4.8. Тимчасові будівлі і споруди
Для створення нормальних умов праці робочих і інженерно-технічного персоналу в період будівництва на будівельному майданчику розміщують наступні тимчасові будівлі і споруди.
Виробничі, до яких відносяться різні майстерні, механізовані установки, об’єкти енергетичного господарства, різні станції для механізації крівле-ізоляційних, теслярсько-столярних, штукатурних і малярних робіт, об’єкти транспортного господарства.
Складські — це різні склади, навіси і кладовки.
Господарські — будівлі сторожової і пожежної охорони.
Адміністративні — контори будівельних управлінь і лінійних працівників, диспетчерські, прохідні і ін.
Санітарно-побутові — лазні, душові, сушарки, вбиральні, їдальні, буфети, будівлі для прийому їжі і обігріву робочих, медичний пункт, туалети і т.п.
Житлові і суспільні — гуртожитки і будинки сімейних працівників будівництва, червоні куточки, магазини, клуби і інші об’єкти тимчасових селищ будівельників.
Залежно від ступеня оборотності тимчасові будівлі і споруди бувають неінвентарні (мають разове застосування, виготовляються і розбираються на будівельному майданчику) і інвентарні (виготовляються зазвичай на спеціалізованих підприємствах і розраховані на багатократне перебазування).
Всі ці будівлі і споруди розміщують на будівельному майданчику відповідно до будівельного генерального плану так, щоб забезпечити безпечні і зручні підходи до них, не перешкоджати виробництву робіт основних об’єктів, створити умови для максимального блокування будівель між собою, для скорочення витрат по підключенню їх до інженерних комунікацій.
Оптимальна відстань від робочих місць до тимчасових будівель або споруд 200 м.
Рис. 4.3. Пересування і конвеєрні інвентарі тимчасових будівель для виробництва робіт і майстра (а), для обігріву робочих і сушки робочого одягу (б).
5. Вказівки по контролю якості і приймання земляних робіт
Контроль якості земляних робіт по складу виконаних операцій визначається виглядом і призначенням земляних споруд. Він виконується, як правило, в три етапи: вхідний (попередній), операційний (в ході виробництва робіт) і завершальний.
Вхідний контроль при виробництві земляних робіт включає контроль матеріалів, що поступають, виробів, конструкцій; перевірку технічної документації, що визначає висотне і планове положення земляної споруди, що зводиться; дані гідрогеологічних досліджень і випробувань грунтів; акти винесення в натуру основних елементів і закріплення їх на місцевості. Вхідний контроль здійснюється переважно реєстраційним методом (по накладним, паспортам, сертифікатам, журналу робіт і тому подібне), а при необхідності може бути виконаний із застосуванням вимірювальних приладів і лабораторного устаткування.
Операційний контроль виконується в процесі виробництва земляних робіт або безпосередньо після їх завершення вимірювальним методом або технічним оглядом. Результати операційного контролю фіксуються в загальних або спеціальних журналах робіт, журналах геотехнічного контролю і інших документах, передбачених системою управління якістю, що діє в даній організації. Операційний контроль виконується в повній відповідності з ПВР, технологічними картами або картами трудових процесів.
При викопуванні траншей і котлованів контролюються їх геометричні розміри з урахуванням умов розміщення в них елементів споруд або інженерних мереж, крутизна укосів, способи кріплення стінок, заходи, що забезпечують осушення або зміцнення слабких грунтів.
Завершальний або приймальний контроль виконується після закінчення будівництва об’єкту або його етапів, прихованих робіт і інших об’єктів контролю. По його результатах ухвалюється рішення про придатність об’єкту до експлуатації або по виконанню подальших робіт. Приймальний контроль одного і того ж показника може здійснюватися на декількох рівнях і різними методами. Так, наприклад, при відсипанні насипу проводиться контроль якості відсипання окремих шарів і насипу в цілому. При цьому результати контролю нижчого рівня можуть служити предметом контролю вищого рівня (наприклад, акти огляду прихованих робіт по прийманню основи насипу пред’являються при прийманні насипу в цілому).
