Рекреаційні ресурси( природні, історико-культурні, інфраструктурні та територіальні сполучення).

Південна Америка — унікальний за природними ресурсами регіон світу. Тут є великі території з родючими ґрунтами, могутні водні системи, лісові масиви (разом становлять 1/4 площі всіх лісів світу).

Мінеральні ресурси дуже багаті й різноманітні. Південну Америку називають «геологічною коморою» світу. Добувають нафту в Перу, Колумбії, Аргентині, Болівії, Чилі. Найбільші родовища газу виявлені у Аргентині, Чилі. Кам'яне вугілля — не дуже поширений вид палива. Добувають його на півдні Бразилії, у Чилі, Колумбії. Величезні запаси промислового урану мають Бразилія, а також Аргентина, Колумбія.

Запаси залізної руди найбагатші у Бразилії, яка посідає 1-ше місце у світі за обсягом запасів та її видобутком. Руда є високоякісною (60-65 % заліза, мала кількість домішок фосфору й сірки). Найпотужніші у світі за своїм потенціалом родовища Керажас знаходяться у штаті Пара в Амазонії. Великі, але вже вичерпані рудники розташовані у штаті Мінас-Жерайс (у районі «Залізного трикутника»), значні — у Чилі, Перу. Чималі запаси марганцевої руди зосереджені на заході Бразилії, Чилі, Аргентині.

Родовища мідної руди — у Чилі (20 % світових запасів), де знаходиться найбільше у світі родовище Чукікамата в пустелі Атакама. Великі запаси міді також є у Перу. Олов'яні руди залягають у Болівії (3-тє місце у світі після Малайзії та Індонезії), Бразилії. Поклади сурми виявлено у Болівії (до 40 % світових запасів), Перу. Кобальтові руди зосереджені у Бразилії, вольфрамові руди — у Болівії, Бразилії і Перу, молібденові — у Чилі (3-тє місце у світі), літієві — у Чилі й Перу.

На платину багаті надра Колумбії, золото — Бразилії, Колумбії, Перу і Нікарагуа, срібло — Перу, Чилі… алмази — Бразилії (на Бразильському плоскогір'ї), Гайани (Гвіанському нагір'ї), смарагди — Колумбії.

Основні запаси сірки зосереджені у Чилі, селітри — у Чилі (найбільші та унікальні у світі родовища розташовані в пустелі Атакама).

Регіон має водні ресурси світового значення. Йому належить 1/5 поверхневого стоку населеної суші й не менше 1/10 гідроенергоресурсів планети. Водне господарство розвинуте недостатньо, хоча має життєво важливе значення у всіх країнах. Із 70-х років XX ст. в Аргентині, Бразилії, Парагваї почали створювати гідровузли з потужними ГЕС. На річці Парана, що на кордоні Бразилії та Парагваю, побудовано найбільший у світі гідроенергокомплекс «Ітайпу».

Ліси є найважливішим природним ресурсом Південної Америки. Тут зосереджено 1/4 частину лісових ресурсів світу. Загальна лісистість — 35 % (у Суринамі — 95 %, Гайані — 94, Белізі — 88, Бразилії — 66 % тощо).

Найбільший масив лісів розташований в Амазонській низовині й на прилеглих до неї положистих схилах Гвіанського нагір'я і Бразильського плоскогір'я. Амазонська низовина є унікальним місцем планети, якому за різноманітністю фауни і флори немає рівних у світі. Це 50 тис. екзотичних рослин, 3 тис. видів риб, 1,6 тис. птахів і безліч ссавців. Підраховано, що на ділянці розміром в 1 квадратну милю (2,6 км2) там росте приблизно З тис. різних видів рослин. У регіоні зростають найцінніші породи дерев, які вирізняються твердою, красивою деревиною: червоне дерево махагоні, дерево бальса з дуже легкою деревиною, бавовникове дерево сейбу, запашне дерево седрело, гевея, дерево какао, хінне дерево, нотофагуси і багато інших. Запаси деревини, в тому числі цінних порід (кедр, червоне і коралове дерева), становлять в Амазонії 70 млрд м3 (1/3 світових).

