Теоретичне обгрунтування методичного забезпечення проведення практичних занять

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у „пробудженні свідомості”, коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв'язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов'язаний із застосуванням активних та інтерактивних технологій.

Досягнення високого рівня професіоналізму майбутнього вчителя фізичного виховання можна за умови використання в процесі професійної підготовки фахівця сучасних технологій навчання, побудованих на інтерактивних методиках.

Мета інтерактивного навчання — створення комфортних умов навчання, при яких студент відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість. Інтерактивні методики мають багато переваг: у роботі задіяні всі студенти; вони вчаться працювати у групі; створюється "ситуація успіху"; формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне вирішення проблеми.

Воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе та своїх обставин [9].

Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;

Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;

Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;

Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

Заняття, побудовані на основі інтерактивних методик спрямовані на виявлення максимальної кількості новітніх ідей і зарекомендували себе для фронтального та групового втілення. Авторами посібника пропонується використовувати з-поміж інших методів наступні: робота в колі («коло ідей»), в парах, в групах, рольові та ділові ігри, прес-конференції, «мозкові штурми» («брейн-стормінг»), самодіагностику, аналіз професійних ситуацій, міні-дискусії або дискусії із «відкритим кінцем», брейн-ринги.

«Мозковий штурм» або «брейн-стормінг» - заохочує до вільного висловлення ідей, що допомагає за короткий проміжок часу зібрати максимальну кількість ідей і поглядів на означену проблему.

Проведення "мозкового штурму" вимагає дотримання таких основних правил;

• висловлювати якомога більше думок, ідей. Акцент робиться на кількості пропозицій, а не на їх якості;

• не критикувати, не оцінювати висловлені ідеї, точки зору. Усі думки записуються на фліп-чарті без коментарів;

• заохочувати ідеї, навіть неймовірні, незвичні й абсурдні, адже серед них можуть бути ті, яких ви шукаєте;

• визнавати рівноправність присутніх.

Ця техніка може використовуватися у трьох основних формах [2]:

• індивідуальній (коли кожен учасник заняття генерує ідеї самостійно, а потім, за необхідності, знайомить з ними інших);

• парній (коли ідеї генерують разом двоє учасників заняття з подальшою їх презентацією перед групою);

• груповій (коли група спільно генерує ідеї або ж долучає свої ідеї до представлених окремою особою чи парою учасників).

У широкому розумінні, "мозковий штурм" - це техніка генерації ідей, корисна для вирішення майже усілякої проблеми. Наприклад, нею можна скористатися для вирішення складних проблем особистого життя.

Опираючись на життєвий досвід та знання, всі учасники обговорення вільно висловлюють свої думки. Мозковий штурм спонукає студентів (учнів) виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

Здійснюється даний метод у такий спосіб. Партнери кожної групи передають лідеру свої ідеї. Ці ідеї фіксуються, запам'ятовуються для подальшого обоворення у групах. Під час сеансу висловлені ідеї не обговорюються, а просто фіксуються.

Після закінчення «мозкового штурму» учасники групи під керівництвом свого лідера збираються й обговорюють висунуті ідеї, відбираючи з них найбільш раціональні з погляду більшості учасників. Якщо при цьому присутній автор ідеї, він має можливість пояснити свою думку.

Дуже велике значення мають у таких дискусіях особисті якості лідера, який повинен дотримуватись тактики «доброзичливого спостерігача». Так, якщо, з точки зору викладача (вчителя), студенти (учні) приймають не ті рішення, йому не треба їх «поправляти». Може ще виявитись, що мають рацію в остаточному підсумку вони. Студенти (учні) повинні самі знайти та виправити свої помилки. Відібрані й обґрунтовані ідеї групи готують у вигляді відредагованого тексту на комп'ютері, а потім розповсюджуються. Те ж роблять і партнери. У ході подальших обговорень партнери приходять до консенсусу й домовляються про спільне рішення.

«Мозковий штурм» як метод вироблення великої кількості ідей за короткий проміжок часу найбільш ефективний при колективному пошуку вирішення проблем у групі, що складається не більш ніж із дванадцяти осіб. Кожний член групи пропонує, як мінімум, одну ідею вирішення проблеми. Ідеї не підлягають оцінці, дискусії чи критиці. Оптимальна тривалість «мозкового штурму» - приблизно 30 хвилин. В умовах Інтернет цей метод ефективний при проведенні мультимедійних, аудіо- та відеоконференцій та онлайнових чатів, тобто в умовах інтенсивного спілкування в режимі реального часу [1].