Результати приймального контролю фіксуються в актах огляду прихованих робіт, передбачених нормативами, що діють, по прийманню будівельних робіт, будівель і споруд.
При виконанні земляних робіт складаються акти прихованих робіт, а саме: на влаштування природних основ під земляні споруди, фундаменти у виїмках і на поверхні землі; виконання передбачених проектом інженерних заходів щодо закріплення грунтів і підготовки основ (цементація, силікатизація, смолізацію і тому подібне, замочування, дренування основ, пристрій термічних або грунтових паль, заглушення ключів, закладення тріщин, пристрій грунтових подушок і ін.); конструкції, що входять в тіло земляної споруди; елементи дренажів (дренажні шари і їх основи, колодязі, трубопроводи і їх обсипання); межі зон розкладання грунтів з різними фізико-механічними характеристиками; підстилаючі шари при установці контрольно-вимірювальної апаратури; зворотні засипки виїмок в місцях перетину з дорогами, тротуарами і іншими територіями з дорожнім покриттям; насипні підстави під підлоги; зворотні засипки в просідаючих грунтах (за наявності вказівок в проекті); заходи, необхідні для відновлення робіт при перервах у веденні робіт більше місяця, при консервації і розконсервації робіт; буріння всіх видів свердловин; втрамбування в дно виїмки жорсткого матеріалу (щебінь, гравій); пристрій вертикальних дрен і всіх видів дренажів; занурення голкофільтрів і всіх видів ін’єкторів; приготування і нагнітання ін’єкційних і тампонажних розчинів.
Технічна документація, що пред’являється при здачі робіт повинна містити:
1. Відомості постійних реперів;
2. Акти геодезичного розмежування земляних споруд;
3. Робочі креслення споруд з винесеними в процесі виробництва робіт і узгодженими з проектною організацією і замовником змінами;
4. Журнал робіт;
5. Акти огляду прихованих робіт або журнали поетапного приймання робіт.
При зведенні лінійно-протяжних земляних споруд, особливо насипів і виїмок для доріг, завершальний етап контролю якості і здача-приймання здійснюються на закінченій будівництвом ділянці.
Здача-приймання робіт проводиться на основі перевірки наявності технічної документації, вибіркової перевірки якості виконання робіт і геометричних розмірів земляних споруд, актів приймання закінчених видів робіт.
6. Якість виконуваних земляних робіт і споруд повинна відповідати вимогам ДБН Д.2.2-1-99, а також відомчих інструкцій по виробництву і прийманню земляних робіт. Контроль якості споруд насипів і виїмок включає наступні етапи: контроль планового і висотного положення споруд; контроль геометричних розмірів і рівності поверхонь споруд; контроль якості грунту в кар’єрах і правильності їх розробки; контроль технології відсипання грунту в різні елементи споруд і якості ущільнення його; контроль стійкості грунту, що укладається, в тілі і на укосах насипу.
При зведенні насипів і влаштуванні зворотних засипок з пошаровим ущільненням грунту здійснюється операційний контроль дотримання технології робіт, тобто проектної щільності, товщини кожного відсипаного і ущільнюваного шару, числа проходів або швидкості переміщення грунтоущільнюючих машин, величини перекриття слідів, передбаченої в ПВР.
Контрольні проби для визначення виду грунту, його щільності і вологості відбирають рівномірно в плані і по висоті по всій споруді, а також в місцях, де можна спостерігати знижену щільність грунту. Щільність укладеного грунту виражається об’ємною масою скелета грунту, визначеного в ліцензованій будівельній лабораторії. Наближену щільність грунту, укладеного в насип польовим способом, визначають ударником-щільноміром ДОРНІЇ по кількості ударів вантажу масою 2,5 кг, круглого стрижня, що влаштовується між упорами, з висоти 0,4 м, необхідному для занурення робочої частини стрижня перетином 1 см2 на глибину 0,1 м. Для різних грунтів складені тарировочні графіки, що відображають залежність між числом ударів і щільністю грунту.
