12.2. Статистика чисельності, складу та розміщення населення

Кількісною характеристикою населення будь-якого регіону є його чисельність.

Джерелом інформації про чисельність населення є переписи, що провадяться в Україні кожних 10 років, а в міжпереписний пері­од — це результати оцінок — розрахунки за даними поточного обліку процесів природного та механічного руху.

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне та постійне населення.

Наявне населення (НН) — це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання. Постійне населення (ПН) — це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

Поряд з ними враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово проживаючі та тимчасово відсутні.

Тимчасово проживаючі (ТП) — особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають в даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців).

Тимчасово відсутні (ТВ) — особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців.

На підставі зазначених категорій населення визначають баланси категорій населення, які характеризують зв’язок між наявним та постійним населенням, а саме:

НН = ПН – ТВ + ТП, або ПН = НН – ТП + ТВ.

Баланси категорій населення використовуються для перевірки точності обліку й розрахунку чисельності постійного та наявного населення. Окремо існує категорія «юридичного населення» — особи, які офіційно прописані на певній території. Ця категорія не збі­гається з поданими раніше і не реєструється переписами, оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних. У найближчому майбутньому «юридичне населення» не визначатиметься через від­міну обов’язкової прописки. Проте категорії постійного та наявного населення широко використовуються як при визначенні демографіч­них показників, так і при розрахунку народногосподарських пот­реб. А саме, на підставі чисельності постійного населення обчис­люють потреби в житловому будівництві, забезпеченості шкільними та дошкільними закладами, потребу у кількості приватизаційних документів.

Дані про чисельність наявного населення є основою для визначення необхідного обсягу житлово-комунальних послуг, послуг торговельної мережі, транспорту та зв’язку, побутової та туристичної сфер, медичних та культурних закладів тощо.

Зазначені показники чисельності (ПН і НН) вирізняються також за своїм статистичним призначенням. Чисельність постійного населення використовується при визначенні складу населення (за статтю, віком, місцем проживання), співвідношення його окремих груп (демографічне навантаження) та розміщення (густота населення). Чисельність наявного населення покладено в основу розрахунку всіх показників інтенсивності природного та механічного руху.

Обидва показники чисельності населення є моментними, оскіль­ки реєструються на певну дату (на критичний момент перепису або на початок кожного року в міжпереписний період). У такому вигляді вони характеризують лише стан населення. Втім, для оцінки демографічного процесу необхідні інтервальні показники. З цією метою вживається не моментна чисельність населення, а середня. залежно від первинних даних та мети розрахунку використовуються такі середні:

• арифметична проста — у разі, коли відомі дані про чисельність населення на початок S₀ та кінець року S₁:

,

• хронологічна — коли відомі дані на початок кожного місяця або кварталу:

де n — число моментів, перших чисел місяців або кварталів.

• арифметична зважена — коли проміжки часу між моментами не рівні:

де — проміжок часу між датами.

Коли середня чисельність розраховується за тривалий період часу, протягом якого населення змінюється нерівномірно, застосовують величину, скориговану на середню геометричну:

де — ланцюгові річні коефіцієнти зростання (скорочення),— добуток коефіцієнтів,n — кількість років у періоді, за який обчислюється середня.

На підставі даних про чисельність населення будують структурні та типологічні групування. Прикладом структурних групувань є розподіли міських поселень за чисельністю наявного населення, у тому числі окремо для міст (з інтервалом за кількістю жителів у межах від 3 тис. до 1 млн осіб і більше) і селищ міського типу (інтервали в межах від 3 до 49,9 тис. осіб).

Окрім розмірів населення статистика вивчає його структуру, роз­міщення, а також динаміку.

Склад населення досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів існування, освіта.

Статевий склад населення аналізується за допомогою абсолютних та відносних показників (структури та збалансованості), статистичних групувань. Прикладом такого групування може бути таблиця 12.1.

Таблиця 12.1