Тема: Адміністративне процесуальне право як самостійна галузь права

1. Поняття адміністративно-процесуального права та його значення. Співвідношення з суміжними поняттями:адміністративний процес, адміністративні процедури, адміністративне провадження.

Адміністративне процесуальне право України як системне об’єднання юридичних норм і правових інститутів являє собою складне реально існуюче юридичне утворення, основними за­вданнями якого є:

1)створення умов для реалізації суб’єктивних прав, свобод і інтересів фізичними чи юридичними особами, а також вико­нання ними суб’єктивних юридичних обов’язків;

2)забезпечення захисту в процесуальній формі прав, сво­бод та інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом: а) уп­равлінської (адміністративної) діяльності через виконання за­вдань і функцій органами владних повноважень, їх посадовими особами; б) поновлення порушеного права органами владних повноважень, їх посадовими особами в судовому порядку за позовом;

3)розгляд і вирішення правових спорів чи спорів про право шляхом: а) розгляду і вирішення індивідуальних адміністратив­них справ органами владних повноважень, їх посадовими осо­бами у порядку підлеглості, підвідомчості та компетентності, тобто в адміністративному порядку; б) розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ адміністративними су­дами в порядку судового позову щодо захисту прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері державного управління (публічних відносин).

Якщо адміністративно-процесуальне право - це система юридичних норм, якими регламентуються державно-владні, організуючі суспільні відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією адміністративно-процесуальної форми із застосуванням норм відповідних матеріальних галузей права, то адміністративний процес - це урегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених суб'єктів публічної адміністрації, спрямована на реалізацію норм відповідних матеріальних галузей права під час розгляду і вирішення індивідуально-визначених справ.

Уточнюються положення і щодо співвідношення адміністративного процесу та адміністративної процедури у вітчизняній адміністративно-правовій науці. Виокремлюється розгляд:

а) адміністративної процедури як складової адміністративного процесу;

б) адміністративної процедури та адміністративного процесу як самостійних правових явищ, складових адміністративного права;

в) різних процесуальних правових явиш.

Зіставлення ключових детермінант адміністративно-процесуаль­ного права з ознаками трьох названих категорій дає змогу визна­чити його як самостійну галузь права:

- адміністративно-процесуальне право має складну структуру, воно складається з цілого комплексу різноспрямованих юридич­них інститутів: провадження у справах про адміністративні про­ступки, провадження з розгляду звернень громадян, адміністратив­не судочинство, нормотворче, контрольне, реєстраційне, дозвільне провадження тощо;

- адміністративно-процесуальне право характеризується наяв­ністю чітко визначеного, відносно відокремленого, цілісного та водночас різнорідного предмета регламентації;

- воно володіє специфічним методом регулювання, відмінним від методів адміністративного, кримінального, цивільного права;

- адміністративно-процесуальне право вступає у системну взаємодію практично з усіма іншими юридичними галузями: конституційним, кримінальним, цивільним, адміністративним, кри­мінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, бюджетним, господарським, земельним, трудовим правом та іншими; - функціонування й розвиток комплексу адміністративно

-проце­суальних норм здійснюється на основі визначених правових прин­ципів. Частина з цих принципів має виражений індивідуальний характер - їх вплив поширюється тільки на адміністративно-процесуальне право і лише на нього. А, як відомо, наявність влас­ного набору принципів є невід'ємною рисою більшості юридичних галузей;

- адміністративно-процесуальне право має розгалужену ієрар­хію джерел.

2. Предмет,метод та система адміністративного процесуального права.

Предмет адмі­ністративного процесуального права становить система суспіль­них правовідносини, які виникають між органом владних повнова­жень, їх посадовими особами, судом, з одного боку, та фізичними чи юридичними особами, з іншого, щодо визнання, реалізації і захисту прав і законних інтересів особи і держави у сфері публічних відносин та розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, визна­ченому адміністративним процесуальним законодавством.

Предмет адміністративно-процесуального права - публічно-управлінські, організуючі суспільні відносини, які складаються з приводу реалізації уповноваженими органами публічної влади (їх посадовими особами) встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.

