Контрольні питання та завдання

1. Дайте визначення поняттям «держава», «політика», «кадри» та «державна кадрова політика в освіті».

2. Назвіть мету та основні цілі державної кадрової політики в освіті.

3. Розкрийте основні завдання державної кадрової політики в освіті.

4. Чому кадрова політика належить до основних важелів управління?

5. Що є об'єктом кадрової політики?

6. Яка стратегічна мета державної кадрової політики у сфері освіти?

7. Назвати ключові критерії сучасної кадрової політики у сфері освіти, її глобальні імперативи.

8. Охарактеризувати кадрову ситуацію, тенденції розвитку кадрового забезпечення в системі дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти.

9. Які підрозділи органів виконавчої влади координують і контролюють реалізацію кадрової політики в освітянській сфері.

10. Хто має право займатися педагогічною і науково-педагогічною діяльністю?

11. Що впливає на кадрову ситуацію у сфері освіти?

12. Які чинники сприяють підвищенню якості кадрового потенціалу сфери освіти?

Література:1;2;7;15;14;16;21;23;32;48;50;54;59;76;77.

Лекція 7. ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ОСВІТИ

7.1. Механізм державного фінансування освіти

Рівень фінансування освіти залежить від фінансового стану держави в цілому, її регіонів, суб'єктів господарської діяльності в них.

Згідно із статетю 61 (п.1) Закону України «Про освіту» фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, дер­жавних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Наука – підґрунтя освіти, освіта – живильне середовище науки. Доля освіти також багато в чому залежить від самої освіти. Не можна стверджувати, що всі її складові працюють ефективно, що всі технології навчання відповідають вимогам часу. Авторитет української науки і освіти не може довго триматися на заклинаннях та запевненнях у їх авторитетності, важливості і необхідності. Цей авторитет потрібно більш активно відстоювати покращенням процесу необхідного та ефективного навчання, ефективного використання виділених на це коштів.

Водночас, вирішуючи щорічно в серпні, на початку навчального року таке важливе в даний час питання, як затвердження мережі закладів освіти, що є основою для виділення коштів на їх фінансування у новому навчальному році, органи управління освітою в регіоні мусять бачити ту межу, ту грань, перехід якої при скороченні штатів призведе до незворотніх процесів погіршення якості освітніх послуг. Не можна допустити повторення фатальної помилки 60-х років, коли визначались «неперспективні села» і в них закривались школи, садки.

Крім цього, слід врахувати, що в ті часи закриття малої школи компенсувалось організацією підвезення учнів до найближчих великих шкіл. Але тоді для приписування тоно-кілометрів водії зливали рештки бензину в придорожні канави. Нині ж потрібно рахувати, що вигідніше і дешевше: чи закрити школу і оплачувати великі кошти за підвезення учнів, чи ліпше все-таки здійснювати за ці кошти.

Згідно із статею 14 (п.1) Закону «Про освіту» до повноважень місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування належить встановлення, не нижче визначених Міністерством освіти і науки України (далі – МОН України) мінімальних нормативів, обсягів бюджетного фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є у комунальній власності, та забезпечення фінансування витрат на їх утримання.

Крім того, до цих повноважень належить здійснення соціального захисту працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створення умов для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Складовою частиною бюджетів місцевого самоврядування є розрахункові обсяги фінансових ресурсів, що виділяються на утримання установ освіти. Статею 26 (а), п.1) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить складання бюджету місцевого самоврядування, подання його на затвердження ради, забезпечення виконання місцевого бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.

Відповідно до статті 46 Положення про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад (розділ VII, п.46) фінансово-господарська діяльність школи здійснюється на основі її кошторису, основним джерелом формування котрого є кошти місцевого бюджету, що надходять у розмірі, передбаченим нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі державних стандартів освіти. Саме цей об'єм коштів разом із розрахунково-необхідною кількістю грошей для державних гарантій учасникам навчально-виховного процесу (ст.51, ст.53, ст.57 Закону «Про освіту») визначають об'єм частини річного бюджету місцевого самоврядування по галузі «освіта», що затверджуються щорічно сесіями рад відповідного рівня. Тому формування річних освітянських бюджетів починається із підготовки школою узгоджених з виконавчими органами місцевого самоврядування його показників та подання їх відповідним радам та органам управління освітою в регіоні.

