8. Мета, особливості вивчення варіативного розділу програми «Технології» для 10-11 класів.

Реалізація змісту варіативної частини програми також відбувається за проектною технологією, тобто за активної та інтерактивної діяльності учнів, з використанням і вдосконаленням того комплексу прийомів, які закладено у базовий модуль програми.

За програмою рівня стандарту на вивчення варіативного модуля у 10 та 11 класах відводиться по 20 годин, при цьому учні освоюють по одному варіативному модулю. А за програмою академічного рівня на вивчення варіативного модуля відводиться по 40 годин і вивчається по два варіативних модулі.

За рахунок варіативної частини програми передбачається вивчення двох варіативних модулів у кожному з класів - академічний рівень, та по одному - навчаючись за програмою рівень стандарту.

Варіативні модулі засвоюються старшокласниками через проектну діяльність, результатом якої є творчий проект.

Теми творчих проектів учитель добирає з урахуванням часу, визначеного на вивчення матеріалу на уроках та самостійної роботи. На захист творчого проекту має відводитись 1 година.

У кожному класі передбачено по 18 години резерву часу, який учитель також може використати на вивчення як базового модуля, так і варіативних модулів.

9. Умови обрання варіативного модуля.

Варіативні модулі вчитель обирає з урахуванням побажань учнів, матеріально-технічної бази навчальних шкільних майстерень, регіональних і національних особливостей виробничого середовища, фахової підготовленості вчителя. Це дасть можливість учням, незалежно від профілю їх навчання, оволодіти практичними технологіями, які викликають зацікавленість.

10. Системи трудового навчання: перші системи, проектно-технологічна система.

11.Система трудового навчання як основа його змісту, структури, методів і організаційних форм, та їх взаємозв’язку.

Система - це сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях та зв’язках один з одним, утворюють певну цілісність і єдність.

Під системою ТН розуміють основи його змісту, структури, методів і організаційних форм та їх взаємозв’язку.

Перші системи ТН:

Предметна

Операційна

Предметно – операційна

Операційно – предметна

Моторно – тренувальна

Операційно – комплексна

12.Перші системи «трудового навчання»: предметна, предметно-операційна, операційна, операційно-предметна, моторно-тренувальна, операційно-комплексна, їх характеристики.

Предметна система (Отто Соломон)

Предметну систему впровадив шведський діяч ручної справи Отто Соломон.

Навчання базується на основі виготовлення школярами предметів за їх моделями.

Перші колекції скл-сь із 100-та моделей. Учень мав оволодіти більше ніж 88 прийомами обробки деревини.

Вся серія включала 774 вправи. Тобто кожен прийом повторювався більше 9 раз. Причому нові прийоми вводились поступово. За рахунок того що складність моделей поступово зростала (указка циліндричної форми → конічної→зубець для гребель і т.д.)

Датську систему цього часу запропонував Міккельсон. На відміну від шведської увагу почали звертати на правильне виконання трудових прийомів.

За даною системою робота уч. скл. з 3-х етапів:

1-чисті вправи

2-попереднє застосування вправ

3-остаточне застос. вправ.

Також ця система характеризувалась тим що :

А) інструменти було сконструйовано з урахуванням фізичних можливостей дітей

Б) слідкували за робочими позами учнів

В) ручну працю повязували з малюванням і кресленням

Г) застосовувалось словесне пояснення.

НЕДОЛІКИ: Поширювалась дана система тільки на практичну частину уроку. Учні працювали за зразком, не приділялась увага формування в учнів трудових дій, операцій.

ПЕРЕВАГИ: характер праці продуктивний(за алгоритмом), за результатами діяльності передбачає під час відтворення вже відомого внесення елементів новизни. В кінці є виріб.

Операційна (Совєткін)

Її називають російською. Була розроблена у Московському училищі у 2-й пол.. 19 ст. групою співробітників на чолі з Совєткіним.

Система передбачала послідовне вивчення операцій які характерні для конкретної професії.

НЕДОЛІКИ: учні не включались в продуктивну працю, не навчались використовувати операції в комплексі і відповідно кінцевого результату праці небуло.

Предметно-операційна система навчання (Міккельсон)

Дана система може реалізувати завдання, поставлені перед сучасною школою. Аналізуючи предметно-операційну систему трудового навчання, можна виділити в ній риси, які в тій чи іншій мірі наближають її до інших систем. Зокрема, до предметної системи наближає її те, що за нею навчання праці здійснюється в процесі виготовлення практично корисних виробів. Але й вона відрізняється від предметної системи, оскільки в її основі лежить аналітичний підхід до виробничого процесу, поділ його на операції, за основний елемент навчання береться не предмет, а операція. З другого боку, аналітичний підхід до виробничого процесу – спільна ознака операційної і операційно-комплексної системи. Між предметно-операційною і операційно-комплексною системами є відмінність в організації закріплення набутих навичок. При операційно-комплексній системі навчання навички закріплюються в процесі виконання учнями комплексних робіт, які плануються циклічно після вивчення 2-3 операцій. При навчанні за предметно-операційною системою раніше утворені навички закріплюються систематично на кожних наступних заняттях, коли виготовляється черговий виріб, на якому вивчається нова операція. Отже, предметно-операційна система, будучи за окремими ознаками подібною до інших, не позбавлена ознак, властивих тільки їй.

ПЕРЕВАГИ: система дає можливість поєднувати трудове навчання з посильною працею, вивчення трудових процесів з виготовленням суспільно корисних виробів..

НЕДОЛІКИ: вже більше уваги приділяється формуванню трудових дій, але вона спрямована тільки на практичну роботу учнів.

Операційно-предметна (Владимерский)

Дія→операція→операції в комплексі

Спиці в руки→ набір петель→шарфик (уміння вязати)

Операційно-предметна система розроблена в 19 ст. Владимерским.

Він запропонував на першому етапі послідовне вивчення окремих операцій.

НЕДОЛІКИ: створюються значні труднощі для залучення учнів до продуктивної праці.

Моторно – тренувальна (Гастєв)

Розроблена ЦІП (центральним інститутом праці) Головним автором являється - Гастєв.

Спочатку йшла система тренувань. Тренувальні вправи розташовувались в такій послідовності:

1. Вправи з вихованням рухової культури

2. Вправи зі створенням біологічних установок (поза, хватка, темп,сила, координація)

3. Вправи з установкою зв’язків між окремими операціями

4. Вправи для закріплення виробничих прийомів.

Тобто все навчання поділялось на 4 періоди:

1-прийоми

2-операції

3-комплекс операцій

4-самостійна роботи.

НЕДОЛІКИ: перенасичена вправами.

ПЕРЕВАГИ: дидактична послідовність.