4. Макроекономічна рівновага

4.1. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції

Перетин кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний реальний обсяг національного виробництва. На рис. 3.6-а крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на проміжному відрізку. Рівноважний рівень цін і рівноважний реальний обсяг національного виробництва позначені відповідно Ре і Qe. Щоб пояснити, чому Р_е являє собою рівноважну ціну, а Q_e – рівноважний реальний обсяг національного виробництва, допустимо, що рівень цін відображений Р₁, а не Р_е. Крива сукупної пропозиції показує, що за рівня цін Р₁ підприємства не перевищать реального обсягу національного виробництва, який дорівнює Q₁. Крива сукупного попиту показує, що за рівня цін Р₁ споживачі, фірми, уряд, а також іноземні покупці зможуть придбати Q₂ реального обсягу національного продукту. Конкуренція серед покупців існуючого реального обсягу національного виробництва підніме рівень цін до Р_е. Підвищення рівня цін з Р₁ до Р_е спонукає виробників збільшити обсяг продукції з Q₁ до Q_e, а споживачів – зменшити обсяги бажаних покупок з Q₂ до Q_e. Коли реальні обсяги виробленого і купленого продукту зрівняються в економіці настане рівновага.

На рис.3.6-б крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції на горизонтальному відрізку. В цьому випадку рівень цін не впливає на формування рівноважного реального обсягу виробництва. Якби промисловий сектор випустив більший обсяг національного продукту, допустимо Q₂, то його не можливо було би продати. Сукупного попиту на вистачило би, щоб закупити на ринку весь національний продукт. Зіткнувшись з небажаними запасами товарів, фірми скоротили би виробництво до рівноважного рівня Q_e і ринок би спорожнів. І навпаки, коли би фірми виробляли національного продукту Q₁, їхні запаси швидко би зменшились, тому що обсяг продаж був би більшим за обсяг виробництва. Тому фірми розширювали виробництво, збільшуючи обсяг національного продукту до Q_e.

4.2. Зміна рівноваги

На положення кривої сукупного попиту і кривої сукупної пропозиції може вплинути і ціла низка нецінових факторів, а це у свою чергу призводить до зміни рівноваги.

Зміщення кривої сукупного попиту

Як показано на рис.3.7 визначення наслідків збільшення сукупного попиту залежить від того, на якому відрізку сукупної пропозиції – кейнсіанському, проміжному чи класичному – знаходиться економіка. На кейнсіанському відрізку (рис. 3.7-а), який характеризується високим рівнем безробіття і великою кількістю незадіяних виробничих потужностей, збільшення сукупного попиту від AD₁ до AD₂ призведе до суттєвого зростання реального обсягу національного виробництва від Q₁ до Q₂ і зайнятості без підвищення рівня цін.

На класичному відрізку (рис. 3.7-б) робоча сила і капітал використовуються повністю, і збільшення сукупного попиту від AD₅ до AD₆ впливає тільки на рівень цін, піднімаючи його від Р₅ до Р₆. Реальний обсяг національного виробництва залишається на рівні повної зайнятості Q_f. На проміжному відрізку (рис. 3.7-в) збільшення сукупного попиту від AD₃ до AD₄ призведе до зростання реального обсягу національного виробництва від Q₃ до Q₄ і до підвищення рівня цін від Р₃ до Р₄.