Прикарпатський національний університет імені в. Стефаника
Інститут історії, політології та міжнародних відносин
Реферат на тему:
«Культури доби енеоліту на території України»
Підготував:
Студент І-11-з групи
Петрович В.В.
м. Івано-Франківськ
2015р.
Зміст
Вступ. Загальна характеристика доби енеоліту.
Трипільська культура.
Ямна культура.
Культура лійчастого посуду.
Висновок.
6. Список використаної літератури.
1. Вступ. Загальна характеристика доби енеоліту.
Енеоліт ( або мідний вік) визначається в археологічній періодизації як перехідна доба від кам'яного віку до бронзової епохи. Надзвичайно великим кроком у культурному прогресі в історії давнього населення стало те, що поруч із застосуванням вже відомих протягом сотень тисячоліть природних матеріалів для виготовлення знарядь праці з кременю, кістки та дерева була винайдена й почала застосовуватися мідь. Перше знайомство з цим новим матеріалом відбулося ще в IX—VIII тис. до н.е. на Близькому Сході, де спочатку вона сприймалась як "м'який" камінь, — пізніше була винайдена техніка холодного кування й у подальшому — плавлення міді в горнах і освоєння литва. Слід розуміти, що в цю епоху знаряддя праці з міді ще не могли конкурувати й не витісняють з ужитку традиційних знарядь, вони сприяють розширенню технічних можливостей в різноманітних галузях суспільного виробництва. Вони виступали засобом обміну і тим самим сприяли розвиткові обмінних відносин між громадами, племенами. Крім того, вони високо цінувалися й виступали в якості престижних речей, індикаторів соціального статусу. В Європу технологія металургії й металообробки приходить з Передньої Азії через Балкани. Саме тут виникають найперші мідні копальні (Ай-Бунар в Болгарії, Рудна Глава в Сербії та ін.), звідки поширюються руда, зливки й готові речі, в тому числі і на терени України.
Однією з найважливіших рис енеолітичної доби є інтенсивний розвиток відтворюючого господарства, який призводить до переформування соціальних відносин у суспільстві, до переходу до останньої фази первісності, а в найбільш передових на той час регіонах – і до виникнення перших цивілізацій – на Близькому Сході та в Єгипті.
На Україні специфічною рисою в розвиткові відтворюючої економіки було органічне поєднання двох основних галузей господарства — землеробства та скотарства. Саме у цю добу створились умови для широкомасштабного польового орного землеробства, що значно підвищувало продуктивність господарства, яке стало основою для подальшого розвитку та прогресу первісного суспільства. Поява надлишків продуктів надала можливість для звільнення частини членів родових общин для занять, пов'язаних не з безпосередньо матеріальним виробництвом, а з духовною сферою суспільства. Ефективність землеробства та скотарства у племен трипільської культури та поява надлишків продуктів уможливила широкий розвиток ремесла, особливо керамічного та металургійного, розвиток постійного обміну з навколишніми племенами, зріст кількості населення.
Завдячуючи наявності трьох основних природних зон в Україні (ліс, лісостеп і степ), саме в енеолітичну добу починається формування двох окремих соціокультурних феноменів — світів землеробів і скотарів, що на багато тисячоліть уперед визначило алгоритм взаємовідносин між різними культурними групами на наших землях.
На території України за часів енеоліту жили племена — носії трипільської культури, ямної та культури лійчастого посуду.