73.Сутність і особливості народної педагогіки

Народна педагогіки – система поглядів народу на освіту та виховання дітей і молоді. Вона створювалася протягом ряду століть, збагачувалася, вдосконалювалася й є результатом колективного творчого внеску багатьох поколінь в духовну скарбницю народу, багатющим і невичерпним джерелом людяності, гідності, мудрості, гуманності.

Кожен народ творить свою педагогіку, котра є глибоко національною за змістом, відображає його економічний, історичний, культурний, національний шлях розвитку, включає загальнолюдські основи.

Вперше термін “народна педагогіка” в науковий обіг увів К.Д.Ушинський, в Україні О.В.Духнович (вжив у підручнику “Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских”, 1857 р.).

У другій половині ХХ ст. чуваський педагог Г.Волков у науковий обіг увів термін “етнопедагогіка”. Етнопедагогіка – наука про народну педагогіку, що включає досвід народу, визначає можливості й ефективні шляхи реалізації прогресивних педагогічних ідей народу в сучасній науково-педагогічній діяльності, досліджує способи встановлення контактів народної педагогічної мудрості з педагогічною наукою,аналізує педагогічне значення тих чи інших явищ народного життя і з’ясовує їх відповідність чи невідповідність сучасним завданням виховання. 

В народній педагогіці виховання розглядається як перша суспільна необхідність. З поняттям “виховувати” тісно пов’язане поняття “навчати”.

Виховний ідеал народної педагогіки – взірець людської поведінки – людина праці, благородних поривань, високих моральних та інтелектуальних якостей, яка прагне пізнати навколишній світ і саму себе.

Мета виховання в народній педагогіці полягає в тому, щоб виховати людину. Народна педагогіка – першооснова педагогічної науки.

Мета, зміст і форми виховання й навчання в українській народній педагогіці

Мета виховання – сукупність властивостей людини, до виховання яких прагне народ – виховати людину. \

Зміст виховання – процес формування особистості й підготовка її до активної участі у виробничому, суспільному, духовному житті. Зміст виховання охоплює:

піклування про здоров’я та фізичний розвиток дитини;

передачу знань, трудових умінь і навичок;

привчання до організації домашнього побуту;

забезпечення професійної обізнаності в певній галузі виробництва;

підготовку до сімейного життя;

формування духовного світу.

Форми виховання – спосіб організації виховного впливу:

індивідуальна (охоплює догляд старшими членами сім’ї за дитиною; забезпечує індивідуальний підхід до дитини, всебічне вивчення її особливостей);

групова (застосовується в родинному вихованні, коли кілька дітей, в різноманітних об’єднаннях дітей; поєднує засоби індивідуального та колективного впливу на кожного члена групи);

фронтальна (масова) (Реалізується у процесі організації різноманітних видів праці, участі дітей у народних святах).