До функцій органів управління освітою в регіоні належить розроблення пропозицій щодо обсягів бюджетних асигнувань на утримання закладів освіти комунальної форми власності та соціального захисту учасників навчального процесу відповідно до затверджених нормативів.

В цьому напрямку районний відділ освіти планує та здійснює два види робіт:

1. Обчислює разом із керівниками установ обсяги річного бюджетного фінансування тих закладів освіти, що перебувають в районній комунальній власності, погоджує їх із фінансовим відділом та подає на затвердження сесією районної ради, як розділу районного бюджету.

2. Організовує разом із фінансовим відділом головами рад базового рівня, керівниками установ необіхдні обсяги бюджетного асигнування закладів освіти, що є власністю територіальних громад району, формує їх у розділ «освіта» консолідованого бюджету району та подає на затвердження сесією районної ради.

Обласне управління освіти тут планує та здійснює три види робіт:

1. Обраховує разом із керівниками установ обсяги річного бюджетного асигнування тих закладів освіти, що знаходяться в обласній комунальній власності, погоджує їх з обласним фінансовим управлінням та подає на затвердження сесією обласної ради, як розділу обласного бюджету.

2. Організовує разом із керівниками районних (міських) відділів освіти формування витратної частини консолідованого бюджету по галузі «освіта» в розрізі районів, міст та області в цілому і подає їх на затвердження сесією обласної ради (за погодженням із обласним управлінням фінансами). Ці показники разом з іншими стануть основою для затвердження розмірів дотацій, субвенцій для збалан¬сування відповідно бюджетів районів і міст обласного значення, територіальних громад сіл, селищ, міст районного підпорядкування.

3. Обраховує разом із керівниками закладів професійно-технічної освіти області (вони належать до сфери управління обласної державної адміністрації, але фінансуються із державного бюджету) необхідні обсяги річного бюджетного фінансування для здійснення підготовки робітничих кадрів для регіону та подає їх МОН України.

Слід сподіватися, що настануть такі часи, коли бюджети всіх рівнів на Україні (державний, обласний, районний, міський, селищний, сільський) будуть розроблятись в поточному фінансовому році та затверджуватись до початку наступного фінансового року, як це робиться скрізь в усіх цивілізованих країнах світу. Тому терміни виконання цих обрахунково-підготовчих робіт визначаються жовтнем поточного фінансового року (за квартал до його закінчення).

Стан поточного фінансування установ освіти є предметом щоденної турботи керівників цих установ, керівників та бухгалтерських служб органів управління освітою в регіоні. Але існує нормативна необхідність чотири рази протягом фінансового року виконувати роботу щодо подання офіційної бухгалтерської звітності.

У Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 250 із змінами і доповненнями записано (п.27) (далі – Положення), що бухгалтерська звітність повинна відображати наростаючим підсумком майнове та фінансове становище підприємства, установи, результати господарської діяльності за звітний період і грунтується на даних синтетичного і аналітичного обліку. Звітним роком (п.33) для всіх установ, що створюються, вважається період з 1 січня по 31 грудня включно.

Згідно із статею 79 Положення, установа, що утримується за рахунок бюджету, подає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність про виконання кошторисів витрат вищестоящому органу у встановлені ним терміни.

Відповідно до статті 84 Положення відомства, до сфери управління яких входять установи загальнодержавної та комунальної власності, зведену бухгалтерську звітність про виконання кошторису витрат установ подають фінансовим органам у встановлені ними терміни. Якщо ці відомства (в нашому випадку – органи управління освітою) не подали звіти у встановлений термін, то фінансові органи можуть обмежити, а в необхідних випадках припинити фінансування з бюджету, повідомивши про це керівників вказаних органів управління.

Державне фінансування вищої освіти

Недержавне фінансування вищої освіти

прямого фінансування (з одного або декількох рівнів державного управління) на основі кошторисів або нормативів; додаткових асигнувань за окремими категоріальними програмами, заходами тощо (наприклад програма підтримки кращих студентів); дотацій або субвенцій для вирівнювання диспропорцій між регіонами; фінансування специфічних програм (кредитування навчання, ваучерна освіта, харчування малозабезпечених дітей); виділення матеріальних ресурсів, надання пільг; за формулою, яка враховує певні кількісні та якісні показники діяльності навчального закладу; за конкурсом; «блокові» гранти; на рівні минулого року.

