Лр.р. Вивчення будови шкіри

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА

Тема уроку: Значення і будова шкіри.

Інструктаж з техніки безпеки:

Перед початком роботи

1. Приготуйте до роботи мікроскоп.

2. Визначте збільшення мікроскопа.

3. Переносячи мікроскоп, треба впевнитися, що всі його деталі до­бре закріплені.

4. Мікроскоп переносьте лише обома руками: одну руку підкла­діть під його основу, іншою тримайте штатив.

5. Працюючи з мікроскопом, звільніть стіл від усього зайвого.

6. Бережіть лінзи, після роботи протирайте їх м'якою серветкою.

7. Мікроскоп не можна розбирати.

8. Починайте виконувати завдання тільки з дозволу вчителя.

Під час виконання роботи

1. Поставте мікроскоп штативом до себе на відстані 5-10 см від краю стола.

2. В отвір предметного скла спрямуйте дзеркалом світло.

3. Виготовляючи препарати для розглядання їх під мікроскопом, дуже обережно беріть покривне скельце великим і вказівним пальцями правої руки за краї, розмістіть його паралельно пред­метному склу, яке ви тримаєте в лівій руці, у безпосередній близькості до нього, а потім випустіть скельце з пальців, щоб воно вільно лягло на препарат.

4. Препарат беріть двома пальцями за грані.

5. Розташуйте приготовлений препарат на предметному столику так, щоб об'єкт був над отвором столика, і закріпіть предметне скло затискачами.

6. Користуючись гвинтом, плавно опустіть тубус так, щоб ниж­ній край об'єктива опинився на відстані 1-2 мм від препарату. Пам'ятайте, що відстань між об'єктивом і покривним склом пре­парату становить менше 0,5 мм, тому необережним рухом мож­на дуже легко розчавити мікропрепарат і пошкодити об'єктив.

7. В окуляр дивіться одним оком, не закриваючи друге.

8. Дивлячись в окуляр, з допомогою гвинтів повільно підіймайте тубус, доки не з'явиться чітке зображення предмета.

9. Після вивчення препарату слід з допомогою гвинта підняти ту­бус угору й лише потім зняти зі столика мікроскопа.

1. Проводьте лише ті спостереження, які зазначені в роботі або узгоджені з учителем.

2. Про всі несподівані ситуації терміново повідомте вчителя.

Перша допомога в разі нещасного випадку

1. У випадку виявлення тріщин мікропрепарату учень повинен негайно повідомити про це вчителя.

2. У разі травмування учень повинен повідомити вчителя. Учи­тель надасть першу медичну допомогу, а за необхідності викли­че швидку допомогу за тел. 103.

Актуалізація

1. Що таке шкіра? З яких шарів вона складається?

2. Які похідні шкіри ви знаєте?

3. Навіщо людині потрібна шкіра?

4. Що таке меланін?

Виконання лабораторної роботи

Тема: ВИЗНАЧЕННЯ БУДОВИ ШКІРИ У ЗВ’ЯЗКУ З ЇЇ ФУНКЦІЯМИ

Мета: навчитися виявляти особливості будови та властивості шкіри. Визначити її функції.

Обладнання й матеріали: мікроскоп, лупа, предметне скло, мікропрепарат шкіри, ножиці, зошит, підручник.

Хід роботи

1. Покладіть на предметний столик мікроскопа готовий мікропрепарат з поперечним зрізом шкіри й розгляньте його при малому збільшенні. Порівняйте побачене з рисунком. Замалюйте будову шкіри.

2. Запишіть функції які виконує шкіра.

3. Розгляньте шари шкіри.

4. Розгляньте похідні шкіри волос і нігті.

5. Із волосистої частини голови вирвіть волосину та розгляньте її. На кінці волосина має біле потовщення – корінь, який переходить у стрижень. Візьміть предметне скло, у центрі нього на відстані 2 см одна від одної помістіть дві маленькі кульки пластиліну, на які прикріпіть волосину. Під малим збільшенням мікроскопа розгляньте стрижень та волосяну цибулину. Зверніть увагу на черепицеподібні лусочки кутикули, які вкривають стрижень волосини. Намалюйте побачене в зошиті.