При прийманні насипів і виїмок слід перевіряти: розташування трас земляних споруд на плані і профілі і геометричні розміри споруд; відмітки бровок і дна виїмок, а також гребенів насипів; ухили укосів насипів і виїмок і їх кріплення; ступінь ущільнення грунту; правильність розташування і оформлення резервів і інших елементів; наявність актів на приховані роботи. Після тривалої перерви у виробництві робіт потрібно перед відновленням робіт провести приймання насипів з складанням відповідного акту. Відхилення розмірів і відміток земляних споруд від проектних не повинні перевищувати граничних допусків, приведених в СНіП Ш-Б.1-80*.
7. Якість робіт на об’єктах забезпечують робочі, бригадири, майстри і виробники робіт. Їх обов’язок — забезпечення якості робіт відповідно до проектів виробництва робіт, робочих креслень, СНіП, ДБН і технічними умовами на виробництво і приймання робіт. Якість окремих видів робіт, зокрема прихованих, конструктивних елементів споруд підлягає обов’язковій оцінці при проміжному прийманні, а якість закінчених об’єктів — при здачі. Будівництво земляного полотна супроводжують визначенням його геометричних розмірів і фактичного планового і висотного положення його осей і брівок, а також крутизна укосів їх проектних геометричних параметрів. Для контролю висотних відміток використовують лазерний вимірювальний прилад ПУЛ-1.
Він складається з передавальної частини і фотоприймального пристрою. У передавальну частину входять фотоелементи. Фотоприймальний пристрій включає вимірювальну рейку і фотоприймач. Візуальну реєстрацію результатів вимірювань здійснюють за допомогою стрілочного приладу. Під час роботи фотоприймач переміщають уздовж рейки до появи свідчень на стрілочному приладі, після чого знімають відлік з шкали рейки. Застосування приладу ПУЛ-1 дозволяє підвищити точність вимірювань (неточність не більше ±1 мм) і збільшити продуктивність праці геодезистів в 1,5–2 рази. Крутизну укосів перевіряють за допомогою переносних лекал-шаблонів, прискореним способом Н. А. Міхайлова або рейкою конструкції А. А. Ловагина.
При контролі ведуть журнал, в який записують дату перевірки, проектні і фактичні параметри земляного полотна і їх відхилення, об’єми виконаних робіт, а також висновки і пропозиції за оцінкою якості даних робіт. За наслідками контролю складають виконавчу схему земляного полотна.
Керівник будівельного підрозділу (майстер, виробник робіт) на основі цієї схеми і даних журналу у разі допустимих відхилень дає дозвіл на виробництво подальших робіт, призначних відхиленнях — призначає термін їх усунення. Результати контролю використовують для визначення відхилень фактичного об’єму земляних робіт від проектного.
При виконанні земляних робіт землерийно-транспортними машинами із спостерігаючою системою управління здійснюється контроль якості установки копірних струн на всіх етапах цього процесу.
Без приймання земляного полотна (за участю представника технічного нагляду, замовника і авторського нагляду проектної організації) з оформленням акту, не вирішуються роботи по будівництву конструктивних шарів дорожнього одягу. До здачі земляного полотна проводять проміжне приймання водовідведення, дренажів, підпірних стінок, протизсувних і протоповзних споруд. Роботи по будівництву дренажів приймають у міру готовності окремих елементів як приховані роботи.
Під час приймання земляного полотна перевіряють його геометричні розміри, розташування в плані і поздовжньому профілі, крутизну і зміцнення укосів, якість ущільнення грунту, розташування ферм пожежних кранів, оформлення резервів.
Відстань між віссю і брівкою полотна в плані не повинна мати відхилень від проектних розмірів більш ніж на 10 см. Ширину земляного полотна і крутизну укосів перевіряють не менше чим в трьох місцях на кожному кілометрі дорогі.
Крутизна укосів повинна бути дотримана з допустимими відхиленнями не більше 10%, нерівності укосу і відхилення від проектної лінії більше 10 см не допускаються.
