Мікрофлора очей і вух

У 47% здорових людей слизова оболонка очей не містить мікроорганізмів. У решти на кон’юктиві знаходять Staphylococcus epidermidis, S.aureus (5%), Cotynebacterium xerosis, C.hoffmani, нейсерії, стрептококи, гемофільні бактерії, мікоплазми, деякі види вірусів. В окремих випадках автофлора очей (як і проникнення бактерій ззовні) може викликати кон’юктивіти, блефарити тощо.

Шкіра зовнішнього слухового проходу заселена стафілококами (S.epidermidis, S.auricularis) та дифтероїдами. Рідше тут зустрічаються псевдомонади й ентеробактерії. Середнє і внутрішнє вухо стерильні. Періодично до них можуть проникати мікроорганізми з носоглотки, але вони швидко гинуть. За певних умов при масовому проникненні бактерій в середнє вухо виникає отит.

Роль аутофлори в життєдіяльності організму людини

Аутофлора відіграє важливу роль у підтримці здоров’я та забезпеченні нормальних функцій різних систем людського організму за рахунок продукції різноманітних біологічно активних речовин у процесі мікробного метаболізму.

Одна з найважливіших функцій нормальної мікрофлори – забезпечення колонізаційної резистентності. Це сукупність механізмів, які забезпечують попередження заселення господаря патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами. До них відносяться:

• Блокування клітинних рецепторів тканин від сторонніх мікроорганізмів;

• Конкурування з цими мікроорганізмами за харчові субстрати;

• Стимуляція рухливості епітелію слизових оболонок;

• Продукція біологічно активних речовин: пероксидів, бактеріоцинів, лізоциму, антибіотикоподібних речовин;

• Детоксикацію ксенобіотиків;

• Активація неспецифічної резистентности та імунної відповіді макроорганізму.

Обмін речовин в організмі людини відбувається за обов’язковою участю нормальної мікрофлори. Порушення нормальних мікробіоценозів можу супроводжуватись розвитком різних фізіологічних розладів організму, зміною реакцій поведінки і виникненням злоякісних новоутворень. Ряд вчених пов’язують розвиток аутоімунних процесів, діабету, подагри, ревматизму саме з мікроекологічними змінами в організмі людини.

BOX

Експериментально встановлено і клінічно доведено, що зміна нормальної мікрофлори урогенітального тракту (УГТ) призводить до не виношування вагітності. Втрата вагітності на ранніх термінах у багатьох випадках обумовлюється протіканням інфекційного процесу в УГТ матері; наявність там дисбіотичних явищ збільшує імовірність втрати плоду або в майбутньому може суттєво вплинути на склад мікрофлори дитини. Патогенні мікроорганізми можуть впливати на плід безпосередньо і викликати порушення в системах його органів, які несумісні з подальшим розвитком, а також непрямо, через організм матері. В цьому випадку вони порушують системи органів матері, зокрема імунну, що змінює баланс зв’язку з плодом і призводить до спонтанних абортів.

Процеси детоксикації різних речовин у кишечнику відбувається під дією мікробних ферментів в анаеробних умовах у реакціях декарбоксилювання, відновлення та гідролізу.

Основні функції нормальної мікрофлори полягають у наступному:

• Регуляція газового складу кишечнику;

• Вироблення ферментів, які приймають участь у метаболізмі білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот;

• Продукція біологічно активних речовин (вітамінів, гормонів, антибіотиків, токсинів, медіаторів);

• Участь у водно-сольовому обміні, забезпечення колонізаційної резистентності, циркуляції жовчних кислот і холестерину;

• Імуногенна (утворюють мурамілдипептид - неспецифічний стимулятор імуногенезу);

• Джерело ендогенної інфекції, плаз мідних і хромосомних генів множинної резистентності.

Розглядаючи взаємодію організму людини з власною мікрофлорою, слід відзначити негативні риси цього процесу. Аутофлора являє собою природний резервуар плазмідних і хромосомних генів, які кодують стійкість до різних хімічних речовин. Це сприяє тому, що нераціональна хіміотерапія призводить до виникнення та розповсюдження стійких до лікарських препаратів штамів бактерій.

BOX

Роль мікроорганізмів у житті ссавців досліджувалась на безмікробних – гнотобіотичних – тваринах. У спеціальних камерах вирощувались стерильні курчата, щури, миші, морські свинки, поросята. Досліди показали, що гнотобіоти дещо різняться від нормальних тварин. У них збільшена сліпа кишка, лімфатична система слабо розвинена, менша маса деяких органів, зменшений об’єм крові та кількості імуноглобулінів. Впливу відсутності мікроорганізмів на харчові потреби не спостерігалось, однак була чітка різниця у стійкості та чутливості господаря до інфекційних хвороб. Так, у безмікробних щурів не розвивався карієс зубів. Але якщо таких щурів інфікували стрептококами, то одразу же спостерігалось утворення карієсних бляшок. У випадку інфікування безмікробних морських свинок найпростішими – збудниками амебної дизентерії захворювання не виникало. Але якщо перед цим їх інфікувати E.coli або Enterobacter aerogenes, то дизентерія розвивалася успішно. Таким чином, типові для нормальної мікрофлори мікроорганізми підсилювали вірулентність патогенного організму, який сам по собі в кишечнику гнотобіота не виживав. Разом з тим, присутність нормальної мікрофлори попереджала розвиток деяких інфекцій. У нормальних щурів стійкість до B.anthracis розвивалася в ранньому віці. У безмікробних щурів резистентності до збудника сибірки не розвивалося зовсім. Припускається, що в даному випадку стійкість до захворювання забезпечувалась наявністю нормальної мікрофлори.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Климнюк С.І., Ситник І.О., Творко М.С., Широбоков В.П. Практична мікробіологія: Посібник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – 440 с.

