно від причин, за якими виникають втрати нафтопродуктів, і від характеру цих втрат.

Тепловий захист резервуарів (До найбільш доступним і дієвим технічних заходів відноситься тепловий захист резервуарів, застосовувана для скорочення коливань температури зберігається в резервуарі нафтопродукту і його парів в газовому просторі, а саме: термостатирование в грунті або в наземних спорудах казематного типу, тепловідбивна забарвлення, теплоізоляції, екранування, охолодження водою.

9. Ряд технічних заходів щодо зниження втрат нафти і нафтопродуктів від випаровування пов'язаний з корінним перебудовою товарно-сировинних парків, нафтобаз і складів пального, тому їх впровадження може бути здійснено при будівництві нових або реконструкції існуючих об'єктів, заміна або модернізація окремих елементів обладнання резервуарів.