4 Питання. Тенденції розвитку сучасної сім'ї

Загальновизнаним в сучасній соціологічній думці є положення про зміни, які торкаються сім'ї, протягом всіх часів її існування. В західній соціології існує спеціальний напрямок — історична соціологія, яка займається порівняльним аналізом еволюції сім'ї в історичній перспективі. Один з її представників, Дж.Голдторп, вважає, що сім’ю і сімейне життя слід розглядати в динаміці, а не у статиці. Він вирізняє декілька етапів розвитку сім'ї в англосаксонському середовищі:

- сім'я у дохристиянському суспільстві (з до.мінацією парної сім'ї, пізніх шлюбів, великою кількістю одиноких людей);

- сім'я в християнському суспільстві (з великим впливом Церкви на сімейне життя і шлюб, забороною шлюбів між кровними родичами, з добровільним вступом до шлюбу, практичною неможливістю розлучень, забороною абортів тощо);

- сім'я в індустріальному суспільстві (з початком промислового перевороту в кінці XVIII ст. відбувається перша революція в сімейному житті: зниження віку вступу до шлюбу, збільшення народжуваності, широке розповсюдження жіночої праці, дозвіл розлучень за судовим ріщенням);

Сучасний етап розвитку західного суспільство приніс другу революцію в сімейному житті, яка не лише докорінним чином змінила сім'ю і сімейні стосунки але, на думку багатьох дослідників, поставила під сумнів саме існування сім'ї. Це зумовлено цілою низкою обставин економічного і культурного характеру. Соціологи називають серед них:

• зростання економічної незалежності жінок та їх активне включення в трудову діяльність (а це викликає прагнення жінок до більшої самостійності, перегляду традиційної структури сімейних відносин, до змін традиційних функцій сім'ї, рівноправ'я з чоловіками у прийнятті рішень, у контролі над видатками та майном сім'ї тощо. Недарма німецькому філософу Ф.Ніцше належать слова: «Коли чоловік і жінка стануть рівноправними, сім'я загине»);

•утворення двох центрів життя — праці і дому (раніше професійна діяльність і домашнє господарство існували в єдності, в межах однієї сім'ї);

- еволюція поглядів на сексуальну мораль (або сексуальна революція з послабленням соціального контролю, зростанням анонімності сексуальної поведінки, збереженням секретності позашлюбних зв’язків, діяльністю широкої мережі засобів масової інформації, які проголошують вільне статеве кохання ледве не основним мірилом рівня цивілізованості сучасних мужчин і жінок, зміною загального ставлення суспільства до сексуальної поведінки в бік пом'якшення традиційних уявлень про дозволене і недозволене тощо);

• винахід надійних контрацептивнихзасобів (вперше в історії людства за допомогою таких засобів вдалося відокремити сексуальність від зачаття).

Ці та інші причини викликали появу різного роду тенденцій розвитку сучасної розвитку сім'ї, які нині широко розповсюджені як у розвинутих західних, так і у посткомуністичних країнах. До них належать:

• зростання розлучень (абсолютне і відносне);

• зростання кількості неповних сімей і дітей, народжених позо шлюбом,

• зменшення середньої тривалості шлюбу;

• відтермінування часу вступу до шлюбу;

• проживання подружніх пар без оформлення шлюбу;

• зменшення розмірів сім'ї і народжуваності дітей з наступним постарінням населення та навіть його депопуляцією;

• збільшення кількості одиноких людей, які не беруть шлюб;

• зменшення кількості повторних шлюбів тощо.

Ці тенденціІ впастиві і для розвитку сучасної сім'ї в Україні. Однак специфіка сімейних відносин у нашій країні полягає у тому, що вони надзвичайно тісно пов’язані із загальним станом суспільства, і впершу чергу з економічно-фінансовою ситуацією. Тому негативні тенденції «спрацьовували» тоді, коли країна перебувало у глибокій кризі (найтяжчим був 1994 рік). Починаючи ж з 1995 р., у сфері сімейно-шлюбних відносин бачимо помітне оздоровлення. Так, у 1985 р. було зареєстровано 489,9 тис. шлюбів (або 9.6 шлюбів на 1 тис. осіб), у 1991 — 493-Ітис. шлюбів (9.5), у 1994, найтяжчому році, — 399,2 тис. шлюбів (7.7), оле у 1995 р. — вже 431,7 тис. шлюбів (8.4). Те соме можна сказати і про розлучення: їх кількість і питома вага зростали до 1993-1994 років (з 183,4 тис. розлучень у 1985 р. до 207,6 тис. у 1994), але пізніше статистика фіксує падіння цього показника до 198,3 тис. розлучень у 1995 р.

