індивідуальне завдання

20

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національна металургійна академія України

Кафедра інтелектуальної власності

Індивідуальне завдання

з дисципліни «Набуття прав ІВ»

на тему: «Набуття прав на знаки для товарів та послуг »

Виконала:

ст. гр. ІС-08

Шишка Ю. О.

Перевірила:

Рулікова Н.С.

м. Дніпропетровськ -2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИНА ЧАСТИНА…………………………………………...4 РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА…………………………..………………13

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..17

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………………………….18

ВСТУП

Вирішення правових проблем торговельних марок як засобів індивідуалізації товарів має значну актуальність, зокрема в період переходу

економіки на ринкові засади. Сьогодні торговельну марку визнано невід’ємним елементом ринкових відносин у всьому світі, вона є важливим

фактором підвищення конкурентоспроможності продукції, захисту від недобросовісної конкуренції. Конкуруючи на ринку, суб’єкти господарювання використовують найрізноманітніші способи з метою розширення обсягів продажу своєї продукції. Виконуючи функцію індивідуалізації товарів і послуг суб’єктів господарювання, гарантуючи їх

якість, це комерційне позначення стає дедалі важливішим економічним важелем в умовах активізації торгівлі та глобалізації міжнародного торговельного простору.

Законодавство України про торговельні марки перебуває у стадії становлення. Необхідність удосконалення законодавства України щодо визначення норм, пов’язаних зі змістом майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, визначення кола осіб, яким можуть належати майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку,

визначає актуальність досліджуваної проблеми.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА

Знак для товарів і послуг (англ. trademark) — позначення, знак за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб [2]. Такими позначеннями можуть бути слова, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

В Україні паралельно з офіційно прийнятим терміном часто в побуті, а також у засобах масовоїі нформації використовують інші терміни для позначення того ж поняття. Найчастіше замість терміна «торговельна марка» вживають терміни «торгова марка» та «товарний знак». Як нібито рівноцінні синоніми терміна «торговельна марка» іноді застосовують і такі терміни як «торговий знак», «фірмова марка», «фабрична марка», «фабричний знак», «знак для товарів та послуг». Така ситуація, безумовно, є проблемною. Довільне застосування термінології, що може призвести до підмінення одних термінів і понять іншими, ускладнює сприйняття і адекватне трактування спеціальної та ділової інформаціїй літератури.

В оригінальному тексті Паризької конвенції йдеться про фабричну чи торговельну марку (une margue de fabrique ou de commerce) [1]. У новому Цивільному кодексі України застосовується термін «торговельна марка» [2, с. 156], а в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» – термін «знак для товарів і послуг» [3, с. 36]. Власне термін «торговельна марка» має англійське походження («trade» – торговельна і «mark» – марка, знак, позначка) і в словосполученні може перекладатись як «торговельна марка», а також «торгова марка» [4, с. 425-426].

Інтенсивний розвиток виробництва сприяв розвитку не тільки національного законодавства. Розроблено й прийнято низку міжнародно- правових актів, оскільки з активним розвитком зовнішньоекономічних зв’язків виникла потреба в охороні права на торговельну марку і поза межами тієї чи іншої країни. У зв’язку з цим 20 березня 1883 р. було прийнято Паризьку конвенцію [5, с. 153], а у 1891 р. укладено Мадридську

угоду про міжнародну реєстрацію торговельних марок, якою детальніше регламентовано охорону та встановлено міжнародну реєстрацію торговельних марок у Міжнародному бюро ВОІВ у Женеві. Угода є додатковою і допоміжною до Паризької конвенції, необхідною передумовою для приєднання до неї є участь країни в останній [6, с. 227].

У ринкових умовах нарівні з комерційним найменуванням важливе значення мають знаки, слова і символи, що допомагають споживачам орієнтуватися в однорідних товарах і послугах різних фірм, одержувати найбільш якісні товари й уникати підробок, а також дають можливість споживачам зробити свій вибір із різних товарів, наявних на ринку, торговельн імарки спонукають своїх власників до збереження і поліпшення якості товарів, аби виправдати надії споживачів. Виробники розміщують на товарах торговельні марки для того, щоб відмітити товари, які вони виготовляють чи продають, і дати можливість споживачам за цими зовнішніми позначеннями відрізнити свої марковані товари від тих, які виготовляють чи продають інші підприємства [7, с. 15].