Якість грунту і ступінь його ущільнення в земляному полотні перевіряють по документації етапів виробництва контролю і результатам лабораторних випробувань. Особливу увагу приділяють місцям засипки труб і підходам до мостів.
Контрольну перевірку проводять не менше чим в трьох місцях на кожній захватці.
8. При влаштуванні тимчасових споруд (котлованів, траншей) перевіряють горизонтальну прив’язку, правильність розбиття осей, вертикальні відмітки. Випадкові перебори грунту, тобто зняття його нижче за проектні відмітки, заповнюють грунтом, однорідним вийнятому, з подальшим його ущільненням, а в особливо відповідальних випадках — худим бетоном.
Проведення робіт зазвичай проводиться за допомогою екскаватора і гідромолота.
На закінчені частини земляних споруд, зокрема на приховані роботи, складають акти які разом з виконавчими кресленнями, результатами лабораторних випробувань грунтів журналами робіт і іншими документами пред’являють приймальній комісії під час технічної здачі приймання об’єкту.
Актуються наступні роботи і елементи: пристрій основ під земляні споруди фундаменти, трубопроводи і інші комунікації; виконання заходів щодо закріплення грунтів і підготовці основ; конструкції, що входять в тіло земляної споруди; зворотні засипки, грунтові подушки, насипні основи під підлоги; заходи, необхідні для відновлення робіт при перервах більше 1 міс. при консервації і розконсервації робіт.
Приймання насипів і виїмок полягає в перевірці в натурі положення земляної споруди, його геометричних розмірів, відміток дна, пристрою водовідведення, ступеня ущільнення грунтів. У теперішній час багато компаній пропонують свої послуги з проведення земляних робіт, з можливістю оренди екскаваторів.
В процесі приймання робіт по плануванню майданчиків і територій слід упевнитися в тому що відмітки і ухили відповідають проектним, немає перезволожених ділянок і місцевих просадок грунту.
Приймаючи котловани і траншеї, перевіряють відповідність проекту їх розмірам, відміток, якості грунту в основі, правильність влаштуванню кріплень. Після огляду виконаних робіт дозволяється влаштовувати фундаменти, укладати труби і тому подібне.
Відхилення, що допускаються, на тимчасові земляні споруди приведені на мал. 5.1 і 5.2.
Виїмки
Рис.5.1. Технологічні схеми допустимих відхилень, мм виїмок
Фундаменти стовпчасті
Рис.5.2. Технологічні схеми допустимих відхилень, мм стовпчастих фундаментів
9. Систематично повинне перевірятися виконання розроблених заходів щодо охорони природи: зняття і переміщення у відвали родючого шару грунту для подальшого використання; захист буртів від ерозії, підтоплення, забруднення; виявлення археологічних і палеонтологічних знахідок і вживання заходів по їх збереженню; надійне зберігання паливно-мастильних і інших матеріалів, здатних негативно впливати на природу.
Якість земляних робіт повинна контролюватися безпосередньо в процесі їх виконання, після закінчення робіт на окремому об’єкті або на ділянці великого об’єкта, при прийманні робіт від виконавців. Контроль проводиться також при здачі закінчених об’єктів Державної приймальної комісії. Загальні вимоги, яким повинні задовільняти виконані роботи, викладені у відповідних розділах частини III СНіП (III-A.10-62; ІІІ-Б.1-62 *; Ш-Б.2-62; Ш-Б.3-62; ІІІ-Б.4-62; ІІІ-Б. 10-62; ІІІ-І.З-62), і ДБН. У розвиток загальних вимог СНіП розроблені відомчі, а в деяких випадках і місцеві інструкції по виробництву і прийманню робіт.
У ході виконання і при здачі земляних робіт контролюються:
– положення виконаних виїмок і насипів у просторі (планове і висотне);
– геометричні розміри земляних споруд і рівність поверхонь;
– властивості грунтів, які використовують для зведення насипних споруд і залягають в основі споруд;
– якість укладання грунтів у профільні насипи (дамби, греблі, дороги) і зворотні засипки (пазухи споруд, траншеї).