кошти одержані на навчання, підготовку підвищення кваліфікації та  перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів; плата за надання додаткових освітніх послуг; кошти одержані за науково дослідні роботи та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян; доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, дільниць і господарств від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання; дотації з місцевих бюджетів; кредити і позички банків, дивіденди від ЦП та доходи від розміщення  на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів; добровільні грошові внески, матеріальні цінності одержані від підприємств, установ, організацій, громадян.

Як правило, для установ, органів управління освітою встановлюються терміни подання квартальної звітності до 15 числа першого місяця в наступному кварталі (15.04, 15.07, 15.10, 15.01). На підставі даних офіційної звітності керівник регіонального органу управління освітою здійснює аналіз динаміки фінансування за І квартал, за півріччя, за 9 місяців фінансового року та за весь фінансовий рік. Результати аналізу доцільно довести до відома відповідного вищестоящого керівництва місцевих органів державної виконавчої влади для прийняття відповідних коригуючих управлінських рішень. Для обласних управлінь освіти дієвою, корисною формою є щоквартальні аналітичні записки з порівняльним аналізом динаміки фінансування освіти у всіх регіонах області за звітний період. Ці записки разом із супровідними листами керівництва облдержадміністрації направляються в райони та міста області.

Головна відмінність ринкової економіки від планової полягає в тому, що в плановій економіці відсутній товар, а у ринковій – гроші. Тому потрібно думати над вдосконаленням системи фінансування освіти і теперішнього, і майбутнього.

В Законі України «Про освіту» (ст. 61) записано, що держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому десяти відсотків національного доходу, а також валютні асигнування на основну діяльність. Фінансово-економічна ситуація країни сьогодні поки що не дозволяє виконати цю норму закону. Уже в цьому законі закладені передумови розвитку додаткових небюджетних асигнувань освіти їх джерела визначаються ст. 4 Закону. Такими є:

• кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів відповідно до укладених договорів;

• плата за надання додаткових освітніх послуг;

• кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані закладом освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

• дотації з місцевих бюджетів;

• кредити і позички банків, дивіденди від цінних паперів та доходи від розміщення на депозитних вкладах тимчасово вільних позабюджетних коштів;

• валютні надходження;

• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

• інші кошти.

Стаття 4 Закону «Про освіту» тільки декларує можливі джере­ла додаткового фінансування освіти, а не встановлює їх як обов'язкові. Тому кошти із цих джерел самі собою з'явитися не змо­жуть. Над реальним залученням в роботу цих можливих джерел фінансування потрібно систематично працювати як на державно­му, так і на регіональному рівнях, а також на рівні закладів освіти.

Основним джерелом фінансування витрат на освіту, науку і культуру є Державний бюджет.

Основну частину видатків бюджету на освіту складають видатки, спрямованіна фінансування загальноосвітніх шкіл.

Фінансово-господарська діяльність загальноосвітніх шкіл здійснюється наоснові єдиного кошторису доходів і видатків.

Джерелами формування кошторису є:

• кошти місцевого (державного) бюджету за нормативами фінансування загальної освіти в обсязі державних стандартів освіти;

• кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;

• плата за надання додаткових освітніх послуг;

• кошти, одержані за науково-дослідні роботи;

• доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень;

• дотації місцевих Рад народних депутатів;

• кредити і позики банків;

• валютні надходження;

• добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані відпідприємств, установ, організацій, окремих громадян.

Джерела фінансування закладів вищої освіти: 

Видатки на загальноосвітні школи складаються з поточних і капітальних.

Поточні видатки включають: оплату праці працівників; нарахування на заробітну плату; придбання предметів постачання та матеріалів; інші.

Капітальні видатки включають: придбання основного капіталу; капітальні трансферти; придбання землі і нематеріальних активів; інше.

В основі визначення фінансування загальноосвітніх закладів лежать два показники: вихідний – кількість учнів; похідний – кількість класів.

