Педагогічна діяльність Виготського л.С.

Вся діяльність Виготського як наукова, так і викладацька була пронизана відданістю справі, готовністю на все в ім’я науки.

Виготський працював на межі людських можливостей, покладаючи титанічні зусилля як фізичні, так і моральні. З молодих літ його будні були заповнені лекціями в різних містах СРСР, крім того, він працював в клініках, лабораторіях, збагачуючи свій науковий та практичний досвід. Не зважаючи на слабке здоров’я він виступав з доповідями на різних нарадах, конференціях, писав статті, вступи до матеріалів його співробітників, проводив власні дослідження. Він ніби знав, що часу занадто мало, намагався зробити якомога більше.

Відразу після закінчення університету та повернення до рідного Гомеля в 1917 р., Виготський активно включається в викладацький процес – займається викладанням в школах російської мови та літератури, в практикує в педагогічному технікумі та на курсах підготовки шкільних працівників, викладаючи логіку і психологію, в консерваторії читає лекції з естетики та історії мистецтва, працює консультантом-психологом в одній із шкіл, організував роботу психологічного кабінету, читав лекції по психології, педагогіці та методиці викладання літератури, в цей же час завідував театральним відділом, писав рецензії про спектаклі, створив навіть літературну газету, полюбляв організовувати дискусії навколо літературних новинок. Тоді він відчував себе на вершині, то був його зоряний час, але найбільші досягнення були ще попереду.

В цей же час дещо зміщується кут бачення Виготським змісту й функцій мистецтва, він піднімає питання відносно методики викладанняхудожньої літератури в школі, розуміючи необхідність побудови навчання з врахуванням особливостей дитячої свідомості. Саме в процесі викладання Виготський добре вивчає психіку дитини, краще розуміє особливості сприйняття художніх творів дітьми. Як завжди, його гіпотези не були пустими здогадками, він проводив психологічні дослідження багатьох учнів, склав план психологічного експерименту по вивченню процесів розуміння мови методом багаторазового перекладу тексту з рідної мови на іноземну, а вже на базі отриманих даних робив остаточні висновки.

На його лекції приходили студенти з багатьох московських вузів, весь час аудиторії були переповнені, слухачі вловлювали кожне слово лектора, який по-новому бачив світ людської психіки, це бачення потім, через багато років після його смерті, буде цінитись нащадками на рівні класичного, а тоді в ідеологічних колах викликало підозри в відступі від марксизму.

Виготський через постійний брак коштів був змушений читати лекції в Ташкенті (Середньо-Азіатський державний університет), в Харкові, в Ленінграді та інших містах СРСР. Хоч фізичні сили були майже виснажені, кожна лекція була від душі. Той талант лектора, який Виготський проявив ще під час своєї першої доповіді, випадково взявши участь в науково-практичній конференції з проблем рефлексології (1924 р.), коли він без зупинки доповідав про вчення, яке тільки розвивалось в ті роки, дивлячись на чистий аркуш паперу, не залишав його в найтяжчі моменти боротьби з хворобою. Прикладом викладацької обдарованості та ентузіазму може слугувати й випадок, коли Лев Семенович на спір протягом години читав лекцію про морозиво, але ні разу не допустив повторення чи заминки, а чітко довів свою думку до логічного завершення.

Тож, мабуть, справедливим є твердження, що талановита людина є талановитою в усьому й несе це кредо до кінця своїх днів.