Призначення марки полягає в тому, щоб індивідуалізувати товар на ринку, відмежувати його від аналогічних товарів іншихвиробників. Визначення торговельної марки вимагає розгляду питання про поняття об’єкта цивільних прав і об’єкта цивільних правовідносин. Правова наука виходить із того, що торгівельна марка – це об’єкт цивільних правовідносин. Необхідно відзначити, що визначення не залишалося незмінним, відбувалося вдосконалення принципів правової охорони марок. У п. І Положення про товарні знаки, затвердженого Постановою Комітету у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР від 23 липня 1962 р., давалосятакевизначення: це оригінально оформлене художнє зображення (оригінальні назви і слова, окремі поєднання букв, цифр, віньєтки, різнівиди упакувань, художні композиції та малюнки в поєднанні з буквами, цифрами, словами а бо без нихтощо), яке слугує для відрізнення товарів та послуг одного підприємства від однорідних товарів та послуг інших підприємств, а також для їх реклами [8, с. 44].

Наступне за часом визначення торговельної марки містилося в п.13 Положення протоварні знаки, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів від 8 січня 1974 р. У ньому зазначено, що торговельна марка – це зареєстроване в установленому порядку позначення, яке слугує для відрізнення товарів (послуг) одних підприємств від однорідних товарів (послуг) інших підприємств. [10] Як бачимо, порівняно з попереднім визначенням відсутня зовнішня характеристика торговельної марки, а також не йдеться про її рекламну функцію.

Після прийняття нового Цивільного кодексу України [2], поняття «торговельна марка» в українському законодавстві є синонімом поняття «знак для товарів і послуг», водночас як світова спільнота стосовно знаків, якими позначаютьтовари, традиційно використовує термін «товарний знак» [11, с. 131].

Поняття «торговельна марка» в контексті Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [12] – це «позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг іншихосіб» (с. 1). Визначення торговельної марки як позначення, призначеного для індивідуалізації товарів (послуг) будь-якої особи, є загальноприйнятим світовою спільнотою, оскільки, відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової власності, «товарний знак» визначається як «знак, служащий для того, чтобы отличать продукцию одного предприятия от продукции других» [13, с. 236].

Торговельна марка не є позначенням, яке існує відокремлено. Позначення, торговельної марки повинне застосовуватися відносно товарів (предметів) або послуг (процесів).

При цьому слід зазначити, що в українському законодавстві існують поняття «знак» і «зареєстрований знак», якими визначені їх функціональне та юридичне розуміння. І якщо торговельна марка (знак для товарів і послуг) у функціональному розумінні – це знак (позначення), за яким товари й послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб, то в юридичному сенсі торговельна марка – це знак, зареєстрований у встановленому порядку.

Різноманіття класифікаційних ознак торговельної марки у теперішньому часі призвело до наявності у юридичній та економічній літературі великої кількості напрямків класифікації торговельної марки.

Узагальнена класифікація торговельної марки

За юридичним змістом : незареєстрована, зареєстрована; за формою вираження: словесна, образотворча, об'ємна, комбінована, світлова, звукова; за ступенем популярності: звичайні, відомі, загальновідомі; за кількістю вимірів: двомірні (плоскі), тривимірні (об'ємні); за розрізняльної здатністю: сильна, слабка; За типом впливу на органи почуттів: для слуху, для зору, для дотику, для запаху, для смаку, комбінована; за кількістю і специфікою користувачів: індивідуальна, у спільній власності, колективна, сертифікаційна; за характером використання в господарській діяльності: працюча, непрацююча; за джерелом походження: власна, позикова (ліцензійна або франчайзингова); за суб'єктом використання: марка виробника, марка представника послуг, марка посередника; за територіальним охопленням: марка регіонального ринку, марка загальнодержавного ринку, марка міжнародного ринку; за строком отримання: звичайна, прискорена.

В Україні, як і в більшості правових систем колишнього Радянського союзу права на знак виникають після моменту реєстрації знака у відповідному державному відомстві. В Україні таким відомством є Державна служба інтелектуальної власності (ДСІВ). Формально, ДСІВ відповідає за весь процес реєстрації знака. Однак на практиці більшість оперативних функцій ДДІВ в Україні виконує Державне підприємство «Український інститут промислової власності» відоміше як Укрпатент. Саме ця установа здійснює експертизу заявок на реєстрацію об'єктів інтелектуальної власності.

У країнах загального права, а також у низці континентальних правових систем права на знак виникають як після його реєстрації так і внаслідок фактичного використання знака для ідентифікації конкретних товарів та послуг.

