Розділ 2 стилістичне навантаження просторічної лексики в романі в. Лиса «соло для соломії»

Використання просторічної лексики в художній літературі обумовлено багатьма аспектами художності та експресії. Функціональна роль просторіччі досить велика: просторіччя несе в собі не тільки ненормативну лексику, воно несе новизну, емоційну забарвленість. Застосування її автором у власному тесті виданні спрощує функцію сприйняття його читачем. Людям потрібно давати, то, що їм близьке і знайоме. Такими принципами і мотивується використання просторічної лексики в романі Володимира Лиса «Соло для Соломії».

В даному романі послуговування такою лексикою найчастіше несе певне експресивно-стилістичне навантаження та використовується як засіб передачі зневажливого ставлення, засудження певних вад людини, а також виконує характеристично-номінативну функцію. Прикладом таких просторіч у тексті є: селюк, вар’ятка, дітисько, мамахен, дерьовня, видра, дівуля, приймак, халамидник, цяця, балаболка тощо. В свою чергу лайливі одиниці містять у собі вказівку на емоційний стан того, хто говорить, – роздратування, гнів, неприязнь тут є яскравими виразниками експресивності. Автор такі вульгаризми застосовує в міру напруження певних подій: при сварках, сутичках, бійках. Наприклад, сука, хвойда (застосовано, коли Павло бив Соломію), анциболот (розмова Тиндирихи і Федька, коли той прийшов додому п’яним), погань (Соломія Василеві говорить про Руфину) тощо. Саме такі лексеми засвідчують ставлення персонажа до іншого персонажа, автора до персонажа. Також допомагають вони сформувати читачеві характеристику і думку про різних персонажів твору, адже читаючи про голову колгоспу Васюту таку характеристику автора: «Впертий, як дурний бик. Бицюра Басюта, що вже не одну тико облапав, а й змусив саму до контори прийти. Пізнього вечора. Або до альтанки коло джерела.», підсвідомо формується негативний образ щодо нього.

Багато місця в списку просторічної лексики роману Володимира Лиса «Соло для Соломії» відводиться словам, що характеризують епоху того часу та відтворюють політичні, соціальні і побутові умови персонажів роману. Цю стильову функцію виконують росіянізми, яких у романі доволі багато. На це є декілька причин. По-перше, дія відбувається на Волині, такі лексеми були і є характерними для цього регіону. По-друге, більша половина дії роману відбувається за часів Радянського Союзу, який запроваджував у мовлення людей нові мовні одиниці і трактувалися вони тут своєрідно – «по-загорєнськи». А по-третє, в романі є персонажі – російські солдати, які користуються не літературним варіантом російської мови, а власне просторіччям із знижено-згрубілим відтінком. Для відтворення тогочасних реалій автор використовує такі просторічні слова: ждати, рождєніє, самольотів, жилаю, тища, колхоз, сєльсовєт, Пітєрбурх тощо.

Також деякі стилістично навантажені слова у тексті застосовуються з метою відобразити малоосвіченість, «темноту» та обмеженість селянського населення. Це деформовані лексеми, здебільшого іншомовного походження, будова яких не відповідає власне українській. Наприклад, сюрприз, ахтанабіля, еакуація, гинформация, хронт, гамериканці тощо. Народ спотворював слова у своєму мовленні, а не відтворити цього явища було б великою помилкою для автора, оскільки саме така лексика ще більше наближує літературну дію до реальної.

Характерні для художнього стилю просторіччя допомогли Володимиру Лису широко відтворити події в романі, що охопили майже ціле століття, долі багатьох людей та й власне цілого народу.