Основні етапи «мозкового штурму»:

• визначення проблеми;

• вибір генераторів ідей та експертів;

• проведення обговорення проблеми та запис висунутих ідей;

• обговорення ідей та їх ранжування за ступенем важливості;

• визначення пріоритетів і колективний вибір найціннішої ідеї.

Як звичайно будується процес вироблення й обговорення ідей? Після постановки проблеми ведучий ставить завдання - обмінятись інформацією, даними з поставленої проблеми. При цьому обмін інформацією має винятково фактичний та об'єктивний характер, і в цей період учасники намагаються утримуватись від оцінок. Обмінявшись інформацією, учасники «мозкового штурму» переходять до її аналізу. Тепер уже вони мають можливість говорити все, що думають про зібрані дані. Ведучий у цей час реєструє (записує) усі висловлені оцінні думки, не намагаючись передчасно перейти до вирішення проблеми. Далі ведучий пропонує групі знайти вирішення проблеми. Цей етап вимагає максимуму уваги. Ведучий фіксує запропоновані рішення. Група порівнює ці рішення з аналізом, проведеним під час другої фази. Відкидаються одні з ідей, поєднуються інші, приводячи групу до остаточного рішення, що задовольняє всіх учасників. При підбитті підсумків ставиться головне запитання: чи вирішена проблемна ситуація (чи досягнута мета)? Також важливо визначити, чи всім учасникам «мозкового штурму» зрозуміла ситуація, чи вірно були вибрані підходи, критерії вирішення проблеми, а також чи вдалось виробити рекомендації для практичних дій.

Досвід показує, що пошук розв’язання проблеми всіма слухачами групи без їхнього поділу на ролі є найреальнішим і дієвим способом реалізації мозкової атаки в умовах традиційного навчального закладу. Висловлені думки можна реєструвати кількома способами. Наприклад, слухачі отримують картки, на яких записують свої думки (1 ідея — на одну картку). Найкраще записувати ідеї крейдою або маркером на білій дошці (white board) чи на аркуші формату А1 так, щоб записи бачили всі учасники. Це може стимулювати подальшу генерацію ідей. Немає особливих труднощів і в розв’язанні такої проблеми: як здійснити оцінювання й ранжування ідей? Це можна виконати в таких формах: голосуванням, під час якого кожен учасник може висловитися не більше ніж за 2-3 ідеї переліку; висновком вибраного наперед журі; загальною дискусією; остаточного вибору викладачем (вчителем); кількома способами. Найкращим способом оцінювання висловлених ідей на заняттях є голосування всіх учасників з попередньою загальною дискусією. Провести голосування можна на тому ж занятті після короткої перерви або на наступному занятті (це залежить від кількості висловлених ідей, складності проблеми, наявності навчального часу тощо). Однак найдоцільнішим є завершення роботи протягом одного заняття за умови повного «занурення» слухачів у навчальну ситуацію.

За дотримання описаних правил і застережень проведення заняття методом мозкової атаки в умовах навчального закладу може здійснюватися за такою структурою:

Перший етап.

Крок 1. — Вступ. Окреслення проблем, завдань. — Формулювання проблем, завдань, задач (через проміжок часу в 5—10 хв). Крок 2. — Висловлення думок, ідей. — Реєстрація ідей. Другий етап. Крок 3. — Обґрунтування своєї ідеї тими, хто висловив пропозиції щодо розв’язання проблеми. — Загальна дискусія над запропонованими ідеями (правильність, реальність, оригінальність). —Остаточний вибір найкращої ідеї. Крок 4. — Обґрунтування остаточного вибору. — Підсумовування проведення заняття, підкреслення моментів, що мають важливе дидактичне значення.

Подана структура є однією із запропонованих адаптацій методу мозкової атаки до конкретних умов навчального закладу й може бути змінена залежно від потреби ситуації. 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ МОЗКОВОЇ АТАКИ.

Чітко сформулюйте проблему (завдання). Визначте потреби та мету її розв’язання.

Ознайомте учасників з умовами й правилами проведення роботи. Визначте групи (команди, бригади, експертні групи тощо), поясніть їхні завдання.

