(28 Годин)

ВСТУП - 1 година

Основні поняття дисципліни

Економічний об’єкт – люди, різні предмети, явища чи факт про який можуть бути зібрані дані.

Економічні інформаційні системи – людино-машинні системи, що збирають, накопичують, зберігають і видають по запиту чи вимозі інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування економічним об'єктом.

Інформаційна база- сукупність інформації, що використовується для фун­кціонування системи і поділяється на зовнішню і внутрішню машинну базу.

Зовнішня машинна інформаційна база – частина інформаційної бази, що являє собою сукупність повідомлень, сигналів і документів, що призначені для безпосереднього сприйняття людини.

Внутрішня машинна інформаційна база- частина інформаційної бази, що є сукупністю інформації, що використовується в інформаційній системі на ма­ши­н­них носіях даних.

Інформаційне забезпечення (ІЗ)- сукупність форм документів норматив­ної бази і реалізованих рішень по обсягах , розміщенню і формам існування ін­фор­мації, що використовується в інформаційній системі при її функціонуванні.

Структура ІЗ: методичні інструктивні матеріали (сукупність державних стандартів), система класифікації і кодування інформації, інформаційна база (зо­в­­нішня: нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, внутріш­ня – інформаційні масиви).

Основні принципи створення ІЗ: цілісність, імовірність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація й уніфіка­ція, адаптивність, мінімізація введення і висновку інформації.

Інформаційний засіб – комплекс упорядкованої постійної інформації на носіях даних.

Інформаційний виріб- інформаційний засіб, що пройшов іспит і пере­дається замовнику разом із програмним забезпеченням його ведення.

Предметна область – визначена якимись ознаками сукупність еконо­мічних об'єктів: це знання і дані про процес, проблему, організацію.

Користувач – особистість, що бере участь у функціонуванні предметної області, чи використовує результати її функціонування.

Особистість приймаюча рішення – фахівець, керівник, що виконує функцію керування економічним об’єктом.

Класифікатор – офіційний документ, що представляє систематичний пе­ре­лік найменувань і кодів класифікаційних угрупувань і об’єктів класифікації.

Види класифікаторів: державний, галузевий, підприємства.

Мета дисципліни

Дати основні теоретичні положення створення інформаційних сис­тем, ознайомитися із сучасними підходами, складом і змістом основних операцій створення інформаційних систем, методами керування проце­сом створення ІС і побудови ІС.

Тема 1. Економічна інформація як об'єкт комп'ютерної обробки. - 1 година

Поняття та види економічної інформації. Властивості та структура економічної інформації. Вимоги до економічної інформації, як об’єкта комп’ютерної обробки. Особливості економічної інформації.

Сутність та особливості економічної інформації

Усі процеси життєдіяльності людського суспільства відбуваються за допомогою інфо­рмації, яка є формою зв'язку між об'єктом, що передає повідомлення, і тим, який прийматиме його.

Інформація — сукупність відомостей (даних), які сприймають з навколишнього сере­довища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або збе­рігають всередині певної системи.

Інформація повинна відображати реальний світ, процеси, явища, використовувати при цьому зрозумілу користувачеві мову, бути своєчасною, корисною та необхідною йому.

У теорії автоматизованого оброблення інформації її розглядають як сукупність знань, що є об'єктом нагромадження, реєстрації, передачі, збереження, оброблення.

В економічному комплексі функціонують науково-технічна, економічна, правова, ад­міністративна та інші види інформації.

Економічна інформація — один з найбільш масових різновидів інформації, що відо­бражає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Вона чисельно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об'єкта реальних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв'язки між ланками народного господарства, напрями його розвитку, налагодити ефективне управлі­ння ним. Ці особливості суттєво відрізняють її від економічних даних. В об'єктивній економіч­ній реальності постійно відбуваються події, що трактуються як будь-яка зміна стану економі­чного об'єкта. Ці події породжують повідомлення, що можуть бути відображені на будь-якому носію в будь-якій знаковій системі. Сукупність повідомлень про реальні економічні події, факти, не співвіднесену з можливостями їх використання, називають економічними даними.