Природні умови країн Південної Америки загалом сприятливі для життя людей й господарської діяльності. А багаті та різноманітні природні ресурси є передумовою розвитку як сільського господарства, так і промисловості. Головні проблеми — це недостатнє вивчення ресурсів на деяких територіях та організація їх масштабного й раціонального використання.

Південна Америка у цілому багата на культурно-історичні ресурси. Особливий інтерес у туристів викликають пам'ятки доколумбових часів. Найбільша кількість пам'яток археології збереглося в Перу. Тут знаходиться всесвітньо відоме «Загублене Місто Інків». Чилі - це рай для цінителів самих малодоступних куточків нашої планети. Завдяки своєму унікальному географічному положенню і великої протяжності з півночі на південь, Чилі володіє практично всіма кліматичними зонами. Дуже популярна серед туристів екскурсія на острів Пасхи, де можна побачити знамениті кам'яні статуї - маорі.

Транспортна інфраструктура в регіоні залежить від розміщення населення та його економічної діяльності. В окремих країнах головне призначення транспорту — з'єднати узбережжя, столицю або порт із внутрішніми районами. Залізниці збудовано наприкінці XIX — у першій половині XX ст. Загальна протяжність залізничної колії — 127,7 тис. км, електрифікованих шляхів — усього 5471 км. За обсягами пасажирських перевезень першість утримує Аргентина, нарощуює пасажирообіг Бразилія. Трансконтинентальні залізниці перетинають Бразилію — Болівію — Аргентину — Чилі. Головними проблемами латиноамериканських залізниць є різноколійність, низький технічний стан, вкрай нерівномірний розподіл територією регіону.

Друга половина XX ст. ознаменувалася бурхливим розвитком автомобільного транспорту. Нині у регіоні є до 3,2 млн км автошляхів, із яких 60 % пролягають територією Бразилії, з них 527 тис. км мають тверде покриття. Автопарк складається із 37 549 тис. пасажирських і 11 299 тис. вантажних автомобілів. Найбільшою автомагістраллю Латинської Америки є Панамериканське шосе протяжністю майже 33,6 тис. км, яке сполучає країни Південної Америки із США. Починається воно у м. Пуево-Ларедо, проходить через столиці майже всіх держав Центральної Америки і великі міста та столиці країн Південної Америки. Трансамазонське шосе, починаючись на Атлантичному узбережжі Бразилії, з'єднує судноплавні частини всіх правих приток Амазонки. Його протяжність — майже 5,5 тис. км. Окраїнне шосе має протяжність 8 тис. км, з'єднуючи внутрішні частини Гайани, французької Гвіани, Венесуели, Колумбії, Еквадору, Перу й Болівії.

Морський транспорт задіяний у зовнішніх перевезеннях вантажів. Власні торгові й танкерні флоти мають Бразилія (4,9 млн бр.-реєстр, т) і Аргентина (3,5 млн). Сприятливі умови реєстрації суден, податкові пільги приваблюють іноземних судновласників у так звані країни «зручного прапора». Головні морські порти — Буенос-Айрес, Ла-Плата, Нассау, Сан-Себастьян, Ріо-де-Жанейро, Сан-Антоніо тощо.

Транспортна система Південної Америки в різних її частинах неоднаково розвинута. Сталі мережі комунікацій мають тільки Бразилія, Аргентина, Чилі. Переважають дороги, що сполучають глибинні райони плантаційних господарств або місця видобутку корисних копалин з портами чи столицями. Повноводні річки континенту використовуються в транспортному сполученні недостатньо. Віддалені райони материка все ще важкодоступні. Помітного розвитку набув трубопровідний транспорт. Багато країн (Перу, Аргентина, та ін.) вкриті густою мережею нафто- і газопроводів, які з'єднують головні родовища із центрами споживання. Загальна протяжність нафтопроводів — 51 145 км, газопроводів — 35 041 км.