2. Загальна характеристика правосуддя, його завдання

Правосуддя – це діяльність суду з розгляду та вирішенню в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справ, передбачених законом, у межах процесуальних норм, що встановлені законом, застосуванню до правопорушників заходів державного примусу з метою захисту прав та інтересів суспільного й державного ладу, всіх форм власності, особистості та прав громадян.

Суть правосуддя проявляється не тільки в тому, що воно, будучи провідним і досить відповідальним напрямом (функцією) правоохоронної діяльності, приймає загальнообов’язкові рішення з кардинальних питань. Йому властивий ряд інших специфічних ознак:

1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Делегування функцій судів, а також присвоєння цих функцій іншими органами чи службовими особами не допускається (ст.124 Конституції). З цього витікає, що тільки суд за законом уповноважений здійснювати правосуддя.

2. Правосуддя в судах загальної юрисдикції в Україні здійснюється шляхом розгляду та вирішення в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних та інших справ, передбачених законом.

Суд в особливому порядку здійснює правоохоронну функцію держави з метою відновлення порушень законності, охорони прав та інтересів держави, організацій та громадян.

3. Правосуддя здійснюється на основі закону і в точній відповідності з ним.

При здійсненні правосуддя суд застосовує закон до конкретних обставин і робить висновок у цивільній справі про наявність чи відсутність суб’єктивних прав та обов’язків у зацікавлених осіб, а в кримінальній справі – про злочинний характер дій правопорушника та про відповідальність за них.

4. Правосуддя здійснюється в особливому, передбаченому законом процесуальному порядку.

Вся діяльність суду з розгляду справ строго регламентована процесуальним законодавством. Таким чином, правосуддя здійснюється у визначенні законом формі – формі судового процесу. При розгляді кримінальних справ суд дотримується кримінально-процесуального законодавства, розгляд і вирішення цивільних справ – регулюється цивільно-процесуальним законодавством, а розгляд господарських справ – господарським процесуальним законодавством.

5. Найважливіша ознака правосуддя полягає в тому, що в результаті здійснення правосуддя у конкретній справі суд застосовує державний примус.

За законом тільки суду надано право призначати покарання за вчинений злочин. Засуджуючи підсудного у кримінальній справі, суд тим самим застосовує до нього визначений захід державного примусу в межах санкції кримінального закону.

У цивільному судочинстві примусовий характер заходів полягає в тому, що, задовольняючи позов або відмовляючи в ньому, суд примушує відповідно позивача або відповідача до певної, обов’язкової поведінки в рамках даного правовідношення, добровільного та сумлінного виконання обов’язків.

3. Місце суду в системі державних органів влади

Один з основних компонентів судової влади полягає в тому, що її здійснення довіряється тільки спеціально встановленим державним органам – судам, які відрізняються від органів, що виконують законодавчі та виконавчі функції. Така відмінність виражається :

- у специфіці судових повноважень, про які йшла мова раніше.

- у порядку формування судів.

В наш час суди всіх видів і рівнів утворюються з дотриманням встановленої законом процедури. Реалізація її призвана забезпечити безпристрасний відбір суддів, здатних професіонально, грамотно та чесно розглядати та вирішувати віднесені до їх ведення справи.

- забезпечення незалежності судів, захист їх від стороннього впливу як зовні, так і внутрішньо (з боку інстанцій вищого рівня та судового начальства).

Цього не скажеш про законодавчі та виконавчі органи. Де субординація, підкорення вищими нижчих, обов’язковість вказівок керівництва вважається явищем досить нормальним. Не передбачені будь-які заходи, що захищають законодавців від впливу зовні, оскільки зробити це практично неможливо.

- для діяльності суду встановлені особливі правила, процедури. Ці процедури жорстко лімітують все, що повинно відбуватися в суді при розгляді їм підвідомчого питання. Основна їх мета – забезпечити законне, обґрунтоване та справедливе рішення. Встановлені для законодавчих і виконавчих органів процедури (регламенти, існуючі де-не-де в виконавчих органах правила прийняття рішень і т. ін.) не мають тієї ретельності та всебічності, яка характерна для судових процедур.