Економічні дані — відображення економічних явищ, не пов'язане з конкретним завданням управління із певним споживачем.

Економічні дані стають інформацією, якщо їх споживач розв'язує певне завдання уп­ра­вління. Іншими словами, економічна інформація — це економічні дані, які використовуються в управлінні.

Економічна інформація розглядається в прагматичному, семантичному і синтаксич­ному аспектах. Прагматичний аспект пов'язаний із розглядом цінності, корисності вико­ристання економічної інформації для вироблення правильного управлінського рішення. Це дає змогу відокремити потрібну інформацію для кожного рівня управління. Семантичний аспект забезпечує вивчення значеннєвого змісту (чи змістового навантаження) інформації, визначення зв'язку між її складовими частинами. Синтаксичний аспект дає змогу встано­вити параметри інформаційних потоків, розглянути форми подання інформації, її носії, способи кодування.

Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення. Вона має ряд особ­ливостей, що впливають на способи її збирання, реєстрації та використання. Ці особливості полягають у тому, що, будучи єдиною для всього народного господарства, вона:

• має тенденцію до постійного збільшення обсяг і в даних;

• відображає різнобічну діяльність підприємств, організацій через систему натуральних, вартісних та інших показників;

• є цифровою, алфавітною та алфавітно-цифровою, має лінійну форму подання;

• в основній своїй масі дискретна (від лат. Discretus — поділений, переривчатий), фіксується на матеріальних носіях;

• характеризується масовістю та великими обсягами, тривалістю збереження і необ­хідністю накопичення, повторюваністю циклів виникнення й оброблення у встановлених часових межах;

• має складну структуру.

Види економічної інформації

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відпо­ві­дних класифікаційних схем. Вона може відбивати певні події, явища, процеси, що вже відбу­лися або мають відбутися.

Відповідно до виконуваних функцій управління виділяють такі види інформації: прог­но­зна, планово-договірна, облікова, нормативна, розцінкова, довідкова, таблична.

Прогнозна інформація пов'язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твер­дження про майбутній стан господарських процесів із високим ступенем вірогідності. Напри­клад, прогнозований розмір прибутку за рік.

Планово-договірна інформація пов'язана з функцією планування й описує господарські процеси, що мають від­бутися в заданому часовому періоді. Наприклад, планований обсяг ви­пу­ску продукції конкретного найменування за місяць, кількість матеріалів конкретного найме­нування, які постачаються за договором.

Облікова інформація пов'язана з функціями опера­тивного, бухгалтерського, статис­ти­чного обліку і відбиває господарські процеси, що вже здійснилися, а також їхній фактичний стан. Наприклад, кількість відпущеного матеріалу конкретного найменування зі складу цеху за робочу добу.

Нормативна інформація пов'язана з функцією підготовки виробництва. Вона регла­мен­тує межі витрат матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів, встановлення скла­ду та структури об'єктів виробництва, послідовність технологічних операцій та ін. Наприклад, норма витрати матеріалу на деталь.

Розцінкова інформація включає ціни, розцінки, тарифи, які встановлено на матеріали, продукцію, виконання роботи. Ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскуран­тні, відпускні, оптові, роздрібні. Наприклад, планова ціна на продукцію конкретного найме­нування.

Довідкова інформація призначена для деталізації господарських процесів, їх якісного розшифрування і доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та технічна характеристика виробу, найменування й адреса підприємства.

Таблична інформація містить коефіцієнтні величини або заздалегідь обчислені зна­чен­ня. Наприклад, розмір податку з оподатковуваної суми заробітку.

Нормативна, розцінкова, довідкова, таблична інформація є загально функціональною, призначена для прийняття всіх управлінських рішень. Ця інформація ведеться сумісно й утво­рює в умовах автоматизованого оброблення інформації фонд нормативно-довідкової інформації (НДІ).