Торгова марка є об'єктом промислової власності, юридичний захист котрого здійснюється на основі Цивільного кодексу України та закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку є фізичні та юридичні особи. Торговельна марка може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.

Набуття права інтелектуальної власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг охорони визначається наведеними у свідоцтві зображенням та переліком товарів і послуг.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років.

Не набувають правової охорони позначення, що зображують:

• державні герби, прапори та емблеми;

• офіційні назви держав;

• емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

• офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

• нагороди та інші відзнаки.

Ці позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників.

Також не набувають правової охорони знаки, що:

• не мають розрізняльної здатності;

• є загальновживаними для позначення товарів і послуг певного виду;

• вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг;

• є оманливими, тобто такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

• є загальнодержавними символами або термінами;

• відображають лише форму, що зумовлена природним станом товару, послуги або особи, що виробляє товар або надає послугу.

Ці позначення можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображені знака.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди:

• зареєстрований знак стосовно наведених товарів і послуг;

• зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок його використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

• позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

• позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Припинення дії свідоцтва можливе за кількома причинами:

• власник може подати заяву про відмову від свідоцтва;

• у разі несплати збору за продовження строку його дії;

• за позовом будь-якої особи на підставі того, що знак не використовується упродовж трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва;

• за рішенням суду у зв'язку з перетворенням знака у позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду, після дати подачі заявки.

Мадридська система

Юридичні та фізичні особи країн, що підписали Мадридську угоду або протокол до неї, можуть забезпечити в усіх інших країнах-членах Мадридської системи охорону своїх торговельних марок шляхом подачі заяв на ці знаки у Міжнародне Бюро Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власності, котре здійснює таку реєстрацію. Міжнародна реєстрація торговельної марки має таку ж силу, що й заява про її реєстрацію, подана у кожній з вказаних країн за національною процедурою. У випадку необхідності збільшення числа країн, у котрих забезпечується охорона знака, заявник може зробити заяву про територіальне розширення.

Керування правами

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Також, власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Оцінка товарного знаку проводиться за методами оцінки вартості інтелектуальної власності.

Поняття «використання торговельної марки» має чітко визначений в законодавстві України зміст. Використанням торговельної марки є такі дії:

• нанесення її на будь-який товар, для якого торговельну марку зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт та експорт;

• застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої торговельну марку зареєстровано;

• застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, в тому числі в доменних іменах.

Виключне право володаря свідоцтва на торговельну марку забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на:

• здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету;

• використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот;

• використання кваліфікованого зазначення походження товару;

• некомерційне використання знака;

• усі форми повідомлення новин і коментарів новин;

• добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес.

Відсутність реєстрації містить загрозу порушення чужих прав на тотожні чи подібні знаки і втрату пріоритету. Розроблений знак може зареєструвати хто-небудь інший на своє ім’я, (національне законодавство дозволяє це, якщо першокористувач таку реєстрацію не здійснив), а потім заявити претензії.

РОЗДІЛ 2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Вимоги до заявки встановлені статтею 7 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та виданими на його основі Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України № 72 від 20.08.97 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за № 416/2220 від 22.09.1997 (далі – Правила).

Заявка подається до Установи особою, яка бажає одержати свідоцтво.

Заявка подається безпосередньо до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (далі – ДП "УІПВ") – уповноваженого закладу експертизи – або надсилається на його адресу: вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601, Україна.

За дорученням заявника заявка може подаватися через представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), зареєстрованого відповідно до Положення про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 за № 545, або іншу довірену особу.

Іноземні особи та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання чи місцезнаходження поза межами України, реалізують свої права, зокрема право на подання заявки, тільки через патентних повірених, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.

Так, згідно з угодами про співробітництво у сфері охорони промислової власності між Урядом України та Урядами Російської Федерації і Республіки Білорусь, фізичні та юридичні особи, які мають постійне місце проживання чи місцезнаходження в цих державах, мають право подавати заявки без залучення патентних повірених безпосередньо до ДП "УІПВ".

Якщо до складу заявників входить хоча б одна фізична особа, яка має постійне місце проживання на території України, чи юридична особа, яка має місцезнаходження на території України, то заявка може подаватися без залучення патентного повіреного за умови зазначення адреси для листування в Україні.

