Солома. Сидерати
Солома може бути важливим джерелом органічної речовини для ґрунту. Для цих цілей вона широко використовується в закордонній і вітчизняній землеробській практиці, у господарствах, що спеціалізуються на виробництві зерна і забезпечують гарну кормову базу для тваринництва. Наукові передумови використання соломи на органічне добриво наступні.
13.1. Хімічний склад соломи
Солома − джерело поживних елементів. Хімічний склад соломи досить широко змінюється в залежності від ґрунтових і погодних умов. У середньому вона містить 0,5% азоту, 0,25 - фосфору (P2О5), 0,8 - калій (К2О) і 35-40% вуглецю у формі різних органічних сполук. У соломі знаходяться деякі кількості сірки, кальцію, магнію, різних мікроелементів (бор, мідь, марганець, молібден, цинк, кобальт тощо).
При середніх врожаях зернових (20-30 ц/га) у ґрунт із соломою буде повернуто 10-15 кг азоту, 5-8 − фосфору (P2О5), 18-24 кг калій (К2О), а також відповідна кількість мікроелементів.
13.2. Вплив соломи на мікроорганічну діяльність
Солома − активний енергетичний матеріал не тільки для утворення гумусу ґрунту і підвищення мікробіологічної активності ґрунту. За хімічним складом солома зернових культур характеризується досить високою кількістю безазотистих речовин (целюлози, геміцелюлози, лігніну) з низьким вмістом азоту і мінеральних елементів. Широке відношення С:N у соломі (70- 80) дуже впливає на процес розкладання її в ґрунті.
Специфіка розкладання соломи полягає в наступному. Солома поставляє мікрофлорі ґрунту легкодоступне джерело вуглецю. Мікроорганізми, які розкладають солому мають порівняно високу потребу в азоті. З огляду на невелику кількість його в соломі, мікроорганізми споживають мінеральний азот із ґрунту, тобто йде процес іммобілізації азоту. Якщо азоту ґрунту обмежена кількість, то гальмуються процеси розкладання соломи. Установлено, що для нормального протікання процесів розкладання соломи відношення С:N повинно бути 20-30:1. Більш вузьке співвідношення цих елементів приводить до мінералізації азотистих з'єднань, а більш широке − підсилює процеси іммобілізації азоту.
Ефективність удобрення соломою помітно зростає при додатковому внесенні азоту. Порівняльна оцінка удобрення соломою з компенсацією азоту і гноєм показує їхню близьку ефективність. Важливо при цьому, щоб із внесеною соломою й азотом досягалося співвідношення С:N, рівне 20:1.
Лабораторні
дослідження показують, що при компостуванні
соломи в аеробних
умовах вихід гумусу складає 7,9%, а при
додаванні до соломи мінерального
азоту - 8,5% від загальної маси соломи.
Найбільше інтенсивно гумус
утворюється в перші 4 місяці компостування,
у період розкладання целюлози і
геміцелюлози. Причому гумус накопичується
в максимальній кількості
в період найвищої чисельності
мікроорганізмів, що вказує на причетність
їх до утворення гумусу. 
13.3. Вплив соломи на властивості ґрунтів
Застосування соломи як добрива поліпшує фізико-хімічні властивості ґрунту, зменшує втрати азоту, підвищують приступність фосфатів та біологічну активність ґрунту, у результаті чого поліпшуються умови живлення рослин. Позитивна дія соломи на родючість ґрунту і врожай сільськогосподарських культур можлива при наявності необхідних умов для її розкладання. Так, швидкість мікробного розкладання соломи залежить від наявності в ґрунті джерел живлення для мікроорганізмів, їхньої чисельності, видового складу й активності, типу ґрунту, її окультуреності, температури, вологості, аерації й ін. Наприклад, розкладання соломи підсилюється при внесенні різних джерел азоту, додатковому внесенні фосфору на ґрунтах, бідних фосфором, внесенні таких мікроелементів, як марганець, молібден, бор, мідь тощо.
Відзначено також, що інтенсивність розкладання клітковини зростає від дерново-підзолистих ґрунтів до сірих лісових та чорноземів. Оптимальна температура розкладання клітковини 28-30°С та вологість ґрунту 60-70% від повної її вологоємності. Інтенсивність розкладання соломи у верхньому шарі ґрунту буде помітно вище при гарній аерації ґрунтів, а також при великій чисельності та різноманіття видового складу мікроорганізмів. Внесення соломи в ґрунт також підсилює азотфіксуючу та ферментативну активність ґрунту.