6. Зробити висновок, в якому вказати, як будова шкіри та її похідних пов’язана з функціями, що вона виконує.

• Шкіра є зовнішнім покривом тіла. Вона складається в основному з епітеліальної тканини, загальна площа шкіри — 1,5-2 м². Має три шари. Перший — зовнішній — епідерміс утворений епітеліальною тканиною. Верхній шар епітелію — це міцні, щільні, зроговілі клітини. Він називається роговим. Саме роговий шар захищає шкіру від механічних і хімічних пошкоджень, проникнення води та мікроорганізмів усередину тіла. На ділянках шкіри, які найчастіше зазнають механічного травмування, роговий шар потовщується, утворюючи мозолі. Зроговілі клітини постійно відшаровуються. На їх місці утворюються нові, здатні до поділу. Епідерміс також містить меланін, який забарвлює шкіру і викликає ефектзасмаги.

• Під епідермісом розміщений середній шар шкіри — дерма, або власне шкіра. У ній є кровоносні судини, рецептори, що реагують на доторки, стискання, а також біль, холод і тепло, пігментні клітини. Останні містять темний пігмент — меланін. Під час засмагання кількість меланіну в клітині значно збільшується, і шкіра набуває коричневого кольору.

• Підшкірно-жирова клітковина складається з пучків сполучної тканини і жирових скупчень, пронизаних кровоносними судинами і нервовими волокнами. Фізіологічна функція жирової тканини полягає в накопиченні та зберіганні поживних речовин. Крім того, вона служить для терморегуляції і додаткового захисту статевих органів. У підшкірній основі містяться потові та сальні залози, волосяні сумки, артерії, вени, лімфатичні судини, нерви.

Функції шкіри

• Захисна (бар'єрна) захищає організм від дії механічних і хімічних чинників, ультрафіолетового випромінювання, проникнення мікробів, втрати і попадання води ззовні.

• Терморегуляторна, за рахунок випромінювання тепла і випаровування поту.

• Екскреторна — виведення з потом продуктів обміну, солей і ліків.

• Депонування крові, в судинах шкіри може перебувати до 1 літра крові.

• Ендокринна і метаболічна — синтез і накопичення вітаміну D, а також гормонів.

• Дихальна, у людини близько 1-2 % кисню засвоюється через шкіру.

Рецепторна, завдяки наявності численних нервових закінчень. Шкіра - величезне рецепторне поле, за допомогою якого здійснюється зв'язок організму з навколишнім середовищем Іннервація шкіри здійснюється як гілками цереброспінальних нервів, так і нервами вегетативної нервової системи. Нерви вегетативної нервової системи іннервують в шкірі судини, гладеньку мускулатуру і потові залози. До соматичної нервової системи належать чутливі нерви (утворюють численні чутливі закінчення).

• Імунна, захоплення, процесинг та транспорт антигенів з подальшим розвитком імунної реакції

Їх секрет містить жироподібні речовини. Вони потрапляють на волосся та поверхню шкіри й пом’якшують її. Водонепроникний шар,утворений цими речовинами, захищає шкіру від пилу та мікроорганізмів, а також перешкоджає її висиханню.За добу сальні залози виділяють близько 20 г секрету. На відміну від потових, сальні залози розгалужені,а їх протоки відкриваються у волосяний фолікул.

Секретом потових залоз є піт, який утворюється з міжклітинної рідини.Він на 98 % складається з води, решта — це розчинені в ній солі, сечовина й інші продукти метаболізму. Маленькі потові залози, розподілені по всьому тілу. Їх загальна кількість більше 2 мільйонів. І вони виводять на поверхню нашого тіла воду, де вона випаровується, охолоджуючи організм. Потові залози складаються з маленьких трубочок, основна частина яких знаходиться глибоко в дермі. Ці трубочки йдуть вгору, досягаючи поверхні шкіри. Крихітні отвори на поверхні нашого тіла - це пори, які ледве помітні неозброєним оком.

Шкірні покриви людини утворюють ряд похідних. Інша назва - придатки шкіри:

• Нігті;

• Волосся;

• Пір'я;

• Пух;

• шкірні залози, які включають в себе:

  • сальні залози, які виділяють шкірне сало, яке служить смазкою для волосся і захищає шкіру;

  • потові залози, які виділяють з організму води і розчинені продукти обміну речовин. Випаровування поту є важливим етапом терморегуляції.

