Лекція. Сім'я як соціальний інститут І мала соціальна група

1. Соціологія сім’ї та її специфіка.

2. Система категорій соціологічного дослідження сім’ї.

3. Основні підходи до вивчення сім'ї в соціологічній науці

4. Тенденції розвитку сучасної сім’ї.

Соціологія сім'ї розглядається як спеціальносоціологічна дисципліна, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї та шлюбно-родинних відносин в конкретних культурних і соціально-економічних умовах. Центральною рядоутворюючою категорією цієї галузі соціологічного знання є поняття сім'ї. Сім'я є об'єктом дослідження багатьох наук — історії, економіки, юриспруденції, психології, педагогіки, демографії, етнографії, соціології тощо. Кожна з них вивчає специфічні сторони функціонування та розвитку сім'ї під власним кутом зору і відповідно до свого предмету та методу.

В демографії, наприклад, особливо розвинутим є напрямок дослідження ролі сім'ї і сімейної структури населення у його відтворенні,

в соціальній психології — дослідження сімейних конфліктів і динаміки розвитку сімейних груп;

в педагогіці акцентується на вивченні виховної функції сім'ї як одного з важливих факторів формування особистості;

етнографію цікавлять побут І культурні особливості сімей в різноманітних етнічних групах і спільнотах;

правові науки займаються з’ясуванням юридичних аспектів розлучень, майнового стану сім’ї;

для економіки одним з основних завдань є аналіз сімейного бюджету, стану сімейного споживання;

історія досліджує виникнення сім'ї та форми її існування у різні періоди історії людства.

Соціологія сім'ї ставить перед собою завдання інтеграції досягнень цих наукових галузей і носить міждисциплінарний характер. Специфіка соціології сім’ї полягає в тому, що сім'я одночасно виступає у двох іпостасях: вона є малою контактною соціальною групою, певною формою взаємодії людей, з одного боку, і особливим соціальним інститутом, який рєгулює відтворення людини за допомогою певної системи ролей, норм і організаційних форм, — з іншого.

Американський соціолог Нейл Смелзер визначає поняття сім’ї наступним чином: сім'єю називається засноване на кровній спорідненості, шлюбі або усиновленні об'єднання людей, які пов'язані між собою спільністю побуту і взаємною відповідальністю за виховання дітей. Інші соціологи, погоджуючись вцілому з таким визначенням, додають до нього такі риси, як історично зумовлений характер сім'ї та її функціонування у різні історичні епохи, соціальна потреба суспільства в існуванні сім'ї, у фізичному і духовному вІдтворенні населення тощо. Підкреслюється, що з часом «сім'я-відносини»

розвинулась у «сім’ю - соцІальну спільноту». Сучасна сім'я визначається як інституйована спільнота, що складається на основі шлюбу, породженій ним спільній правовій та моральній відповідальності батьків за здоров'я дітей, їх соціалізацію та виховання.

Як мала соціальна група сім'я розглядається у випадках, коли дослідженню підлягають відносини між індивідами, які складають сім’ю. Цей підхід дозволяє з’ясувати мотиви й причини розлучень, динаміку родинних відносин, характер стосунків між батьками й дітьми. Ці проблеми міжособистісної взаємодії тісно пов’язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями і взірцями поведінки і зумовлені соціокультурними та соціоекономічними умовами життєдіяльності групи. При аналізі сім'ї як малої соціальної групи або спільноти доцільно виділити три основні типи харостеристик: а) характеристики групи вцілому:цілі і завдання сімейної групи, склад і структура сім'ї, соціально-демографічний склад сім'ї, групова згуртованість, групова діяльність і характер групової взаємодії, структура влади, спілкування в сім'і, тощо; б) характеристики, зв'язків і відносин сімейної групи з.більш широкими соціальними системами в рамках соціальної структури суспільства; в цьому випадку виділяються і аналізуються насамперед функції сім'ї по відношенню до суспільства; в) цілі, завдання і функції по відношенню до індивіда, групова регуляція поведінки і взаємодії індивідів у сім'ї, груповий контроль; групові санкції, сімейні цінності, норми і взірці поведінки, вкпюченість індивіда в сім'ю, його задоволеність перебуванням в ній.

