Глава 9. Міжнародний цивільний процес

NB!! Основні питання, при виникненні спору в галузі приватноправових відносин, ускладнених іноземним елементом

а)До правозастосовного органу якої країни варто звернутися за захистом порушених прав

б)Чи зможе цей правозастосовний орган забезпечити належне ведення процесу

в)Чи зможе рішення, винесене цим органом, бути виконане за кордоном (якщо потрібне виконання);

-у якій країні варто запитувати виконання;

-чи не виникне конфлікту компетенцій між установами країни де запитується виконання і країни, на території якої було винесене рішення

Схема 9.4.

АленеможнанепогодитисьіздумкоюГ.СФединякпроте,щовивчати їх зручніше, однак, у науці міжнародного приватного права [4, С. 355].

§ 9.2. Загальна характеристика міжнародних договорів з питань цивільного процесу

В Україні на іноземців та осіб без громадянства поширюється національний правовий режим (ст. 26 Конституції України), в тому числі й у сфері цивільного судочинства (статті 410-415 ЦПК), але з особливостями при вирішенні окремих питань правового регулювання. Такі особливості закріплені в законодавстві України та міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і які належать до джерел міжнародного цивільного процесу [5, С. 557].

Міжнародні угоди, якими врегульовані правила міжнародного цивільного процесу

Схема 9.5.

До міжнародних угод, якими врегульовані правила міжнародного цивільного процесу, належать двосторонні та багатосторонні договори за участю України, які можна поділити на дві групи: – угоди

колишнього СРСР, які зберігають юридичну силу для України; – угоди, підписані Україною [5, С. 558].

227

Міжнародне приватне право

Зовнішньоекономічний договір – це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності. Він укладається тільки в письмовій формі суб'єктами, здатними його укладати відповідно до законодавства України або місця укладання договору (контракту) [6].

NB!! Зовнішньоекономічний договір укладається тільки в письмовій формі

Схема 9.6.

Права та обов’язки сторін за зовнішньоекономічним договором визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання договору або внаслідок подальшого узгодження.

Права та обовязки сторін за зовнішньоекономічним договором визначаються:

1)Заснована;

2)Має своє місце проживання;

3)Має основне місце діяльності сторона договору

Схема 9.7.

За відсутності такого узгодження застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, що є: – продавцем – у договорі купівлі-продажу; – наймодавцем – у договорі майнового найму; – лицензиарієм – у ліцензійному договорі; – охоронцем (зберігачем)- у договорі зберігання; – комітентом (консигнантом) – у договорі комісії (консигнації); – довірителем – у

228

Глава 9. Міжнародний цивільний процес

договорі доручення; – перевізником – у договорі перевезення; – експедитором – у договорі транспортно-експедиційного обслуговування; – страхувальником – у договорі страхування; – кредитором – у договорі кредитування; – дарувальником – у договорі дарування; – поручителем – у договорі поручительства [6].

Обовязкові умови зовнішньоекономічного договору:

Схема 9.8.

З питань міжнародного цивільного процесу в Україні діють:

Багатосторонні універсальні гаагські конвенції

Регіональні договори

Двосторонні договори про правову допомогу

Консульські конвенції

Схема 9.9.

Умови, які повинні та можуть бути передбачені зовнішньоекономічним договором, встановлює Положення про форму зовнішньоекономічних договорів від 5.10.95 р. До обов'язкових умов договору належать: назва, номер, дата та місце його складання, преамбула із вказівкою повної та скороченої назви сторін і найменування документів; предмет договору; кількість та якість товару; базисні умови

229

Міжнародне приватне право

поставки товару; ціна та загальна вартість договору; умови платежів; упакування й маркування; форс-мажорні обставини; санкції й рекламації; арбітраж, юридичні адреси, поштові й платіжні адреси [6].

З питань цивільного процесу діють численні багатосторонні універсальні Гаагські конвенції: – Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 р. (42 держави-учасниці); – Гаазька конвенція про вручення за кордоном судових і позасудових документів по цивільних і торговельних справах від 15 листопада 1965 року (38 державучасниць); – Гаазька конвенція про одержання за кордоном доказів по цивільних і торговельних справах від 18 березня 1970 року. (17 держав-учасниць) [3, С. 130–131]; – Конвенція про полегшення доступу до правосудця за кордоном від 25 жовтня 1980 року; – Конвенція про компетенцію властей і право, яке підлягає застосуванню в галузі захисту неповнолітніх, від 5 жовтня 1965 pоку; – Конвенція про компетенцію властей і право, яке підлягає застосуванню, та про визнання рішень у галузі усиновлення від 5 листопада 1965 pоку; – Конвенція про визнання і виконання рішень у справах про аліментні обов'язки щодо дітей від 15 квітня 1958 pоку; – Конвенція про визнання і виконання рішень, які належать до аліментних обов'язків, від 2 жовтня 1973 pоку; – Конвенція про визнання і виконання іноземних судових рішень у цивільних і торговельних справах від 1 лютого 1971 pоку; – Конвенція про звільнення іноземних публічних документів від легалізації від 5 жовтня 1961 року [5, С. 559–560; 7, С. 3–36].

Регіональні договори: – Конвенція про правову допомогу й правові відносини з цивільних, сімейних і кримінальних справ 1993 р. (Мінська конвенція); – Угода про порядок дозволу спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності 1992 р. (Київська угода); – Угода про порядок взаємного виконання рішень арбітражних, господарських й економічних судів на територіях державучасниць Співдружності 1998 р. (Московська угода) [3, С. 131].

Двосторонні договори про правову допомогу (понад 30 діючих договорів) [3, С. 131] – з Литвою (7 липня 1993 pоку), Латвією (23 травня 1995 року), з Грузією (9 січня 1995 pоку), Китаєм (31 жовтня 1992 pоку), Естонією (15 лютого 1995 pоку), Молдовою (13 грудня 1993 pоку), Польщею (27 травня 1993 року), з Монголією (27 червня 1995 pоку) [5, С. 559].

Консульські конвенції (19 діючих конвенцій й 4 перебувають у процесі ратифікації сторонами) [3, С. 131].

230