- •Конспект лекцій
- •1.1 Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці
- •1.2 Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці
- •1.3 Соціальний діалог в Європейському Союзі.
- •1.4 Охорона праці як невід’ємна складова соціальної відповідальності. Визначення та основні принципи соціальної відповідальності. Міжнародні норми соціальної відповідальності.
- •1.5 Стандарт sa 8000 «Соціальна відповідальність».
- •1.6 Міжнародний стандарт iso 26000 «Настанова по соціальній відповідальності». Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної відповідальності.
- •1.7 Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці.
- •1.8 Основні законодавчі та нормативно-правові акти з охорони праці в галузі
- •1.9 Нормативні акти з охорони праці. Загальне поняття про нормативно - правові акти з охорони праці. Система стандартів безпеки праці.
- •1.10.1 Міжгалузеві та галузеві акти з охорони праці
- •1.11 Отраслевые программы улучшения состояния безопасности, гигиены труда и производственной среды
- •Лекція № 2
- •2.1 Елементи системи управління охороною праці, міжнародний стандарт ohsas 18001:2007
- •2.2 Нормативно-правове та методичне забезпечення суоп
- •2.3 Комплексне інженерно-технічне забезпечення
- •2.4 Інформаційне забезпечення
- •2.5 Навчання працюючих безпеки праці.
- •2.6. Професійний відбір і його медичне забезпечення
- •2.7 Організація функціонування суоп
- •2.8. Служба охорони праці на підприємстві
- •2.9. Стимулювання робіт з охорони праці
- •2.10. Атестація робочих місць за умовами праці. Гігієнічна класифікація умов праці
- •3.1. Контроль за станом охорони праці
- •3.2. Державний нагляд за охороною праці. Органи державного нагляду за охороною праці.
- •3.4 Держгірпромнагляд
- •3.4 Права і відповідальність посадових осіб Держгірпромнагляду.
- •3.5 Перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.
- •3.6 Проведення державного нагляду з охорони праці
- •3.7 Внутрішньовідомчий і громадський контроль за охороною праці
- •3.8. Відповідальність за порушення вимог охорони праці
- •3.9 Страхування від нещасного випадку
- •3.10 Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правління Фонду. Виконавча дирекція Фонду.
- •4 Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •4.2 Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній небезпеці.
- •4.3 Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів.
- •4.4 Протипожежні перешкоди.
- •4.5 Забезпечення безпечної евакуації персоналу.
- •4.6 Пожежна профілактика при проектуванні і експлуатації промислових об’єктів, будинків, споруд, технологічного обладнання.
- •4.8 Пожежна сигналізація і зв'язок
- •4.9 Засоби гасіння пожеж. Первинні засоби пожежогасіння.
- •4.10 Автоматичні засоби пожежогасіння на об'єктах галузі. Протипожежне водопостачання.
- •5. Рекомендований перелік практичних занять
- •6. Самостійна робота студентів
- •7. Оцінка якості засвоєння навчальної дисципліни «охорона праці в галузі»
- •8. Вимоги до робочих навчальних програм
- •9. Підсумкова державна атестація
- •10. Умови реалізації навчальної програми
- •11. Зв'язок зі стандартами освіти вищих навчальних закладів (спеціаліст, магістр)
- •12. Навчально-методичне забезпечення дисципліни
1.2 Соціальне партнерство як принцип законодавчого та нормативно-правового забезпечення охорони праці
Узгодження соціально-економічних інтересів між суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у зарубіжних країнах назву інституту соціального партнерства, який пронизує соціально-економічні відносини від національного рівня до конкретного підприємства (роботодавця).
В Україні існували окремі форми соціального партнерства: колективні договори, виробничі наради, ради трудових колективів. Однак ринкові відносини вимагають створення нового правового механізму регулювання колективних відносин у суспільстві.
Соціальне партнерство - взаємодія органів державної влади, об'єднань роботодавців і профспілок у визначенні та проведенні прийняття узгодженої соціально-економічної політики, політики в галузі трудових відносин, а також двосторонні відносини між роботодавцями та профспілками, спрямовані на забезпечення узгодження їх інтересів.
Соціальне партнерство в охороні праці вигідно для обох партнерів: спільний вклад у поліпшення умов праці веде до зростання продуктивності та підвищенню якості важливо для роботодавців, і одночасно допомагає зберегти здоров'я працівників.
Кабінет Міністрів України виступає в соціальному партнерстві як орган, здійснює управління об'єктами державної власності. Держава як суб'єкт соціального партнерства в Україні залишила за собою таку важливу функцію як створення правової бази для регулювання соціально-трудових відносин, встановлення на державному рівні мінімальних гарантій для трудящих у сфері праці.
Процес досягнення згоди між сторонами трудових відносин визначається як соціальний діалог. Закон України "Про соціальний діалог в Україні" від 23 грудня 2010 року подає таке визначення:
Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.
Соціальний діалог здійснюється на: національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.
Суб'єктами (сторонами) соціального партнерства (діалогу) є працівники - в особі профспілок, роботодавці - в особі об'єднань роботодавців і держава - в особі органів державної влади.
Соціальний діалог здійснюється на наступних принципах:
- Законності та верховенства права;
- Репрезентативність та правомочності сторін та їх представників;
- Незалежності та рівноправності сторін;
- Конструктивності і взаємодії;
- Добровільності та прийняття реальних зобов'язань;
- Взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;
- Обов'язковому розгляду пропозицій сторін;
- Пріоритету погоджувальних процедур;
- Відкритість і гласність;
- Обов'язкове дотримання досягнутих домовленостей;
- Відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.