Лекція План
Тема 3: Макроекономічна ринкова система: сукупний попит і сукупна пропозиція
Методичні поради
Вступ
План
2. Сукупний попит: фактори його формування і зміни
2.1. Фактори формування сукупного попиту
2.2. Фактори зміни сукупного попиту
3. Сукупна пропозиція: фактори формування і зміни.
3.1. Форма кривої сукупної пропозиції
3.2. Фактори зміни сукупної пропозиції.
4. Макроекономічна рівновага
4.1. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції
4.2. Зміна рівноваги
Зміщення кривої сукупного попиту
4.2.2. Ефект храповика
4.2.3. Зміщення кривої сукупної пропозиції
1. Поняття і структура національного ринку
Ринкова економіка, яка складається із множини локальних (індивідуальних) ринків, сама є одним великим ринком. Саме цей макроринок чинить вирішальний вплив на всі мікроринки, адже останні можуть функціонувати тільки в його межах. Із усієї множини ринків Дж. Кейнс виділив чотири основних: ринок благ (товарів); ринок праці; ринок грошей; ринок цінних паперів.
Ринок благ об’єднує всі товари і послуги у деяке благо як об’єкт сукупної купівлі-продажу. Виробником (продавцем) тут виступає фірма, а споживачем (покупцем) – сім’я (домогосподарство), ті ж фірми і держава.
Ринок праці: продавцем є домогосподарства, а в якості покупця – фірми, держава і ті ж домогосподарства.
Ринок грошей характеризується тим, що тут продавцем виступає тільки держава, покупцем – домогосподарства, фірми і та ж держава.
Ринок цінних паперів, де продавцем виступають держава і фірми, а покупцем держава, фірми і домогосподарства.
Кожний із цих ринків займає в структурі макроекономіки особливе місце і виконує особливі, притаманні тільки їм, функції. Взаємозв’язок між цими ринками утворює механізм руху макроекономіки і відображається у всіх макроекономічних моделях. Макроекономічні зв’язки між цими ринками наступні:
фірми і домогосподарства сплачують державі податки;
держава здійснює субсидії і дотації фірмам та трансфертні платежі домогосподарствам;
фірми частину прибутку перетворюють в інвестиції (майбутня пропозиція), а домогосподарства частину доходу – у заощадження (майбутній попит);
держава частину бюджету використовує для фінансування невиробничих секторів економіки;
держава знаходиться у кредитних стосунках з заграницею.
Приходимо до висновку, що національний ринок, або національна ринкова економіка, створює певне ринкове середовище для нормального функціонування як національної виробничої системи, так національної економічної системи загалом.
У результаті виникає макроекономічний ринок (рис.3.1), на якому взаємодіють “один сукупний покупець” (споживач), який витрачає “єдиний сукупний дохід”, і “один сукупний продавець” (виробник), який несе “єдині сукупні витрати”. Цей сукупний виробник виробляє “єдиний сукупний продукт”, який однаково придатний як для особистого, так і виробничого споживання. Проте необхідно зауважити, що до двох традиційних суб’єктів національного ринку: покупець і продавець, приєднуються ще два нових: держава і заграниця, які виступають як безпосередні фіксовані суб’єкти. Це, звичайно, ускладнює макроекономічний аналіз.
Отже, в національній ринковій системі макроекономічний аналіз виділяє: 1) систему сукупного ринкового попиту; 2) систему сукупної ринкової пропозиції. Ці дві системи формуються і функціонують в умовах динаміки сукупних ринкових цін і реальних обсягів національного виробництва і разом з тим впливають на всі інші сфери національної економіки.
В рамках ринкового підходу макроекономіка є сферою взаємодії “сукупного виробника” і “сукупного споживача”, які одночасно можуть виступати в обох ролях.
Дана модель ринку представляє лише загальну схему взаємодії сукупного попиту і сукупної пропозиції. Проте вона допомагає зрозуміти і вивчити конкретні ситуації на ринку, які виникають під впливом цінових і нецінових факторів, а також дозволяє вирішити наступні проблеми: а) проблему зайнятості; б) природу інфляції; в) динаміку ділового циклу; г) економічне зростання.