- •6.Кровотеча та крововтрата. Класифікація, клініка та діагностика.
- •Глава № 2 Сучасні методи антисептики та їх характеристика
- •I етап.
- •II етап.
- •III етап.
- •1 Етап.
- •2 Етап.
- •3. Етап.
- •4 Етап.
- •Оцінка стану хворого
- •2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:
- •2. Стадія іі – збудження.
- •4. Стадія іv – пробудження.
- •2. Алергійні реакції.
- •4.2.Провідникова анестезія (блокада) міжреберних нервів:
- •4.3.Анестезія плечового сплетення за Куленкампфом:
- •4.5.Перидуральна (епідуральна) анестезія:
- •5.2. Внутрішньокісткова анестезія:
- •Глава № 6
- •2. Залежно від місця виливу крові:
- •4. Стосовно зовнішнього середовища:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •1.Скарги:
- •2. Об’єктивні дані:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •Глава №7
- •За допомогою простої реакції
- •Визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами
- •Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів а і в
- •Резус-фактор
- •Визначення резус-фактора в чашках Петрі
- •Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу
- •Глава №8
- •Дія перелитої крові
- •Компоненти і препарати крові:
- •Глава № 9.
- •Реакції та ускладнення під час переливання крові
- •Глава №10
- •Глава № 11.
- •Глава №12
- •1.4. Рвана рана (vulnus laceratum):
- •1.5. Розтрощена рана (vulnus conqvassatum):
- •1.6. Рубана рана (vulnus caesum):
- •1.7. Укушена рана (vulnus morsum):
- •2 За походженням рани:
- •2.1 Операційні (хірургічні) рани:
- •2.Фаза регенерації:
- •3.Фаза утворення і реорганізація рубця:
- •3.Загоєння рани під струпом:
- •1.Які речовини викликають розширення судин, що супроводжується порушенням їх проникності, в першій фазі ранового процесу?
- •2 Головного значення в період проліферації набувають:
- •3. Основними збудниками внутрішньолікарняної інфекції є:
- •4. Прийнято вважати, що лейкоцитарний вал:
- •5. При яких ранах найчастіше спостерігаються інфекційні ускладнення?
- •6. Яка причина первинного мікробного забруднення рани?
- •7. На що повинні бути спрямовані лікувальні заходи в період біологічного очищення рани?
- •Глава №13.
- •1. Місцеве лікування:
- •2. Загальне лікування:
- •1.Які препарати використовують для лікування гнійної рани в першій фазі ранового процесу?
- •2. Подальше лікування проводиться з використанням таких методів:
- •3. Оперативні втручання в першу фазу перебігу ранового процесу опікової рани – фазу ексудації:
- •Глава № 15
- •Глава № 16
- •2.Спосіб Кохера:
- •2.Спосіб Гіппократа – Купера:
- •Глава № 17
- •Гематогенний остеомієліт
- •Глава № 19
- •2. Пальпація:
- •3. Перкусія:
- •Глава № 20
Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу
Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу використовується практичними лікарями у невідкладних ситуаціях. У чашку Петрі або на предметне скельце наносять краплю стандартної антирезус-сироватки АВ(ІV), а паралельно, для контролю, краплю резус-негативної сироватки АВ(ІV) групи, що не містить антитіл. Додають у 3 рази меншу краплю досліджуваної крові, перемішують і спостерігають протягом 3- 4 хв, після чого додають по 1 краплі ізотонічного розчину натрію хлориду і через 5хв. визначають реакцію. За наявності аглютинації еритроцитів з антирезус-сироваткою і відсутності з контрольною сироваткою (в контрольній аглютинації не повинно бути) кров є резус-позитивною; за відсутності реакції аглютинації в обох сироватках кров оцінюється як резус-негативна.
Тести для самоконтролю:
1.Допомилок під час визначення груп крові належать:
встановлення аглютинації там, де її немає.
Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів А і В.
Визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами.
2. Аглютинація відсутня з цоліклоном антигену А, з цоліклоном антигену В. Це означає, що:
В еритроцитах відсутні антигени А і В, кров належить до групи 0(І).
Кров належить до групи А(ІІ).
Кров належить до групи В(ІІІ).
Це кров групи АВ(ІV).
Глава №8
Переливання крові та кровозамінників. Показання та протипоказання, шляхи та методи переливання. Препарати та компоненти крові. Кровозамінники. Парентеральне харчування.
Мета (завдання): вміти застосовувати методи переливання крові та кровозамінників, знати показання та протипоказання до переливання.
Переливання крові і кровозаміснихрідину нашчасзнайшлоширокезастосування, будучи вельмиціннимйефективним лікувальним засобом. У ряді випадків лише переливання крові можеврятуватижиття.До переливання цільної крові слід ставитись як до трансплантації живої алогенної тканини. Вона має призначатися за суворими показаннями. Основна мета гемотрансфузії — відновити дефіцит формених елементів крові і білкових факторів плазми.
Показаннями до переливання цільної крові є гостра крововтрата, що перевищує 15 % обсягу циркулюючої крові, а також гіповолемія з ознаками гіпоксії. Абсолютними показаннями до переливання крові вважаються гостра крововтрата, шок, кровотеча, важкі травматичні операції, в тому числі зі штучним кровообігом. У плановій хірургії цільну кров переливають за наявності вираженого дефіциту всіх її компонентів. У інших випадках показано переливання компонентів і препаратів крові, а також кровозамінників і гемокоректорів. Останні є меншою небезпекою для ускладнень, ніж переливання цільної крові, їх широко застосовують у післяопераційний період за наявності важких інтоксикацій, гнійно-запальних хвороб, анемії різного походження, хвороб крові.
Оцінюючи протипоказання до переливання крові, лікар має знати алергологічний і трансфузійний анамнез (алергічні захворювання, ускладнення і реакції, що виникають унаслідок переливання крові). Слід також виявити групу небезпечних реципієнтів, до яких належать хворі з різними ускладненнями після переливання крові, жінки, які мають в анамнезі викидень, важкі пологи або народження дітей з гемолітичною хворобою і жовтяницею, хворі з хворобами крові, тривалими гнійними процесами, злоякісними новоутвореннями, що розпадаються.
Протипоказаннями до переливання крові є декомпенсація серцевої діяльності при хворобах серця, міокардиті, міокардіосклерозі; важкі порушення функції печінки та нирок (гострі гепатит, нефрит; септичний ендокардит; гіпертонічна хвороба III стадії; тромбоемболія; захворювання легенів (набряк, активний туберкульоз); загальний амілоїдоз; крововилив у мозок і важкі травми черепа; алергічні стани і захворювання (бронхіальна астма, гостра екзема тощо).
Слід підкреслити, що у невідкладній хірургії за життєвими показаннями (гостра крововтрата, шок тощо) навіть за наявності протипоказань вдаються до переливання крові. У такому разі рекомендується комбінувати її з кровозамінниками спрямованої дії, використати ті компоненти і препарати крові, котрі мають найменшу антигенну дію (відмиті і розморожені еритроцити). Для запобігання ускладненням уводять попередньо десенсибілізувальні засоби, серцеві препарати, знеболювальні.