Семінарське заняття з історії первісного суспільства

Тема:Соціально-культурна історія ранньопервісної общини

План

1)Характеристика родової оргнізвції. Управління у ранньопервісній общині.

2)Форма сім`ї та шлюбні відносини.

3) Ранні форми релігійних уявлень.

4) Виникнення образотворчого мистецтва.

Завдання:

1. Запам`ятати хронологічні рамки епоха ранньопервісної общини , а також пізнього палеоліту і мезоліту.

2. Знати визначання термінів- анімізм ,геронтоцид,дуально-родова екзогамія, ініціація , інфантицид , клан, лінідж , магія, матріархат, матрвлійність, матрілокальність , парна сім`я , рід , тотем , тотемізм, фетиш , фетишизм .

1.Характеристика родової оргнізвції. Управління у ранньопервісній

общині.

Родова община - це форма організації первісного суспільства, що становила колектив кровних родичів і характеризувалась зрівняльним розподілом здобичі, колективізмом, суспільною владою. Община була основним економічним осередком, незважаючи на те, що саме виробництво з часом ставало все більш індивідуалізованим. Спочатку провідне місце в родовій общині займала жінка. Цей період називають матріархатом (від латинського mater мати і грецького arche влада). Так, близько 30 тис. років тому виникла нова суспільна організація материнська родова община.

Першою суспільною організацією людей було первісне стадо, потім на зміну йому прийшла матріархальна (патріархальна) родова община. Основним осередком суспільства став рід - група кровних родичів по материнській (батьківській) лінії, які спільно жили, працювали, вели господарство, мали спільне майно. Продукти полювання, рибальства та збиральництва порівну розподіляли між усіма членами роду. Кілька родів об'єднувалися у плем'я.

Ранньородова община існувала впродовж пізнього палеоліту, мезоліту, початку неоліту і відповідала привласнюючому способу господарства. Первісна община мала досить гнучку структуру, і залежно від екологічних умов існування могла збільшуватись або зменшуватись чисельно, а також змінювати свій якісний склад. У випадках погіршення екологічних умов багатородові (дисперснородові) общини легко розпадалися на складові частини, частіше всього на групи близьких родичів. Такі невеличкі общини чи локальні групи з однолінійним рахунком спорідненості називають однородовими, або компактнородовими.

Незалежно від чисельного і якісного складу первісна община мала приблизно таку структуру: третину складали мисливці, друга третина займалася домашнім господарством, збиральництвом і доглядом за дітьми, остання третина - це діти і підлітки. Дорослих мисливців в общині, в залежності від загального чисельного складу, було від 4 - 6 до 10 - 12 чоловік. Середній вік їх не набагато перевищував 40 років

Середня тривалість життя в общині дорівнювала 20 - 25 років. Такий невисокий показник середнього віку членів общини зумовлювався високою дитячою смертністю. В умовах мисливсько-збиральницького господарства одна жінка могла доглянути не більше однієї дитини до 3 - 5 років. Розміри кормової території ранньопервісної общини сягали 350 - 750 км. кв. у залежності від її насиченості біомасою. Середня густота населення на той час - приблизно одна людина на 100 км. кв. Згідно з підрахунками дослідників, чисельність населення в пізньопалеолітичну добу на території сучасної України становила приблизно 60 000 чоловік

Спорідненість у первісному суспільстві могла бути вертикальною (предковою), коли члени колективу (роду) визнавали своє походження від спільного родоначальника, засновника роду, або горизонтальною, коли визнавалася спорідненість від спільного покровителя – тотема. Остання форма спорідненості відкривала ширші можливості для залучення до складу общини людей, не пов'язаних кровними узами, а також створення значних соціальних об'єднань, таких як плем'я, що виникло за часів мезоліту.

З виникненням родової організації з властивою їй формою дуальної екзогамії (шлюбні відносини за межами роду) в первісній общині виник шлюб, тобто особливі взаємини, які регулювали стосунки між сторонами. Історичні реконструкції за даними етнології і частково археології допускають їх два основні види: Перший: вихідною формою був груповий шлюб, що лише пізніше змінився різними особливостями індивідуального шлюбу і індивідуальної сім'ї. І другий: із самого початку існували індивідуальний шлюб та індивідуальна сім'я, які в своєму розвитку приймали різні форми.

Особливістю парного шлюбу була його аморфність і недовговічність. Перш за все сама парність була відносною, оскільки широко поєднувалася з додатковими шлюбами. Часто чоловік впродовж свого життя міняв декілька основних дружин. Жінка - декількох чоловіків. Допускалися, а часом і заохочувалися дошлюбні і позашлюбні статеві зв'язки, як ритуальні, так і побутові. Заснована на такому шлюбі сім'я була не позбавлена певної спільності інтересів. В процесі міжстатевого розподілу праці чоловік і жінка в тій чи іншій мірі співпрацювали в господарській діяльності. Могло існувати навіть деяке загальносімейне майно. Сім'я, крім того, виконувала свої функції у вихованні дітей: турботу про них проявляла не лише мати, але і батько. Але всі ці функції в парній сім'ї були ще зародковими, оскільки вона на той час ще не складала самостійного громадського інституту.

Вся влада в первісному суспільстві концентрувалася в общині. Плем'я та інші соціальні утворення (рід) здебільшого не мали органів управління. Як виняток, племінна рада з представників общин або родів могла утворюватися на період небезпеки, коли виникала необхідність спільних дій.

Важливим моментом, який регулював стабільність поведінки окремих індивідуумів у групі щодо влади, були первісні мононорми. А.І. Першіц визначає мононорми як синкретичне поняття, яке включає в себе і мораль, і етикет, і зародки права. Влада в ранньопервісній общині концентрувалась у дорослій її частині. Для керівництва того часу за наявності фактичного лідера було характерним широке врахування думок і побажань усіх дорослих членів колективу й ухвалення спільних рішень. Проте це не виключало значну роль лідера в організації повсякденного життя.

Вплив старійшин на життєдіяльність общини теж бував різним і залежав від багатьох чинників. Проте їхня влада не була формальною. Старійшина справді не мав ніяких переваг при розподілі продуктів виробництва і здобичі, однак його мали поважати, йому підкорялися всі члени общини, а також гості, бо він уособлював інтереси всіх членів общини. Зневажливе ставлення до старійшини у деяких народів каралося дуже суворо. Старійшини здебільшого уособлювали общину на всіх представництвах за її межами.

Історичне значення ранньопервісної родової общини полягало в тому, що в цей час помітно зростає рівень соціальної організації суспільства мисливців і збирачів, їх раціональних знань, поглиблюється інтелектуальний потенціал, формуються складні ідеологічні уявлення, що знаходять своє відображення в нових проявах мистецтва та різних міфічних символах, які, здебільшого, поки що важко інтерпретувати.