29.Методи і критерії прийняття с стратегічних управлінських рішень

Стратегічний аналіз посідає важливе місце в процесі підготовки і прийняття управлінських рішень, є невід’ємною частиною планування господарської діяльності підприємства усіх форм власності та господарювання, визначення економічної стратегії.

Економічна стратегія – це сукупність управлінських дій, спрямованих на підвищення ефективності операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності підприємства.

В міру розвитку економіки керівники підприємств, головні бухгалтери та менеджери різних рівнів дедалі більше уваги приділяють розв’язанню стратегічних проблем, що зумовлюються перспективами розвитку підприємства. У цьому відношенні стратегічний аналіз тісно пов'язаний з плануванням, водночас відрізняється від нього

.. Управлінські рішення, що приймаються керівництвом, можуть бути спрямовані не лише на реальні об’єкти господарської діяльності, але й на вдосконалення інформаційних моделей, що передбачають ефективну стратегію програмних завдань. При підготовці управлінських рішень треба брати до уваги різні аспекти діяльності підприємства: економічний, соціальний, організаційний, політичний, правовий та інші.

Велику роль у розвитку теорії і практики прийняття рішень відіграє системний аналіз. Успіхи математичних методів оптимального програмування з використанням обчислювальної техніки дали можливість істотно підвищити ефективність вирішення завдань управління, включаючи розробку управлінських, добір, облік і ранжування факторів, що сприяють (або заважають) розвитку організації, враховуючи також особисті якості окремих людей. У ній використовуються математичні методи статистки, економетрики, моделі розвитку, інформаційний та обчислювальний сервіс.

Методи прийняття управлінських рішень здійснюється за допомогою наступних методів:

Метод причин і результатів. Застосування цього методу пов’язане з діяльність гуртків якості. Суть методу полягає в тому, що він являє графічно впорядковане подання факторів. Перевагою методу є те, що він дає наочне уявлення про впливаючи на об’єкт аналізу фактори, їх причинно-наслідкові зв’язки.

Груповий метод прийняття рішень. До прийняття управлінських рішень залучаються значна кількість працівників.

Метод номінальної групи. Дає змогу виявити й зіставити індивідуальні думки (судження), виробити групове рішення.

Метод Дельфі допомагає обрати запропоновані серії альтернатив найкращу.

30. Види ризиків. Методи аналізу ризиків та способи його зниження

Під ризиком прийнято розуміти ймовірність втрати підприємством частини своїх

ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат в результаті здійснення діяльності.

Є такі види ризиків:

підприємницький ризик – це ризик діяльності кампанії, обумовлений характером

бізнесу;

виробничий ризик – це ризик, пов’язаний з виробництвом продукції, послуг, зі здійснення будь-яких видів виробничої діяльності. Причини виникнення виробничого ризику: можливе зниження передбачуваних обсягів виробництва, зростання матеріальних витрат, незадоволення працівників, помилками менеджерів, сплати підвищених відрахувань і податків та ін.;

комерційний ризик - виникає в процесі реалізації товарів та послуг, вироблених або

закуплених підприємцем. Причини комерційного ризику: зниження обсягу реалізації продукції; підвищення закупівельної ціни матеріальних ресурсів, якщо передбачене зниження обсягу закупок, підвищення витрат обігу, економічні коливання та зміни смаку клієнтів, дій конкурентів;

фінансовий (кредитний) ризик - виникає у сфері відносин підприємства з банками та іншими фінансовими інститутами. Причини: висока величина співвідношення позикових і власних коштів, залежність від кредиторів, пасивність капіталів, одноразове розміщення великих коштів в одному проекті.

Виділяють також інвестиційний ризик, який виникає у зв’язку зі знеціненням інвестиційно - фінансового портфелю і ринковий ринок, пов’язаний з можливим коливанням ринкових процентних ставок валют

Так, суттєво знизити підприємницький ризик дозволяє доступність відомостей про ділову репутацію фірм. Для цього промисловою палатою України ведеться реєстр українських підприємств і підприємців, чий фінансовий стан і ділова репутація свідчить про їх надійність для підприємницької, в тому числі і зовнішньоекономічної діяльності.

Значно зменшити ризик можна також кваліфікованою роботою по ефективному

прогнозуванню і внутрішньо фірмовому плануванню та самострахуванню.

Самий кращий спосіб зниження ризику – грамотний вибір інвестиційних проектів..

Ризик – категорія ймовірна, і його вимірюють як ймовірність певного рівня витрат. Кожний підприємець встановлює для себе прийнятний ступінь ризику, вибір якого залежить від типу керівника. Керівники консервативного типу, не схильні до новацій, як правило намагаються уникнути від будь-якого ризику. Найбільш гнучкі керівники віддають перевагу приймати і більш ризиковані рішення, якщо ризик добровільний. А виконавці – професіонали.

При прийнятті рішення про доцільність і сприйнятливому ступені

підприємницького ризику важливо знати не тільки ймовірність понести певні втрати, але й ймовірність того, що втрати не перевищать того чи іншого рівня.