Але деякі негативні тенденції продовжували набирати силу:

• зростаюча депопуляція (з 1991 р. кількість померлих стабільно перевищує кількість народжених у середньому зо рік: якщо у 1959 р. індекс природнього приросту становив 13.4 чол. на 1000 чол., у 1985 — 2.9, у 1990 — 0.6, то у 1991 р. він був вперше зафіксований на від'ємній позначці — -0.8. V 1995 р. індекс зріс до -5.8. Внаслідок цих процесів населення України зменшилось з 52.2 млн. чол. у 1993 р. до 50.9 млн. чол. станом на січень 1997р., нині – близько 46 млн чол.));

• зменшення загальної тривалості життя (якщо у 1985 р. воно становило 66 років для чоловіків і 74 роки для жінок, то через десять років впала до 62 і 73 років відповідно);

• загальне постаріння населення і зменшення питомої ваги молоді в його складі (у 1991 р. питома вага пенсіонерів була 25.2% від усього населення, через п'ять років — вже 28.2%);

зростання кількості дітей, народжених жінками, які не перебували у зареєстрованому шлюбі (таких дітей у 1985 р. було 8.3% від загальної кількості новонароджених, у 1991 - 11.9%, у 1995 - 13.3%);

• зростання кількості бездітних та неповних сімей (останнє — у зв'язку із досить високими показниками розлучуваності та смертності, особливо серед чоловіків);

• збільшення кількості одиноких людей, які проживають поза шлюбом (у 1989 р. таких було 6.1% від загального числа дорослих, у 1995р. —вже більше 7%; для порівняння, у США — 12%, а у Німеччині — близько 30%). О.Якуба наводить вражаючі цифри, які свідчать про згубні наслідки одинокого позасімейного життя, насамперед для чоловіків: у віці від 25 до 64 років розлучені мужчини вдвічі більше скоюють самогубств, аніж сімейні, в 3.3 рази частіше помирають від цирозу печінки і року, в 5.4 рази — від діабету і туберкульозу.

Зазначені тенденції, що набрали воістину універсальних масштабів у світі і в нашій країні, збільшують кількість наукової літератури, в якій цей феномен зміни сучасної сім'ї дістає критичну оцінку і розглядається як такий, що перебуває у стані кризи і навіть смерті. Вже згадуваний Дж.Голдторп виділяє 6 критичних точок зору з приводу сучасної сім'ї в західних наукових працях.

• Песимістичні твердження про занепад і руйнацію сім'ї; вони звичайно виводилися з протиставлення сучасної сім'ї сім'ї патріархальній в традиційних суспільствах (Р.Флетчер). . -.-

• Оптимістичніше точка зору про невідповідність інституту сім'ї сучасному індустріальному та постіндустріольному суспільству, але з сподіваннями, що сімейне життя зможе модифікуватися відповідно до вимог часу (Б.Мор)

• Уявлення про те, що сім'я є гальмом на шляху суспільного поступу, бо своє основне завдання — соціалізацію дітей — вона виконує занадто добре, і дітям в сім'ї прищеплюються погляди і переконання, що не відповідають соціальній реальності, яко блискавичнозмінюється. Виховані і приготовані до певних умов життєдіяльності в суспільстві, діти, виходячи в соціальне життя, зустрічаються з новими умовами і ситуаціями, навичок пристосування до яких вони не одержали. Саме тому вони неспроможні жити в новому, зміненому соціальному оточенні і свідомо чи позасвідома гальмують те нове, що зростає у суспільстві (В.Райх, Ґ.Маркузе)

• Критика сім'ї як оплоту грубості і насильства. Ця точка зору аргументується статистикою сімейних злочинів.

• Феміністська критика сім'ї як інструменту закріпачення жінки (К.Міллер, Дж.Мітчел)

Критика сім'ї за те, що воно частіше від інших соціальних інститутів

створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних

станів внаслідок несприятливих сімейних обставин (Р.Лейн).

Отже, в середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і

загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану глибокого розкладуі що цей процес є незворотнім. Однак Н.Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало і таких, які, не закриваючи очі по певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання. Вони, як вказус Н.Смелзер, позитивно ставляться до розпаду нуклеарної сім’ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім'ї і шлюбу, які сприятимуть створенню відповіднішого середовища і збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім'ї. Інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, які здаються незвичними і навіть шокуючими, але набувають дедалі більшого розповсюдження у західному світі:

- шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей),

- груповий шлюб,

полігінія,

- «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ до шлюбу), консенсуальний шлюб» (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації),

- «візиіні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту),

- шлюб між особами однієї статі,

- сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві).

Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім'ї в західних країнах існують досить відмінні точки зору, втілені у два різні гасла. Перше — «Прощавай, сім'є!», друге — «Чутки про смерть сім'ї надто перебільшені» (парафраз відомого вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе).

Українські соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної сім’ї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їх західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім'ї та внутрішньосімейних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як-от розширення свободи вибору для мужчин і жінок, утвердження рівності становища і відносин, зростання рівноправ'я у сім'ях, більші можливості контактів між поколіннями, загалом більша орієнтація на сім'ю. На думку О.Якуби, численні опитування свідчать про те, що дедалі більша кількість людей в нашому суспільстві розглядає сім'ю як вищу цінність. Звідси й оптимістичні прогнози частини соціологів щодо розвитку сім'ї в XXI столітті як вільного союзу, заснованого но коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства і вихованні дітей.