- •1.Зміст, завдання курсу “Історія України”. Наукова періодизація і характери стика основних етапів української історії.
- •2.Початок людського суспільства та його еволюція на території України.
- •3/Трипільська культура. (IV—II тис. До н. Є.)
- •4. Кочові народи на півдні України : кіммерійці, скіфи, сармати.
- •5. Античні міста-держави в Північному Причорномор'ї і Криму.
- •6. Походження і розселення слов'ян на території України в і тис. Н.Е.
- •7. Передумови та утворення держави на Русі. Норманська теорія походження Давньоруської держави.
- •8. Розвиток державності на Русі в х ст.( період правління князів Олега, Ігоря, княгині Ольги).
- •9. Проаналізуйте реформаторську діяльність в.Великого…
- •10. Завершення процесу складання держави за Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха
- •11. Причини удільної роздробленості київської русі
- •12. Історичне значення київської Русі
- •13. Політичний розвиток Галицького і Волинського князівств у XI -XII ст. Та їх об'єднання. Роман Мстиславич
- •14. Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького
- •15. Галицько-волинське князівство наприкінці XIII - на початку XIV ст. ( за нащадків Данила Галицького).
- •16. Захоплення українських земель литовськими і польськими феодалами. Кревська унія 1385р
- •17. Становище України під владою Литви та Польщі наприкінці XIV - на початку XVI ст. Боротьба Москви за українські землі
- •18. Люблінська унія 1569 р. Та її наслідки в історії України
- •19. Міжконфесійні стосунки на українських землях в XIV - XVI ст. Берестейська церковна унія 1596 р. Та її історичне значення.
- •20. Територія, умови і джерела формування козацтва.
- •21. Козацтво до середини XVI ст. Перші козацькі ватажки.
- •22. Виникнення Запорізької Січі та її устрій. Д. Байда-Вишневецький
- •23. Утворення реєстрового козацтва.
- •24. Козацькі походи проти турків і татар. П. Конашевич-Сагайдачний.
- •25. Козацько-селянські повстання проти шляхетської Польщі кінця XVI - 30-х років XVII ст.
- •26.Україна напередодні Визвольної війни середини XVII ст. Причини, характер, періодизація і рушійні сили війни.
- •27. Перші перемоги козацько-селянської армії 1648 р. Політична програма Богдана Хмельницького. Формування органів державної влади в Україні.
- •28. Воєнні дії 1649-1653 рр. Зборівський мирний договір, його історичне значення. Білоцерківська угода.
- •29. Українсько-російський договір 1654 р. Та його оцінка в історіографії.
- •30. Розвиток подій в Україні у 1654-1657 рр. Політичні та соціально-економічні наслідки Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •31. Початок Руїни. Гетьманування і. Виговського та ю. Хмельницького.
- •33. Поглиблення Руїни Української держави в кінці 60-х - на початку 80-х років XVII ст.
- •34. "Вічний мир" 1686 р. Між Росією та Польщею. Причини і наслідки
- •35. Становище українських земель в період правління гетьмана і. Мазепи (1687-1708 рр.). Полтавська катастрофа.
- •36. Гетьман п. Орлик та його "Конституція".
- •37. Обмеження прав України в період гетьманування і. Скоропадського (1708-1721 рр.) та правління першої "Малоросійської колегії".
- •38. Спроби гетьмана д. Апостола реформувати Україну (1727-1734 рр.). Друга ліквідація гетьманства.
- •39. Остаточне скасування російським царизмом автономії на Лівобережній і Слобідській Україні в другій половині XVIII ст.
- •40. Запорізька (Нова) Січ та її остаточне знищення російським самодержавством (1734-1775 рр.).
- •41. Народні рухи в Україні у XVIII ст.: опришківство на західноукраїнських землях і гайдамаччина на Правобережжі. Коліївщина 1768 р.
- •42. Становище Правобережної і Західної України під владою Польщі у хvііі ст.
- •45. Таємні антисамодержавні організації на українських землях під владою Росії в першій чверті XIX ст.
- •46. Початок національного відродження у Наддніпрянській Україні наприкінці XVIII - на початку XIX ст. Кирило-Мефодіївське товариство. Тарас Шевченко.
- •47. Скасування кріпосного права у Наддніпрянській Україні і буржуазні реформи 1860 - 70-х років на Україні.
- •50. Перша хвиля національного відродження на західноукраїнських землях на початку XIX ст. "Руська трійця".
- •51. Європейська демократична революція 1848-1849 рр. І Галичина.
- •52. Український національний рух у Галичині в другій половині XIX ст.
- •53. Політизація суспільно-політичного руху в Західній Україні. Виникнення перших західноукраїнських політичних партій.