Ці показники відображаються у кошторисі на дві дати: на 1 січня планового року і 1 вересня.

Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається на основі плану прийому (перепису дітей в районі функціонування), повного переходу з класу в клас і випуску учнів.

Фінансування культурно-освітніх закладів здійснюється як на основі кошторисного фінансування, так і комерційного розрахунку.

Кошторисному фінансуванню підлягають ті заклади, які не мають реальнихможливостей самостійно заробляти гроші і послуги яких повинні матидоступний характер, бібліотеки, музеї, виставки, заповідники, палаци ібудинки культури, школи естетичного виховання дітей.

Комерційний розрахунок у культурно-освітніх закладах передбачає повнеабо часткове покриття витрат за рахунок надання платних послуг.

Установи культури, які фінансуються за рахунок Державного та місцевого бюджетів, складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджуєвищестояща організація.

За основу фінансування музеїв береться норматив музейних фондів наодного працівника.

Клуби, палаци і будинки культури фінансуються в змішаному порядку як зарахунок бюджету, так і за рахунок доходів, отриманих від платних послуг.

Державні навчально-виховні заклади, установи системи освіти, діяльністьяких повністю або частково фінансується з бюджету або коштів галузі, звільняються від оподаткування прибутку (доходу) без обмеження рівня рентабельності.

Прибутки (доходи) підприємств, організацій, установ, громадян у частині, що використовуються на розвиток освіти, звільняються від оподаткування вустановленому порядку (в межах до 4% балансового прибутку підприємств). Бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.

В умовах дефіциту особливо важливого значення набуває жорсткий режим економії у витрачанні бюджетних коштів, у зв'язку з цим фінансування провадиться не в сумах, передбачених у кошторисах, а по мірі виконання показників по мережі, штатах, контингентах і забезпеченнях видатків на заробітну плату, харчування, медикаменти, стипендії й обмеження видатків на суто господарські потреби, поточний і капітальний ремонт, придбання обладнання й інвентарю та інших видатків.

По школах – виходячи із класів-комплектів і кількості учнів, розраховують кількість навчальних ставок на вчителя, а під них встановлюється завантаженість на вчителя плюс доплати за перевірку зошитів, класне керівництво і т. д. Аналогічний порядок і по інших установах: або розрахунково, або за типовими штатами. Інші норми обсягу діяльності є однаковими в усіх установах. Наприклад, одна прибиральниця на 400 квадратних метрів площі, яку необхідно прибирати.

Визначивши кількість працівників по тій чи іншій установі за тарифними ставками або схемами посадових окладів, визначають ставку або посадовий оклад того чи іншого працівника.

Видатки бюджетів майстерні МПТУ і СПТУ, учбові комбінати шкіл стали виробничими цехами по виробництву меблів, станків і т.п. За рахунок станків і т.п. За рахунок бюджетних коштів розпочалося будівництво невеликих ферм, освоюються земельні ділянки із розрахунку повного забезпечення як професійно-технічних училищ, так і шкіл крупами, овочами, і це веде до здешевлення вартості харчування. Інший приклад: їдальні при школах раніше обслуговувалися підприємствами асоціації торгівлі та споживчої кооперації, тепер вони взяті школами на свій баланс і обслуговуються найманими робітниками, а це значно здешевлює харчування.

Підставою для нарахування педагогічним працівникам (далі – ПП) заробітної плати є затверджені їхні тарифікаційні списки по кожному закладу освіти. При їх складанні враховується навчальне навантаження педагога, його стаж, професійний статус та ін. Слід також врахувати, що статтею 57 Закон України «Про освіту» забезпечує ПП такі гарантії:

• встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за наукові ступені і вчені звання;

• виплати ПП і науково-педагогічним працівникам (далі – НПП) надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки – 10 відсотків, понад 10 років – 20 відсотків, понад 20 років – 30 відсотків;

• надання ПП щорічної грошової вина¬городи в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

• виплату ПП і НПП допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Перегляд заробітної плати ПП провадиться двічі на рік з щоквартальною індексацією з урахуванням рівня інфляції.

Затвердження тарифікаційних списків на новий навчальний рік здійснюється до 5 вересня, зміни в них на друге півріччя навчального року вносяться та затверджуються до 10 січня.