  • молочні залози (розвинені у жінок) виробляють грудне молоко, яке має дуже важливе значення для годування немовлят.

Вони, в основному, зберігають тепло й захищають від несприятливих зовнішніх впливів.

Волосся — ниткоподібні епітеліальні похідні шкіри. Воно вкриває майже всю поверхню тіла людини за винятком губ, долонь, підошов. У волосині розрізняють стрижень, який виступає над поверхнею шкіри, та корінь, що міститься в дермі. Корінь волосини розміщений у волосяному мішечку. Сюди відкривається протока сальної залози; виняток становлять волосини на обличчі: там сальні залози мають власні протоки. До волосяного мішечка також прикріплюються волокна непосмугованих м’язових волокон дерми; вони підіймають волосину. Знизу корінь розширюється й утворює волосяну цибулину. Ріст волосини відбувається завдяки поділу її клітин. Знизу до волосяної цибулини заходить волосяний сосочок — сполучнотканинне утворення конусоподібної форми. До нього підходить багато нервових волокон, а також дрібна артерія, яка розпадається на густу капілярну сітку; волосина добре постачається кров’ю й живиться. Стрижень, або власне волосина, складається з мозкової речовини, укритої щільною кутикулою. Мозкова речовина — це зроговілі клітини, які містять щільний білок — кератин, меланін та пухирці повітря. Кутикула — це один шар плоских без’ядерних клітин, які черепицеподібно прилягають одна до одної.

Ніготь — це щільна рогова пластинка, яка лежить на нігтьовому ложі. Ложе з боків обмежене шкірними складками — нігтьовими валиками. Росте ніготь унаслідок поділу клітин кореня нігтя так само, як росте волосся. Швидкість росту нігтя складає близько 0,5 мм на місяць на руках і 0,15 мм на місяць на ногах.

У людини, на відміну від інших ссавців, потові залози розташовані на всій поверхні тіла, але найбільше їх на долонях, ступнях, у пахвах.

Наша шкіра водонепроникна, антибактеріальна, протигрибкова, еластична, гнучка, чутлива, самовідновлююча, вона здатна всмоктувати одні необхідні хімічні елементи і не пропускати інші. Вона пориста, самозмащувальна, виробляє вітаміни, пахучі речовини, може розпізнавати температуру, вібрацію й тиск. Без неї людина просто не вижила б.

Кожен з нас щодня втрачає близько 10 мільярдів клітин шкіри, головним чином перебуваючи в ліжку, ванній і просто, будучи одягненим.

Виявляється, що в 7 см.куб людської шкіри міститься 19 мільйонів клітин, 625 потових і 90 сальних залоз, 65 волосків, 6 метрів кровоносних судин і 19 тисяч сенсорних клітин.

Альбіні́зм (від лат. albus — білий) — уроджена відсутність пігменту шкіри, волосяного покриву, пір'я, райдужки ока у тварин. Наприклад, у бджіл альбінізм характеризується відсутністю пігмента в очах (білоокі трутні).

Вроджена хвороба, що характеризується відсутністю пігменту в шкірі та її придатках, райдужної і пігментної оболонках очей. В основі захворювання лежить нездатність меланоцитів утворювати меланін, що зумовлено інактивацією тирозинази. Альбінізм відомий з давніх часів, був описаний в Давній Греції та Римі. Також у Греків зустрічалося неповне відхилення (з латинського «partim» — частичний) Пігменту у такому організмі недостатньо для повноціного існування, та злиття зі своїм типом. Багато вчених й до сьогодні відносять такі аномалії до причини алельних генів. :різно барвний колір очей, зміна кольору нігтів, волосся, очей і т. д. У результаті волосся набуває білого кольору, а шкіра й очі — рожевуватого відтінку, і мають підвищену чутливість до світла. Зір часто буває ослабленим.

Вважається, що причиною захворювання є відсутність (або блокада) ферменту тирозинази, необхідної для нормального синтезу меланіну(від грецького «melanos» — «чорний»)-особливої речовини, від якої залежить забарвлення тканин. Отже білий колір альбіносів — не забарвлення, а його відсутність.