Як соціальний інститут сім’я аналізується в тих випадках, коли слід з'ясувати, якою мірою спосіб життя сім’ї та її функціонування відповідають потребам суспільства. Модель соціального інституту є надзвичайно важливою для прогнозів майбутніх змін сім'ї. Соціолога-дослідника цікавлять перш за все взірці сімейної поведінки, усталені ролі, виконувані її членами, особливості формальних і неформальних норм і санкцій у сфері шлюбно-сімейних відносин. Одні норми, обов'язки і права носять юридичний характер і регламентуються законодавством (питання про володіння майном, про матеріальні зобов'язання батьків стосовно дітей і один одного, про мінімальний вік вступу до шлюбу, про юридичні підстави для розірвання шлюбу, про права і обов'язки колишнього подружжя, пов'язані з утриманням і вихованням дітей, володінням майном після розірвання шлюбу і т.ін.). Інші норми шлюбу регулюються мораллю, звичаями,традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору і дошлюбної поведінки, розподіл влади і обов'язків між подружжям, характер сімейного дозвілля тощо. Така ж моральна регламентація розповсюджується на процес розлучення, відносини з рідними, друзями.

Дослідники проблем сучасної сім'ї (як українські, так і зарубіжні) погоджуються з тим, що нині аналіз сім'ї як соціального інституту поступається місцем дослідженню її групових характеристик. В минулому, особливо в умовах існування тоталітарного режиму в СРСР, протягом десятиріч сім'я виступала лише постачальником людських і трудових ресурсів, об’єктом державної політики; держава перебрала на себе майже всі функції інших соціальних інститутів в тому числі й сімейного і вирішувала за сім’ю мало не всі питання. Повна залежність сім'ї від держави робила її фактично безправною. У цій ситуації тематика соціологічних досліджень проблем сім’ї виглядала однобокою і викривленою. Недостатньо вивчались причини і мотиви розлучень та їх наслідки (як явище, нетипове для соціалізму), характер дошлюбної поведінки та установки юнацтва і молоді, пов'язані зі статевим життям («у нас сексу немає, то лише в капіталістичних країнах бісяться з жиру»), проблеми бездітних або багатодітних сімей, сімей пенсіонерів чи молодих сімей. Практично не досліджувались в соціологічному аспекті питання виховання дітей дошкільного віку, дітей з неповних сімей, вплив вживання алкоголю і наркотиків на міцність сім'ї та здоров'я її членів. Не було наукових праць про становище чоловіків у сім'ї, взаємини між братами і сестрами, подружні конфлікти, стосунки розлучених з дітьми та багатьох інших.

В сучасній зарубіжній літературі дедалі більше науковців фіксує перенесення акцентів з розгляду сім'ї як соціального інституту у площину соціологічного аналізу сім'ї як малої соціальної групи. Німецький соціолог Х.Тірелл характеризує «розчинення» сім^тї в суспільстві та зміни її функціональних кордонів як процес деінституалізації сучосної сім'ї. У розвинутих країнах він зумовлений багатьма причинами. Втрата економічного значення сім'ї (коли всі її члени займалися спільною працею на власному клаптику землі чи виробництвом якогось продукту чи товару) призвела до того, що підставою шлюбу поступово стає інтимна сфера. Засобом з'єднання у сім’ю стають не стільки економічні передумови, потреби і економічна залежність, скільки фактор кохання. Нині сім'я і шлюб орієнтуються переважно на емоційні відносини та інтереси. Відбувається подальша приватизація життя людей та ізоляція сім'ї від суспільства, заснована на еволюції традиційних цінностей (обов'язок поступається місцем сучасним індивідуалістичним цінностям або вартостям самореалізації і самоствердження). Більшість сучасної молоді розвинутих країн вважає основною цінністю будь-яких парних відносин любов, визнання і розуміння; на перший план висувається партнерство.

Майже всі західні дослідники погоджуються, що з усіх традиційних засад побудови сім'ї та її ролі у суспільстві нині збереглася тільки одна — турбота про нащадків. Лише у ставленні до дітей та їх соціалізації (тобто, підготовці до вступу в доросле соціальне життя) на Заході ще зберігається значення сім'ї як соціального інституту. Сім'я дістає переважаючу орієнтацію на дитину, що найбільш важливо, усвідомлення цієї орієнтації. Історико-культурні дослідження засвідчують, що із зростанням темпів індустріалізації тієї чи іншої країни з дитиною пов'язують в більшій мірі психологічні, аніж матеріальні цінності. Одночасно змінюються й рольові позиції батьків: на зміну піклуванню про матеріальне забезпечення дитини приходить нова потреба: можливість розкриття себе в дитині.

2 Питання. Система категорій соціологічного дослідження сім'ї

Понятійний апарат соціології сім'ї, як і будь-якої іншої галузі соціологічного знання, включає широке коло понять і категорій. Зупинимося докладніше на трьох основних: умови життя сім'ї, структура сім'ї, функції сім'ї.

Умови життя сім'ї становлять собою сукупність факторів макросередовища (загальні соціальні умови), мезо- і мікросередовища (середовище розселення і найближче соціальне оточення).