- •54. Утворення та діяльність перших українських політичних партій у Наддніпрянській Україні в 1900-1905 рр.
- •55. Наддніпрянська Україна в період Першої російської революції (1905- 1907 рр.).
- •56. Антиукраїнська репресивна політика російського царизму в 1907-1914 рр.
- •57. Україна в роки Першої світової війни (1914-1917 рр.). Українські січові стрільці.
- •58. Лютнева 1917 р. Революція в Росії та перші кроки на шляху організації української державності. І та II Універсали Центральної Ради.
- •59. Державотворча діяльність Центральної Ради восени 1917 р .- весною 1918 р. Та українсько-більпювицька війна. III та IV Універсали.
- •60. Квітневий 1918 р. Переворот п. Скоропадського. Українська гетьманська держава.
- •61. Директорія в початковий період діяльності (грудень 1918 р. - весна 1919 р.). Акт соборності 22 січня 1919 р.
- •62. Внутрішня і зовнішня політика Західноукраїнської Народної Республіки (листопад 1918 - липень 1919 рр.).
- •63. Боротьба унр і зунр проти іноземних загарбників у 1919 р.
- •64. Причини поразки Української революції 1917-1920 рр.
- •65. Встановлення радянської влади на Україні. Договір про утворення Союзу рср 1922 р. І статус у ньому України.
- •66. Політика "українізації" в Радянській Україні у 1920-х роках:
- •67. Суцільна колективізація сільського господарства в усрр. Голод 1932-1933рр.
- •68. Сталінські репресії в усрр у 1930-х рр.
- •69. Західна Україна під владою Польщі у міжвоєнний період (1919-1939рр.).
- •70. Буковина і Закарпаття в 1920 - 30-х рр.
- •71. Входженнa Західної України і Північної Буковини до складу Української рср. Радянізація західноукраїнських земель у 1939-1941 рр.
- •72. Напад фашистської Німеччини на срср. Україна в перші місяці радянсько-німецької війни.
- •73. Німецький окупаційний режим в Україні у 1941-1944 рр.
- •74. Рух опору в тилу німецько-фашистських військ у 1942-1944 рр.
- •75. Наступ Червоної армії в 1943-1944 роках і вигнання німецьких агресорів з України. Приєднання Закарпаття до Української рср.
- •76. Становище України в останні роки сталінського керівництва (1945-1953рр.).
- •77. Хрущовська ""відлига" на Україні (1953-1964 рр.).“Шестидесятники”.
- •78. Кризові явища у соціально-економічному житті України в роки брежнєвського "застою”. Прихід до влади в усрр в. Щербицького і наступ на національно-демократичні сили.
- •79. Зміцнення і розвиток дисидентського руху в Україні у 1970-х - першій половині 1980-х рр.
- •80) Активізація суспільно – політичного життя у Радянській України в період горбачовської ,,перебудова,,1985-1991
- •81. Акт проголошення незалежності України. Всеукраїнський референдум та вибори Президента України 1 грудня 1991 р.
- •82. Розпад срср та створення снд. Україна в системі снд.
- •83. Розбудова незалежної Української держави. Вибори до Верховної Ради України у березні 1998 р. Вибори Президента України в листопаді 1999 р., їх результати.
- •84. Конституційний процес. Прийняття Конституції 1996 р., основні її положення.
- •85. Вибори до Верховної Ради України 2002 р.
- •86. Вибори Президента України в листопаді 2004 р. Помаранчева революція.
- •87. Суспільно-політичні рухи та політичні партії в Україні у 2004-2011 рр. Парламентські вибори 2007 р. Вибори Президента України 2010 р.
- •88. Основні напрямки зовнішньої політики в сучасних умовах.
- •89. Проблеми соціально-економічного розвитку України на сучасному етапі та шляхи їх розв'язання.
- •90. Державна символіка України, її історичне походження.
55. Наддніпрянська Україна в період Першої російської революції (1905- 1907 рр.).
Перша революція в Російській імперії розпочалася з «кривавої неділі» 9 січня 1905 p., коли російський цар дав наказ розстріляти мирну демонстрацію простолюду, котрий з іконами та портретами імператора ішов до Зимового палацу «прохати милості й полегшення у царя-батюшки». 130 чоловік убито і сотні поранено. Цією акцією Микола II остаточно розстріляв у народі ілюзії щодо справедливого і доброго правителя імперії.
Подія викликала зливу протесту по всій Росії, у тому числі й Україні. Почалися масові страйки робітників і селянські повстання, що потрясали імперію всю весну й літо 1905 р. Робітники вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати, покращення умов життя, повалення самодержавства, селяни боролися за конфіскацію і перерозподіл поміщицької землі. Це була перша і справді народна революція в Росії.