2. Янковский Д.С., Дымент Г.С. Микрофлора и здоровье человека. – К.: ТОВ «Червона Рута-Турс», 2008. – 552 с.

3. О.С.Воронкова, Е.А.Сирокваша, А.И.Винников. Экспериментальный вагинальный дисбиоз на модели белых лабораторных мишей//Мікробіол. журн., 2008, Т.70, №6. – С.47.

4. Гудзь С.П. Мікробіологія: підручник: [для студ.вищ.навч.закл.] / С.П.Гудзь, С.О.Гнатуш, І.С.Білінська. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 360 с.

Лекція № 15

Тема: ЕКОЛОГІЯ МІКРООРГАНІЗМІВ

Екологія (від грец. оikos – дім, місце існування) мікроорганізмів вивчає взаємовідносини мікроорганізмів або їх суспільств між собою та оточуючим середовищем.

Мікроорганізми розповсюджені всюди, вони населяють ґрунт, воду, повітря, рослини, організми тварин і людини.

Відносини між мікроорганізмами різних груп досить різноманітні.

Сумісне існування двох різних організмів називається симбіозом.

СИМБІОЗ
Асоціативні	Конкурентні
Мутуалізм	Антагонізм
Метабіоз	Антибіоз
Коменсалізм	Паразитизм
Сателізм (синергізм)	Хижацтво

Мутуалізм – взаємовигідні відносини. Мікроорганізми обмінюються продуктами життєдіяльності, внаслідок чого разом розвиваються значно краще, ніж окремо один від одного. Наприклад: життєдіяльність анаеробних бактерій в поверхневих шарах ґрунту можлива тільки в результаті зниження окисно-відновного потенціалу, яке викликається аеробними бактеріями, а ті, в свою чергу, використовують органічні кислоти, що утворюються анаеробами.

Метабіоз характеризується послідовною зміною одних груп мікроорганізмів іншими на підставі використання продуктів життєдіяльності попередніх груп. Таким чином створюються умови послідовного розвитку одних мікроорганізмів за рахунок життєдіяльності інших. Наприклад: амоніфікувальні бактерії утворюють амоніак, який потім окиснюють до нітратів нітрифікувальні бактерії; псування цукровмісних субстратів (соків, ягід тощо), коли на них спочатку розвиваються дріжджі, які перетворюють цукор у спирт, потім оцтовокислі бактерії окиснюють його до оцтової кислоти і, нарешті, міцеліальні гриби окиснюють оцтову кислоту до СО₂ і Н₂О.

Коменсалізм характеризується такими взаємовідносинами особин різних видів, при яких користь від симбіозу має тільки один вид, не завдаючи шкоду іншим. Наприклад: бактерії нормальної мікрофлори людини.

Сателізм (синергізм) – взаємовідносини стимуляції одного виду мікроорганізмів іншим. Наприклад: дріжджі або сарцини виділяють в середовище продукти життєдіяльності, які стимулюють ріст вибагливіших до поживних середовищ мікроорганізми. При синергізмі спостерігається посилення фізіологічних функцій мікроорганізмів при сукупному культивуванні. Наприклад: в молочнокислих заквасках для кефіру використовуються дріжджі та молочнокислі бактерії, вітаміни, які синтезують дріжджі, стимулюють розвиток молочнокислих бактерій.

До конкурентних відносин належить антагонізм, при якому один вид мікроорганізмів пригнічує життєдіяльність іншого за рахунок утворення шкідливих продуктів. Наприклад: антагоністичні відносини між нормальною мікрофлорою кишечника людини (лактобактерії, біфідобактерії, кишкова паличка) по відношенню до гнильних мікробів, збудників дизентерії тощо.

Антибіоз пов’язаний із здатністю одного виду мікробів виділяти в оточуюче середовище специфічні сполуки, які пригнічують життєдіяльність інших – антибіотики. Продуцентами антибіотиків можуть бути міцеліальні гриби, бактерії, актиноміцети тощо.

Паразитизм – це такий тип взаємовідносин, при якому сумісне співіснування одному із симбіонтів приносить користь, а іншому – шкоду. При паразитизмі один мікроорганізм використовує інший як джерело поживних речовин. Наприклад: бактерія Bdellovibrio bacteriovorus паразитує на багатьох грампозитивних і гармнегативних бактеріях. Вона пробурює клітинну стінку і через 3-5 год. в клітині жертви утворюється 20-50 клітин-паразитів. Прикладом облігатного паразитизму є віруси та бактеріофаги.

Хижацтво – це неклітинний паразитизм. Наприклад: амеба в кишечнику людини захоплює і перетравлює бактерії; хижі бактерії мулу водоймищ утворюють рухливу колонію – сітку, яка вловлює великі бактеріальні клітини інших видів, які руйнуються і використовуються ними всередині колонії, а залишки викидаються.