Стимулюйте генерацію ідей у робочих групах. Ідеї повинні бути новими, простими, надійними, доступними. Організуйте мозковий штурм поставленої проблеми за певний проміжок часу (10—15 хв). Можете регламентувати кількість відповідей, що їх потрібно отримати (5, 7, 10 тощо). Проведіть репрезентацію ідей, запропонованих учасниками, та їх аргументацію. Організуйте аналіз ідей, який можна здійснити за допомогою морфологічної таблиці. Допоможіть учням відібрати кращі ідеї, спрямуйте їхнє подальше розроблення. Підбийте підсумки роботи.

Переваги методу:

1. забезпечення кожному члену групи «мозкового штурму» рівної участі в обговоренні проблеми та висуванні ідей;

2. однакова продуктивність на будь-якій стадії процесу ухвалення рішення;

3. можливість фіксації та постійного запису всіх висунутих ідей;

4. сприятливі умови для виникнення ефекту «ланцюгової реакції» ідей.

Недоліки методу:

• можливість домінування одного чи двох лідерів - найбільш активних учасників групи;

• імовірність «зациклення» на однотипній ідеї;

• необхідність певного рівня компетентності та наявності представників різних спеціальностей у складі однієї групи;

• обмеженість часу на проведення [7].

Міні-лекції (5-15 хв.) надають можливість повідомити нову, необхідну для подальшої роботи інформацію, що має допомогти присутнім глибше зрозуміти проблему і дійти необхідних висновків. Завдання психолога не лише повідомити необхідну інформацію, а й переконати групу у її корисності для розв'язання проблеми. Тому під час міні-лекції використовуються додаткові запитання або короткий обмін думками.

Міні-лекція завершується колективним обговоренням чи вправою, яка дає змогу практично застосувати набуті знання. Бажано, щоб після міні-лекції присутні отримали роздатковий матеріал, на якому зафіксовано щойно прослухану інформацію [8].

Міні-дискусія або "дискусія з відкритим кінцем" - обговорення питань, обмін інформацією, точками зору, ідеями і досвідом - дає змогу з'ясувати різноманітні точки зору, позиції учасників тренінгу щодо обговорюваної проблеми та сформувати толерантне ставлення до них. У процесі дискусії викладач допомагає групі максимально відкрито висловлювати свої думки.

Дискусію як навчальну форму роботи зі студентським колекти­вом не потрібно перетворювати у псевдообговорення, псевдопошук тих завдань, які відомі викладачеві. Дискусія повинна бути проб­лемною. Світовий педагогічний досвід накопичив низку прийомів організації обміну думок, які є згорнутими формами дискусії [3]. До них належать:

- "круглий стіл": бесіда, у якій на рівних бере участь невелика група осіб (до 5 чоловік), відбувається обмін думками між студентами та з "аудиторією";

- "засідання експертної групи" ("панельна дискусія"): спільне обговорення висунутої проблеми учасниками групи (4-5 осіб з визначеним заздалегідь головою) та обговорення доповіді (досить стислої, у якій кожен доповідач висловлює свою позицію;

- "форум": обговорення, що нагадує "засідання експертної групи", у ході якого ця група обмінюється думками з "аудиторією";

- "дебати": формалізоване обговорення, яке побудоване на основі виступів учасників-представників двох протилежних команд-суперників та заперечень до цих виступів. Варіантами такого об­говорення є "британські дебати", що нагадують процедуру обгово­рення проблемних питань у Британському парламенті;

- "засідання суду": обговорення, що імітує слухання справи у суді, на якому розподіляються чітко ролі всіх учасників.

Серед форм навчальної дискусії виділяють "техніку акваріума" - особливий варіант організації групової взаємодії [3]. Цей різновид дискусії застосовується у роботі з матеріалом, зміст якого пов'язаний із суперечливими підходами, конфліктами, розбіжностями. Такий вид діяльності на занятті допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах.

М.В. Кларін вважає, що саме такий варіант дискусії робить акцент на процес презентації точки зору та її аргументації і пропонує наступну процедуру роботи за "технікою акваріума":

-  постановка проблеми перед групою;

- викладач об'єднує учасників у дві-чотири групи, що сидять у колі;

- викладач або самі учасники обирають того, хто буде представ­ляти позицію цілої групи;

-  групи швидко обговорюють проблему, щоб дійти згоди;

- представники груп збираються у центрі і відстоюють свої позиції, допомагати дозволяється лише записками, де сформу­льовано вказівки;

- викладач дозволяє представникам взяти "тайм-аут" для кон­сультацій;

- обговорення закінчується або після закінчення призначеного часу, або після вирішення проблеми;

- проводиться критичне обговорення "техніки акваріума" цілим колективом.