Задане в просторі положення виїмок і насипів забезпечується правильною геодезичної розбивкою, виконуваної перед початком робіт відповідно до проектного становища споруди.
*8 Кизима
В. Технологія виконання та проектування
земляних робіт в будівництві
Для отримання заданої крутизни укосів виїмок і насипів зазвичай використовують шаблони різних конструкцій, що дозволяють робочим безперервно стежити за фактичною крутизною укосів. Недолік шаблонів полягає в тому, що вони пристосовані лише для однієї крутизни укосів (рис. 5.3).
При необхідності часто вимірювати крутизну укосів з різними коефіцієнтами закладення краще користуватися універсальними шаблонами і відкосомірами.
При контролі розмірів і положення споруд слід перевіряти: планове розташування земляних споруд та їх розміри; позначки брівок і дна виїмок; позначки верху насипів з урахуванням запасу на осідання; позначки спланованих поверхонь; ухили укосів виїмок і насипів всіх видів; розташування і оформлення резервів, кар’єрів, берм, брівок та інших елементів земляних споруд; забезпечення стоку поверхневих вод без застою в зниженнях, перегороджених насипами, приканальними дамбами, кавальєрами, відвалами.
Забезпечити в натурі точні проектні розміри земляних споруд важко, а іноді неможливо через невідповідність робочих параметрів машин заданим розмірам виїмок і насипів або через технологічні особливості способів розробки (наприклад, освіта укосів виїмок при рефулерному і гідромоніторному способах, при вибухових роботах та ін.) У зв’язку з цим нормами ДБН і відомчими нормами передбачені допустимі відхилення, в розмірах і відмітках профільних насипів та виїмок. Розміри допусків встановлені з урахуванням умов експлуатації споруд, їх загальних габаритних розмірів, способів виконання. Для великих споруд, здійснюваних великими машинами, величина допусків зазвичай більше, ніж для дрібних. Зниження відміток і зменшення розмірів напірних насипів зазвичай не допускаються. Величини допустимих відхилень від проектних для земляних споруд меліоративних систем дані в ДБН.
Після вскришних робіт, в основі насипів і в котлованах під спорудження перед їх зведенням необхідно перевірити якість грунтів основи, щоб виявити відповідність властивостей фактично розкритих у основі грунтів властивостями, прийнятих при проектуванні.
Рис.5.3. Деякі методи контролю крутизни укосів і розмірів земляних спорудженні: а) розбивка укосів виїмки шаблоном-кутником з виском; б) закріплення укосів виїмки; в) розбивка укосів насипом шаблоном-кутником з рівнем; г) закріплені укосів насипу; д) зміна глибини виїмки рейками і рівнем; е) відкосомір з виском; ж ) універсальний шаблон для укосів
Для цього потрібно визначити вид грунту основи, його щільність (об’ємну масу), вологість, пластичність, а в підставі відповідальних напірних споруд — механічний склад, коефіцієнт зсуву, фільтраційні властивості. Проби необхідно відбирати з усієї площі заснування в точках, розташованих по кутах квадратів зі стороною 50×50 або 100×100 м. Проби беруть також у місцях залягання неоднорідних за властивостями грунтів основи. Для невеликих за площею споруд контроль основи ведеться у кожному котловані. Перед відбором проб грунту повинна бути розчищена поверхня для видалення підсохлого і вивітрившогося, шару грунту. На роботи з підготовки та контролю якості основи оформляється документація як на приховані роботи.
При видобутку грунту в кар’єрах і резервах необхідно перевіряти відповідність видобування грунту розвіданому раніше при пошуках. Проби для визначення виду грунту, його щільності і вологості періодично відбирають на всій площі кар’єра в точках по вершинах квадратів зі стороною 50×50 або 100×100 м і по глибині з укосів вибоїв у 2–4 точках.
Перед відбором проб з відкосів розчищають вивітряний шар грунту на глибину не менше 0,3–0,5 м.
Таблиця 5.1.