- •6.Кровотеча та крововтрата. Класифікація, клініка та діагностика.
- •Глава № 2 Сучасні методи антисептики та їх характеристика
- •I етап.
- •II етап.
- •III етап.
- •1 Етап.
- •2 Етап.
- •3. Етап.
- •4 Етап.
- •Оцінка стану хворого
- •2. Різновиди за кількістю компонентів, що використовуються:
- •2. Стадія іі – збудження.
- •4. Стадія іv – пробудження.
- •2. Алергійні реакції.
- •4.2.Провідникова анестезія (блокада) міжреберних нервів:
- •4.3.Анестезія плечового сплетення за Куленкампфом:
- •4.5.Перидуральна (епідуральна) анестезія:
- •5.2. Внутрішньокісткова анестезія:
- •Глава № 6
- •2. Залежно від місця виливу крові:
- •4. Стосовно зовнішнього середовища:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •1.Скарги:
- •2. Об’єктивні дані:
- •2.2 Гемодинаміка:
- •Глава №7
- •За допомогою простої реакції
- •Визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами
- •Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів а і в
- •Резус-фактор
- •Визначення резус-фактора в чашках Петрі
- •Визначення резус-фактора за допомогою експрес-методу
- •Глава №8
- •Дія перелитої крові
- •Компоненти і препарати крові:
- •Глава № 9.
- •Реакції та ускладнення під час переливання крові
- •Глава №10
- •Глава № 11.
- •Глава №12
- •1.4. Рвана рана (vulnus laceratum):
- •1.5. Розтрощена рана (vulnus conqvassatum):
- •1.6. Рубана рана (vulnus caesum):
- •1.7. Укушена рана (vulnus morsum):
- •2 За походженням рани:
- •2.1 Операційні (хірургічні) рани:
- •2.Фаза регенерації:
- •3.Фаза утворення і реорганізація рубця:
- •3.Загоєння рани під струпом:
- •1.Які речовини викликають розширення судин, що супроводжується порушенням їх проникності, в першій фазі ранового процесу?
- •2 Головного значення в період проліферації набувають:
- •3. Основними збудниками внутрішньолікарняної інфекції є:
- •4. Прийнято вважати, що лейкоцитарний вал:
- •5. При яких ранах найчастіше спостерігаються інфекційні ускладнення?
- •6. Яка причина первинного мікробного забруднення рани?
- •7. На що повинні бути спрямовані лікувальні заходи в період біологічного очищення рани?
- •Глава №13.
- •1. Місцеве лікування:
- •2. Загальне лікування:
- •1.Які препарати використовують для лікування гнійної рани в першій фазі ранового процесу?
- •2. Подальше лікування проводиться з використанням таких методів:
- •3. Оперативні втручання в першу фазу перебігу ранового процесу опікової рани – фазу ексудації:
- •Глава № 15
- •Глава № 16
- •2.Спосіб Кохера:
- •2.Спосіб Гіппократа – Купера:
- •Глава № 17
- •Гематогенний остеомієліт
- •Глава № 19
- •2. Пальпація:
- •3. Перкусія:
- •Глава № 20
Визначення групи крові за стандартними відмитими еритроцитами
Кров хворого в кількості 3 - 6 мл центрифугують. На тарілку, розділену на 4 сектори, наносять по краплі сироватки, яка змішується зі стандартними еритроцитами 5:1. Краплі перемішують скляною паличкою, погойдуючи тарілку протягом 3 хв. Потім додають по краплі ізотонічний розчин натрію хлориду, продовжуючи змішування погойдуванням ще 5 хв. Результат оцінюють таким чином:
за відсутності аглютинації з еритроцитами 0(І) групи крові і наявності її в А(ІІ) і В(ПІ) групах кров оцінюють як 0(І) групи;
за відсутності аглютинації з еритроцитами 0(І) і А(ІІ) груп крові і наявності її в В(ІП) групі кров оцінюють як А(П) групи;
за відсутності аглютинації з еритроцитами 0(1) і В(ІІІ) груп крові і наявності її в А(П) групі кров оцінюють як В(ІП) групи;
за відсутності аглютинації з еритроцитами в усіх трьох групах крові 0(1), А(ІІ), В(ІІІ) кров оцінюють як АВ(ІV) групи.
Визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів а і в
Цоліклони антигенів А і В є продуктом гібридомних клітинних ліній, отриманих унаслідок злиття мишачих антитілоутворюючих В-лімфоцитів із клітинами мишачої мієломи. Цоліклони антигенів і розведена асцитна речовина мишей-носіїв відповідної гібридоми, в якій містяться специфічні імуноглобуліни класу ІgМ, спрямовані проти групоспецифічних антигенів А чи В людини. Цоліклон не має антитіл іншої специфічності і тому не спричинює неспецифічної аглютинації еритроцитів.
Цоліклони антигенів А і В випускають у ліофілізованій формі в ампулах, у яких крім реагентів вміщується також консервант (натрію азид) і відповідний барвник. До кожної ампули цоліклону додається ампула розчинника (ідентичного для обох реагентів).
Цоліклон антигену А (червоного) і антигену В (синього кольору) випускають в ампулах по 20, 50, 100 і 200 доз із розчинником також в ампулах по 2, 5, 10 і 20 мл відповідно. Термін зберігання 3 роки в холодильниках за температури +2 ... +8 °С, в темному місці -- за температури +10 ... +25 °С і відносної вологості повітря 65—15 % протягом 2 років.
Розкрити ампулу цоліклону антигенів А і В і 2 ампули з розчинником. За допомогою окремих чистих піпеток розчинники перенести у відповідні ампули. Кожну ампулу струсити кілька разів. Повне розчинення настає протягом 1-2 хв.
Поряд із краплями антитіл на пластинку наносять по одній невеличкій краплі крові, приблизно в 10 разів меншій від краплі антитіл (0,01). Краплі змішують скляною паличкою. Якщо результат позитивний, відбувається аглютинація еритроцитів у вигляді маленьких червоних агрегатів. Аглютинація відбувається протягом 1—2 хв. Результат оцінюють таким чином:
аглютинація відсутня з цоліклоном антигену А, з цоліклоном антигену В. Це означає, що в еритроцитах відсутні антигени А і В, кров належить до групи 0(І);
аглютинація (+) спостерігається тільки із цоліклоном антигену А. Кров належить до групи А(ІІ);
аглютинація (+) спостерігається тільки із цоліклоном антигену В. Кров належить до групи В(ІІІ);
аглютинація спостерігається із цоліклонами антигенів А і В. Це кров групи АВ(ІV);
Для виключення автоаглютинації, яка може бути в деяких хворих (мієломна хвороба, опіки), а також під час дослідження пуповинної крові немовлят, при аглютинації еритроцитів із цоліклонами антигенів А і В необхідно провести контроль із ізотонічним розчином натрію хлориду.
Помилки під час визначення груп крові:
встановлення аглютинації там, де її немає, що зумовлено підсиханням суміші сироваток з кров'ю, виникненням псевдоаглютинації за низької температури в приміщенні (+15 °С і нижче);
непомічена аглютинація там, де вона має бути; подібна помилка можлива, якщо низький титр або слабка активність стандартних сироваток, якщо взято надто велику краплю крові, у разі недостатнього часу спостереження, сповільненої реакції аглютинації, високої температури навколишнього середовища (+28 ... +30 °С).
У всіх непевних ситуаціях необхідно провести повторне дослідження групової належності зі свіжими стандартними сироватками або стандартними еритроцитами, перевіряючи їхній термін зберігання, дотримуючи точного співвідношення сироватки і крові (10:1), спостерігаючи за температурою в приміщенні і реакцією аглютинації протягом 5 хв.