3 ініціативи інтелігенції, яка хотіла організувати стихійний селянський рух, улітку 1905 р. виникла масова політична організація - Всеросійська селянська спілка. В Україні діяло сім губернських, 12 повітових і 120 сільських комітетів Селянської спілки, в яких активно працювали українські діячі — представники земств, політичних партій, кооперативів. На літо-осінь 1905 р. припадає найвище піднесення селянського руху за землю. Місцями події набирали драматичного характеру. Восени відбулося повстання селян у селі Великі Сорочинці, потоплене в крові регулярною кіннотою донських козаків.
Про те, що у царизму земля горіла під ногами, засвідчили заворушення в армії та на флоті. На Чорному морі повстала команда броненосця «Потьомкін». Захопивши корабель і обравши своє керівництво на чолі з матросами-українцями Панасом Матюшенком та Григорієм Вакуленчуком, команда, яка теж складалася переважно з українців, підійняла червоний прапор і спрямувала корабель до Одеси. Серед офіцерів, які приєдналися до виступу, був і О. Коваленко - один із організаторів і керівників РУП. He бажаючи здаватися царським властям», екіпаж «Потьомкіна» відплив до Констанци, де попросив політичного притулку в уряду Румунії.
У листопаді 1905 p. y Києві повстав батальйон саперів, керований Борисом Жаданівським. Українські політичні партії були в гущі революційної боротьби. Особливих успіхів досягла Українська соціал-демократична спілка, котра працювала серед селян, залучивши багатьох з них у свої лави, спрямувавши до організованої боротьби. УСДРП теж вела активну боротьбу серед студентів, робітників та інтелігенції, зміцнившись за роки революції. Разом з Бундом вона утворила на Полтавщині загони самооборони від погромів, що чинили «чорні сотні». Утворився також в Україні «Союз автономістів».
Кульмінаційною точкою революції 1905 р. став загальний жовтневий політичний страйк, паралізувавший державу. У ході виступу, в якому взяло участь 2 млн. робітників (120 тисяч в Україні), страйкуючі почалистворювати власні органи керівництва - Ради робітничих депутатів, що координували революційні дії. Під тиском робітників і селян Микола II змушений був піти на поступки і 17 жовтня видав «Маніфест», яким оголошував політичні свободи, 8-годинний робочий день і обіцяв скликати парламент - Державну Думу, обрану від представників усіх верств населення.
Останнім спалахом революції стало грудневе збройне повстання робітників, що розпочалось у Москві. В Україні особливо запеклі збройні бої відбулись у середині грудня 1905 р. в Донбасі, головним чином, у Горлівці. Але донські козаки, жорстоко розправившись з робітниками, придушили його.
Революція поступово пішла на спад, хоча країну потрясали виступи селян і страйки робітників ще до весни 1907 р.
Революція 1905 р. справила великий вплив на піднесення українського національно-визвольного руху, що на загальнореволюційній хвилі не тільки значно зріс і політизувався, але й вийшов з підпілля, заявивши про себе відкрито перед широкими верствами народу.
Ще напередодні революції в Україні загострилася боротьба за легалізацію української мови: земства і міські думи приймали про це ухвали, петиції до уряду писали з'їзди вчених, театральних діячів. Російська Академія наук утворила комісію на чолі із славістом Олексієм Шахматовим, яка рекомендувала уряду зняти обмеження з українського слова. Церковний Синод, щоб посилити пропаганду православ'я, дозволив перекласти і видати українською мовою Біблію.
Зрештою, восени 1905 р. урядом було ліквідовано заборону української мови. I хоча ввозити українські книги з-за кордону і далі не дозволялося, у підросійській Україні розгорнувся широкий видавничий рух, число видавництв сягнуло 17. Серед них найактивнішими стали «Вік», «Час», «Криниця», «Ранок» та ін.
Протягом 1905-1907 pp. на Наддніпрянщині виходила 21 українська газета і ще 4 по російських губерніях. Першою ластівкою стала газета «Хлібороб», видана в кінці 1905 p. y Лубнах. Згодом з'явилися «Рідний край» (Полтава), «Вісті» (Одеса), «Запоріжжя» (Катеринослав), «Слобожанщина» (Харків) тощо.
Найбільше українських газет виходило в Києві, де діяли осередки всіх національних партій. Зокрема УРДП, на гроші Василя Симиренка та Євгена Чикаленка, видавала найвпливовіший в Україні часопис «Громадська думка».
Лише тільки впали кайдани нагінок, як український рух став проникати в усі сфери життя і діяльності - у село, школи, культуру, економіку. Яскраве свідчення цьому - поширення кооперативних організацій.. У 1907 р. на Харківщині діяло 50 українських кооперативів, на Київщині - 193, на Поділлі - 200.