До ключових ознак предмета адміністративно-процесуаль­ного права слід віднести такі:

- відповідні суспільні відносини завжди мають публічно

-управлінський характер;

- однією зі сторін цих відносин виступають уповноважені ор­гани публічної влади (органи виконавчої влади, місцевого само­врядування, суди);

- вони спрямовані на забезпечення реалізації відношень іншого порядку

- суспільних відносин, які регулюються нормами «ма­теріальних» галузей права (адміністративного, цивільного, тру­дового, митного, господарського);

- щодо останніх адміністративно-процесуальні правовідносини виконують організаційну, а точніше - організуючу функцію;

- вони складаються з приводу реалізації встановленого по­рядку розгляду та вирішення адмініс тративних справ

У теорії права під методом регулювання суспільних відно­син розуміють поєднання (сукупність) прийомів, способів, операцій юридичного впливу на суб’єктів правовідносин. В усіх галузях права з регулятивною метою використовуються такі узагальнюючі засоби як приписи, заборони, дозволи.

Таким чином, за змістом метод адміністративно-процесу­ального права є синтезованим, тобто імперативно-диспозитив­ним, сутність якого може бути зведена до:

а) встановлення пев­ного порядку здійснення процесуальних дій;

б) заборони пев­них дій;

в) надання можливості вибору одного із варіантів належної поведінки;

г) надання можливості діяти за своїм бажанням

Адміністративне процесуальне право, як і будь-яка інша га­лузь права, має власну внутрішню будову, елементами якої є юридичні норми та інститути, спрямовані на забезпечення до­ступного і зручного розуміння правових приписів під час роз­гляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ, а також вивчення і усвідомлення механізму правового регулю­вання процесуальних правовідносин. Ознаками системи ад­міністративного процесуального права є:

а) структурність — тобто система складається з визначених елементів — процесуальних норм;

б) об’єднаність цих норм, розташованих іноді в різних дже­релах процесуального права, в правові інститути (підгалузі), що регулюють предметні якісно однорідні суспільні відносини;

в) логічність об’єднання та єдність взаємозв’язків між нор­мами і правовими інститутами (підгалузями), в результаті чого одні й ті самі норми (інститути) можуть впливати на суспільні відносини в різноманітних провадженнях на їх різних стадіях;

г) предметність і сфера регулювання суспільних відносин, за якою визначається галузева належність права;

ґ) цілісність системи, яка внаслідок динамічності якісно не втрачає властивостей її елементів.

Отже, система адміністративного процесуального права може бути визначена як сукупність процесуальних норм та інсти­тутів, об’єднаних у логічній послідовності і необхідних взаємозв’язках щодо розгляду і вирішення індивідуальних адміністративних справ у сфері публічних відносин та (визначення) встановлення механізму правового регулювання процесуальних відносин.

Серед усієї сукупності процесуальних норм виділяються норми, які мають універсальний характер і розраховані на за­стосування у всіх видах і стадіях адміністративного процесу (су­дочинства). Ці норми складають Загальну частину адміністра­тивного процесуального права. Вони визначають завдання і сутність адміністративного процесу.

Загальна частина адміністративного процесуального права по­єднує правові норми та теоретичні положення, що розкривають:

— поняття адміністративного процесуального права та його основні категорії;

— принципи адміністративного процесуального права;

— адміністративні процесуальні відносини;

— сутність адміністративного процесу та його зміст;

— коло суб’єктів і учасників адміністративних проваджень;

— докази в адміністративному процесі;

— процесуальні строки та їх значення;

— заходи процесуального примусу та відповідальності в ад­міністративному процесі тощо.

Однак специфіку кожного виду провадження (судочинства) відображають окремі норми, їх комплекси — правові інститути. Такі норми складають Особливу частинуадміністративного процесуального права. Вони розкривають сутність та зміст ок­ремих видів проваджень:

— провадження за заявою суб’єкта звернення щодо визнан­ня, реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів та визначення кола обов’язків;

— провадження за ініціативою органа владних повноважень;

— провадження за скаргою суб’єкта звернення;

— провадження з адміністративного судочинства;

— провадження у справах про адміністративні правопору­шення.

Зміст Загальної і Особливої частин адміністративного про­цесуального права є взаємозалежним і складає єдине ціле. Норми та інститути Загальної частини мають значення для усіх видів адміністративних проваджень та їх стадій.