Заявка – це сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва. Заявка складається українською мовою й повинна стосуватися одного знака та містити:

• заяву про реєстрацію знака, у якій обов’язково зазначаються відомості про заявника та його адреса;

• зображення знака, який заявляється;

• перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП).

Якщо заявник просить про охорону кольору чи поєднання кольорів як відрізняльної ознаки свого знака, то він повинен:

• заявити про це та вказати в заяві колір чи поєднання кольорів;

• подати в заявці кольорові зображення знака.

За подання заявки сплачується збір у строки, встановлені пунктом 8 статті 7 Закону, відповідно до Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року за № 1716 (далі – Порядок). Розмір збору за подання заявки на знак для товарів і послуг визначається відповідно до кодів 40100 та 40200 додатку до Порядку на підставі вмісту матеріалів заявки, одержаних ДП "УІПВ" на дату її подання.

Якщо заявник згідно з чинним законодавством України має пільги на сплату зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, то до заявки додається клопотання про надання пільги та завірена копія документа, яка підтверджує право на пільгу. Копія додається до кожної заявки.

Якщо заявка подається через патентного повіреного або іншу довірену особу, то до заявки додається видана заявником довіреність, яка засвідчує його (її) повноваження, вчинена до дати подання заявки.

Якщо заявник бажає та має підстави скористатися правом пріоритету попередньої заявки, яка була подана в одній з країн-учасниць Паризької конвенції, то він повинен одночасно із заявкою або протягом трьох місяців від дати подання заявки до ДП "УІПВ" надати:

• заяву про пріоритет з посиланням на дату подання та номер попередньої заявки;

• копію попередньої заявки та її переклад українською мовою.

Слід мати на увазі, що зображення знака за попередньою заявкою має відповідати зображенню знака, який заявляється.

Якщо заявник бажає та має підстави скористатися правом пріоритету знака, використаного в експонаті, показаному на офіційній або офіційно визнаній міжнародній виставці, проведеній на території однієї з держав-учасниць Паризької конвенції, то він повинен разом із заявкою або протягом трьох місяців від дати подання заявки до ДП "УІПВ" надати:

• заяву про пріоритет;

• документ, який підтверджує показ експонатів з використанням заявленого знака на виставці, засвідчений її адміністрацією або оргкомітетом.

Експертиза заявки проводиться відповідно до статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та Правил і складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті).

Після проведення формальної експертизи, під час якої заявка перевіряється на відповідність формальним вимогам статті 7 Закону та встановлюється дата її подання, проводиться кваліфікаційна експертиза заявки, під час якої перевіряється відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони.

Кінцеві результати експертизи заявки, яка не відкликана й не вважається такою, відбиваються в обґрунтованому висновку експертизи за заявкою, що набирає чинності після затвердження його Державною службою. На підставі такого висновку Державна служба приймає рішення про реєстрацію знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг або про відмову в реєстрації знака для всіх зазначених у заявці товарів і послуг, або про реєстрацію знака щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг та відмову в реєстрації знака для іншої частини зазначених у заявці товарів і послуг. Рішення за заявкою надсилається заявнику.

На підставі рішення про реєстрацію знака для товарів і послуг та за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва й збору за публікацію про його видачу відомості про видачу свідоцтва, визначені в установленому порядку, публікуються в офіційному бюлетені "Промислова власність". Зазначені мито та збір сплачуються після надходження до заявника рішення про реєстрацію знака.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Державна служба здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відповідні відомості.

ВИСНОВКИ

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Є такі основні види торгових марок, як: словесні, зображувальні, комбіновані, об’ємні.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку.

Реєстрацію і охорону прав на інтелектуальну власність в Україні проводить відділення експертизи заяв на знаки для товарів та послуг та промислових зразків Державного підприємства “Українського інституту промислової власності” держдепартаменту інтелектуальної власності Міністерства науки та освіти України.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nau.kiev.ua /. – Інформаціязекрану.

2. Цивільний кодекс України: Офіційний текст: Ухвалений Верховною Радою України 16 січня 2003р. – К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2003. – 432 с.

3. Про охорону прав на знаки для товарів та послуг: ЗаконУкраїни // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст. 36.

4. Новий англо-український, українсько-англійський словник: 50 тисяч слів та словосполучень / уклад.: Н.М. Биховець [таін.]; заред. Ю.О. Жлуктечка, Н.М. Биховець. – К.: А.С.К., 2002. – 465 с.

5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р., № 435-ІV [Електроннийресурс].–Режимдоступу gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511.