У кожному місті відтепер легально існували громади, українські клуби, читальні. Заохочені загальним піднесенням, професори Микола Сумцов у Харкові та Олександр Грушевський в Одесі розпочали викладати україністику рідною мовою. У кінці 1905 - на початку 1906 p. по великих і малих містах України виникають «Просвіти», на зразок галицьких «Просвіт». Але на відміну від останніх, наддніпрянські організації не мали єдиного центру, і кожна діяла окремо. До того ж, вони були надзвичайно політизовані - у них збирались і працювали всі антицарські сили. На Великій Україні найбільшими стали «Просвіта» у Києві, Чернігові, Полтаві, Одесі, Кам'янці-Подільському. Виникли вони на Волині, Холмщині, Кубані, у Казахстані, Баку, Владивостоці. У роботі «Просвіт» брали активну участь передові національні демократичні діячі того часу - Панас Мирний (Полтава), Леся Українка, Микола Лисенко (Київ), Михайло Коцюбинський (Чернігів).
Перша «Просвіта» на Наддніпрянщині утворилась у кінці 1905 р. в Катеринославі - місті, що вже мало певні національні традиції. Саме тут Олександр Кониський з однодумцями вирішив заснувати у Львові Товариство імені Т. Шевченка, саме тут створив музей запорозького козацтва і поселився на постійне проживання видатний історик Січі Дмитро Яворницький. Він, разом з учнем В. Антоновича А. Синявським, місцевим істориком Василем Бідновим та з іншими діячами української культури, створили «Просвіту» й розпочали видавати ії орган – газету «Добра порада», яку, щоправда, невдовзі влада закрила. Із часом Катеринославська «Просвіта» утворила близько десятка філій по селах губернії.
В умовах колоніальної політики російської монархії діяльність «Просвіт» стала значним визвольним протестом, проявом прагнення народу до національної і культурної свободи. Більшість «Просвіт» перебувала під свідомим українофільським впливом, а тому вони відіграли велику прогресивну роль у розвитку культури. Просвітяни друкували українські книги, влаштовували концерти, вечори, організовували театральні трупи та вистави, відкривали бібліотеки, недільні школи, ширили кооперативний рух.
На початку 1906 р. в Російській імперії пройшли перші вибори до парламенту - Державної думи першого скликання. Проходили вони в умовах спаду революції, гострої політичної боротьби та урядових проскрипцій. Українські соціалістичні та радикальні національні партії не взяли участі у виборах, намагаючись розпалювати революцію далі, аж до повного повалення царизму.
Тільки Радикально-демократична партія взяла участь у виборах, завоювавши кілька думських місць. У цілому ж з України було обрано 95 делегатів, в основному від російських партій, з яких 63 українці, 22 росіянина, 5 поляків, 4 євреї та 1 німець. Серед них були дворяни, священики, селяни й різночинці.
44 українські депутати, для обстоювання спільних вимог, об'єдналися в українську парламентську громаду, яку хотіли поступово перетворити на партію. До парламентської громади приєдналася також місцева петербурзька українська громада. Зі Львова до російської столиці прибув Михайло Грушевський і очолив діяльність громади. Він прагнув об'єднати представників різних груп і партій в єдиному русі, вирвати їх із полону міжфракційної боротьби і вивести на шлях поступу до єдиної мети. Щоб інформувати маси про діяльність української думської громади, М. Грушевський узявся редагувати і видавати журнал «Украинский вестник».
Українська парламентська громада підготувала маніфест з вимогою автономії України з наміром зачитати його в Думі й добиватися здійснення. Але, у розпал розгортання роботи, цар розпустив парламент і Оголосив вибори до II Думи. На знак протесту проти дій уряду Миколи ІІ депутати виїхали до Виборгу і прийняли там ухвалу, спрямовану проти царського уряду. Під документом стояли підписи й українських послів. За це їх судили й позбавили права участі у виборах до II Думи.
Вибори до неї пройшли теж у великому напруженні. Депутати від України й у ній утворили парламентську громаду з 47 чоловік, яка розпочала випуск газети «Рідна справа». У ній парламентарі пояснювали, що боротьба за кращу долю України є «рідною справою» всіх, хто в ній живе.
Парламентська громада II Думи створила комісію, котра підготувала низку законопроектів про введення української мови у школах, вузах, адміністративних установах, про відкриття українських кафедр, про автономію та місцеве самоуправління.
Переляканий радикальністю депутатів II Думи, цар через 103 дні розі гнав і ії, кардинально змінивши виборчий закон на користь поміщиків. У III і IV Думах уже не можна було творити української громади і боротись за якісь права України та українців, хоча й у них були депутати-українці.