Система і види покарань

1. Поняття, ознаки і значення системи покарань

Система покарань - це встановлений у кримінальному законі вичерпний перелік розташованих у певному порядку видів покарань. Ознаками системи покарань є те, що вона: а) складається із переліку конкретних видів покарань; б) цей перелік визначений кримінальним законом; в) види покарань розташовані у цьому переліку в певному порядку; г) зазначений перелік є вичерпним. Система покарань у кримінальному законодавстві постійно змінюється разом зі змінами в політичній, соціально-економічній ситуації в країні, розвитком права і культури, а також залежно від стану, структури і динаміки злочинності. У чинному КК система покарань, які застосовуються до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, крім неповнолітніх, встановлена ст. 51. Усього видів покарань 17 (позбавлення права обіймати певні посади і позбавлення права займатися певною діяльністю по суті є різними видами покарань, так само як різними їх видами є позбавлення військового звання, позбавлення спеціального звання, позбавлення рангу, позбавлення чину і позбавлення кваліфікаційного класу). Законодавство більшості інших країн передбачає значно меншу кількість видів кримінальних покарань. Але більш розмаїта система покарань є ефективнішою. Перелік покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, встановлено ст. 98 КК. Жодна інша, крім статей 51 і 98, стаття КК, а також жоден інший нормативно-правовий акт не встановлює видів кримінальних

2. Види покарань. Класифікація покарань. Основні і додаткові пока­рання. Покарання, що можуть застосовуватись і як основні, і як додаткові.

Стаття 51. Види покарань До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі; 10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11) позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі.

Під класифікацією покарань слід розуміти обяеднання їх у відносно однорідні групи за певними критеріями з урахуванням характеру та обсягу правообмежень, функціональної ролі у виконанні тих чи інших завдань. У кримінальному праві існує чимало різних классифика-цій наказаній1. Зупинимося на двох найбільш важливих для поні-манія і застосування чинного кримінального законодавства. Перша класифікація носить теоретичний характер, по-скільки не закріплена в кримінальному законі. Разом з тим вона мае істотне значення для правозастосовчої практики. Відповідно до цієї класифікації всі покарання можна розділити на три розряди: 1) покарання, не пов'язані з позбавленням волі; 2) покарання, пов'язані з позбавленням волі; 3) покарання у вигляді смертної кари.

Друга класифікація закріплена в кримінальному законі (ст. 45 КК). Залежно від порядку застосування всі покарання ділять-ся на три групи: 1) основні покарання; 2) додаткові покарання; 3) покарання, здатні виконувати роль основних і додаткових. До основних відносяться ті види покарань, які призначаються-ються судом самостійно і не можуть приєднуватися до дру-гим покаранням. Як основні покарань застосовуються: обов'язкові роботи; виправні роботи; обмеження для військовослужбовців; обмеження волі; арешт; вміст у дисциплінарної військової частини; позбавлення волі на визна-ленний термін; довічне позбавлення волі; смертна кара (ч. 1 ст. 45 КК ). . Додаткові покарання не можуть призначатися судом само-стоятельно; вони приєднуються до основного покарання, відвели-чивая таким чином обсяг правообмежень, яким подвер-гается засуджений. Ці покарання виконують при визначенні обсягу кримінальної відповідальності не основну, а допоміжну роль. До такого роду покаранням закон (ч. 3 ст. 45 КК) відносить позбавлення спеці-ального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород. Разом з тим є два види покарань, які здатні виконувати роль як основного, так і додаткового покарання. До таких універсальних покаранням відносяться: штраф і позбавлення права обіймати певні посади чи займатися визначеною діяльністю (ч. 2 ст. 45 КК). У постанові Пленуму Верховного Суду РФ «Про практику призначення судами Російської Федерації кримінального наказа-ня» підкреслюється, що додаткові покарання мають важ-ве значення в попередженні скоєння нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами . У цьому зв'язку при постановленні вироку рекомендується обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового покарання.

Покарання, яке може застосовуватися як основне і як додаткове – це покарання, яке, залежно від обставин справи, може бути застосоване або як самостійне покарання за той чи інший злочин, або у випадках та порядку, передбачених КК, додається до іншого, основного покарання як додаткове. Відповідно до ч. 3 ст. 52 КК покараннями, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові, є: 1) штраф; 2) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.