Загальні соціальні умови поділяються, в свою чергу, на:

•соціально-скономічні (рівень розвитку сфери обслуговування, розвитку дитячих дошкільних закладів, рівень житлового будівництво, обсяг і структура товарообігу, рівень реапьних доходів населення взагалі і сім'ї зокрема, рівень розвитку системи охорони здоров'я і медичного обслуговування, число робочих місць, які дозволяють використовувати жіночу і підліткову працю, число робочих місць з неповним робочим днем або пільговими умовами праці для підлітків і неповнолітніх тощо);

•соціально-політичні (політика уряду, органів державної влади, політичних партій, профспілок та інших громадських організацій по відношенню до сім'ї з метою її стабілізації, підвищення виховного потенціалу і т.ін.);

•соціально-культурні (система діючих в суспільстві правових, моральних норм, цінностей та ідеалів, взірців діяльності і поведінки; засоби зберігання і розподілу соціальної інформації, соціального знання, кількість і доступність закладів культури і культурних цінностей; викладанння курсів з етики і психології сімейного життя в дошкіллі і школі; частота, обсяг і зміст передач, програм і публікацій про сім'ю в засобах масової інформації тощо);

•демографічні (чисельність і темпи приросту населення або його депопуляції, статевий і віковий склад населення, його розподіл за типами регіонів; міграційні процеси і переселення; розподіл населення за етнічними і територіальними спільнотами);

•екологічні умови (природньо-географічні особливості середовища проживання, ступінь урбанізовоності і санітарно-гігієнічні умови життєдіяльності, ступінь забрудненості навколишнього середовища);

• соціально-психологічні (загальний стан свідомості людей, їх ставлення до світу і свого безпосереднього оточення; соціальні установки, інтереси і ціннісні орієнтації, що визначають життєву позицію і поведінку людей в суспільстві: ставлення до шлюбу і сім'ї).

Ці загальні соціальні умови впливають на життєдіяльність сім'ї опосередковано, через фактори мезо- і мікросередовища. Адже сім'я, як правило, вступає у взаємодію з ширшими соціальними спільнотами та інститутами, здійснює контакти з рідними, сусідами, друзями. До конкретних характеристик середовища безпосереднього проживання сім'ї належать:

• ступінь урбанізованості середовища розселення сім'ї (тип населеного пункту — місто, село, число жителів);

• характеристики зайнятості населення (тип підприємств, їх розподіл між державними, приватними, комерційними структурами, рівень кваліфікації і освіти, який вимагається, використання чоловічої, жіночої, підлітковоі праці, дефіцит чи надлишок робочої сили);

• демографічна структура середовища розселення;

• етнічні характеристики середовища розселення; кількісні і якісні характеристики сфери обслуговування;

• доступність дошкілля;

•кількісні і якісні характеристики культурно-освітніх закладів, спортивних споруд; характеристики закладів системи охорони здоров'я.

При аналізі найближчого соціального оточення вирізняються основні соціальні характеристики друзів, знайомих, рідних і представників референтних груп, а також їх норми і цінності в сфері щлюбно-сімейних відносин: установки на число дітей в родині, професійну зайнятість жінок, характер сімейного дозвілля, характеристики сімейного споживання тощо.

Під структурою сім'ї розуміється вся сукупність відносин між її членами, яка включає відносини спорідненості, систему морально-духовних відносин разом з відносинами влади, авторитету і т.ін.

У загальній системі родинних відносин, згідно з Н.Смелзером, існують два основні типи сімейної структури, або форми сім'ї. Нуклеарна сім'я складається з дорослих батьків і дітей, які від них залежать (матеріально, економічно, житлово, емоційно). Розширена сім'я включає нуклеарну сім'ю і родичів, наприклад, бабусю і дідуся, онуків, тітку, дядька, двоюрідних братів і сестер.

Така родина вважається важливим, а в багатьох суспільствах і основним соціальним об’єднанням, спільнотою або базаю розвитку соціфальних відносин і гарантом взаємодопомоги і підтримки.

За формою шлюбу вирізняють моногамію (шлюб між одним мужчиною і однією жінкою) і полігамію (шлюб між одним та декількома іншими індивідами). Полігамія, в свою чергу, поділяється на полігінію(шпю6 між одним мужчиною і кількома жінками) і поліандрію (шлюб між однією жінкою і кількома мужчинами). Ще однією формою є груповий шлюб (між кількома мужчинами та кількома жінками). Навіть сьогодні полігінія є досить розповсюдженою, наприклад, у Тібеті, на півдні Індії.

За типом владних структур виділяються латрїархальну родину (де переважає влада чоловіків над іншими членами сім'ї), які існують в Таїланді, Японії, Ірані, Бразилії та багатьох інших країнах світу, та матріархальні сімейні системи (де влада належить жінці і матері). Останні зустрічаються досить рідко, наприклад, у жителів Тробріандських островів. В останні роки відбувається перехід від патріархальної до егалітарної сімейної системи (де вплив і влада розподілені між чоловіком і жінкою майже порівну).

За партнером, якому надається перевага при вступі до шлюбу, розрізняють шлюби, що здійснюються за правилами екзогамії (тобто партнера шукають поза певними групами, сім'ями або кланами), та шлюби за правилами ендогамії ( партнер обирається всередині своєї групи). Так, ендогамія була характерною для кастової системи в Індії. Найбільш відомим правилом ендогамії є забороно кровозмішування (інцест), яка виключає шлюби або статеві зв'язки між особами, що є близькими кровними родичами. Майже в усіх суспільствах, зазначає з цього приводу Н.Смелзер, це правило стосується відносин між дитиною і одним з батьків, а також між братом і сестрою. Він же підкреслює, що в західних країнаї ендогамія в обмеженому вигляді існує всередині расових груп (наприклад, американських негрів), релігійних груп (наприклад, іудаїстів) і соціальних класів (наприклад, людей з аристократичним походженням).

За вибором місця проживання молодих соціологи вичленовують патрілокальне (коли молода виходить зі своєї сім'ї і живе в сім'ї чоловіка або поблизу оселі проживання його батьків), матрілокальне (коли молоді живуть з батьками жінки або поблизу них) та неолокальне (коли молодята живуть окремо від своїх батьків). Неолокольне місце проживання вважається нормою на Заході, але порівняно рідко зустрічається деінде. Г.Мердок, який дослідив проблеми шлюбу у 250 суспільствах світу, лише в 17 з них виявив розповсюдженість неолокального місця проживання. Стосовно України, — то переважно більшість молодих сімей живе з батьками. Це пов'язано не так з традиціями української сім'ї, як з браком коштів у молодих для винаймання, а тим більше купівлі чи будівництва власного помешкання.

Н.Смелзер вказує на існування зв'язку між різними елементами структури сім'ї і шлюбу та соціальними умовами. Ток, патрілокальне місце проживання знайшло розповсюдження в суспільствах, де існували полігінія, рабство і часто виникали війни. Матрілокольне місце проживання вважалось нормою в суспільствах, де жінки користувалися правом землеволодіння (наприклад, у селян Ірландії). Неолокальне місце проживання пов'язане з моногамією, тенденцією до індивідуалізму та рівного економічного становища чоловіків і жінок.

Функції сім'ї можно визначити як основні способи прояву активності, життєдіяльносіі сім'ї та її членів, і поділити на соціальні (спрямовані на суспільство) та індивідуальні (спрямовоні на особу). М.Моцковський перелічує функції сучасної сім'ї стосовно основних сфер життєдіяльності родини.

Cфери сімейної діяльності	Суспільні функції	Індивідуальні функції
Репродуктивна	Біологічне відтворення суспільства	Задоволення потреби в дітях
Виховна	Соціалізація молодого покоління. Підтримка культурної неперервності суспільства	Задоволеня потреби у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізація в дітях
Господарсько-побутова	Підтримка фізичного здоров'я членів суспільства, догляд за дітьми	Одержання господарсько-побутових послуг одними членами сім'ї від інших
Економічна	Економічна підтримка неповнолітніх і непрацездатних членів суспільства	Одежання матеріальних засобів одними членами сім'ї від інших у випадку непрацездатності чи в обмін на послуги
Сфера первинного соціального контролю	Моральна регламентація поведінки членів сім'ї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і зобов'язань у взаємовідносинах між подружжям, батьками і дітьми	Формування і підтримка правових і моральних санкцій за неналежну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім'ї
Сфера духовного спілкування	Розвиток особистості членів сім'ї	Духовне взаємозбагачення членів сім'ї. Зміцнення дружніх основ шлюбного союзу
Соціально-статусна	Надання певного соціального статусу членам сім'ї. Відтворення соціальної структури	Задоволення потреби у соціальному просуванні
Дозвілева	Організація раціонального дозвілля. Соціальний контроль у сфері дозвілля	Задоволення потреби у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення інтересів
Емоційна	Емоційна стабілізація індивідів та їх психологічна терапія	Одержання індивідом психологічного захисту, емоційної підтримки в сім''ї. Задоволення потреби в особистому щасті та коханні
Сексуальна	Сексуальний контроль	Задоволення сексуальних потреб