Економічна інформація є не тільки інструментом, а й елементом управління. За техно­логічного підходу до управління, коли воно подається як інформаційний процес, інформація є об'єктом збирання, передачі, збереження, оброблення. При цьому "сира" (необроблена) інфор­мація є предметом праці в інформаційному процесі управління, а "готова" (оброблена) — про­дуктом праці.

За технологією оброблення та використання в управлінських рішеннях економічну ін.­формацію поділяють на такі види:

Початкова — інформація, що надходить до об'єкта, який регулюється (вхід).

Внутрішня — інформація, що виникає в процесі виробниче-господарської діяльності об'єкта, який регулюється.

Зовнішня — інформація, що виникає за межами об'єкта, який регулюється. Необроб­ле­на — інформація, що не підлягає ніяким перетворенням і в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну. Інша — оброблена.

Вхідна — інформація, що вводиться для оброблення.

Похідна — заново створена інформація.

Проміжна — інформація, що знову надходить для чергового оброблення.

Змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень при кожному її фік­суванні (реєстрації), відображає господарську діяльність і зміни, що в ній відбуваються. Вико­ристовується в одному циклі оброблення.

Умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого періоду. Термін її застосування великий і використовується в багатьох циклах оброблення.

Вихідна — видається системою наприкінці оброблення або після закінченні окремих її етапів. До її одержання задається мета функціонування ІC. Вихідна інформація може бути для зовнішнього використання в системах управління більш високого рангу або партнерів, а також для внутрішнього використання — це власне інформація для управління об'єктом.

Структура і властивості економічної інформації

Оброблення інформації на ЕОМ потребує структуризації та формалізованого опису ок­ремих її сукупностей. Розглядаючи структуру економічної інформації, виділяють її окремі еле­менти — прості й складні інформаційні одиниці. Логічний підхід до структуризації дає змогу встановити структурні елементи залежно від функціонального призначення інформації та її особливостей: реквізит, по­казник, інформаційне повідомлення, інформаційний масив, інфо­р­маційний потік, інформаційну підсистему, ІC.

Економічна інформація має певну структуру незалежно від застосовуваних технічних засобів для її оброблення.

Структура розкриває побудову економічної інформації, відіграючи в ній ту саму роль, що і синтаксис у розмовній мові. З елементів інформації — одиниць нижчого рангу — утворюються складові сукупності — одиниці вищого ран­гу. Одиницями нижчого рангу є реквізити, а одиницею ви­щого рангу — ІC.

Реквізит — це логічно неподільний елемент. Такі елементи бувають двох видів: рекві­зити – основи та реквізити-ознаки.

Реквізити-основи кількісно характеризують конкретні об'єкти управління, реквізити-ознаки — якісно. Реквізити-основи можуть бути кількісні, трудові, грошові (вартісні), абсолю­тні, відносні. Реквізити-ознаки можуть бути довідкові, групувальні, спеціальні.

Реквізит має певну самостійність й особливі риси. Так, він може входити в найріз­но­манітніші складові одиниці інформації, що належать до різних сутностей і мають різну склад­ність (як слово може входити до складу різних речень). Ця властивість реквізиту знаходить своє відображення у формі, що всебічно характеризує реквізит незалежно від його наявності у певній складовій одиниці інформації. Форма реквізиту включає найменування, структуру (формат), значення (сукупність значень). Найменування (ім'я) служить для звернення до ньо­го і, як правило, подається словом або групою слів. Наприклад, "табельний номер робітника". Це може бути також назва графи документа. При алгоритмізації та програмуванні вико рис­товують скорочені імена — ідентифікатори, що мають обмежену довжину. Доцільно, щоб ідентифікатор реквізиту був закріплений за ним незалежно від того, чи використовується цей реквізит у тій або іншій складовій одиниці інформації, у тій або іншій підсистемі. Це особ­ливо важливо при створенні БД і для сумісності різних ІC.

Структура реквізиту — це спосіб подання його значень. У структурі розрізняють дов­жину і тип. Довжина — кількість символів, що утворюють значення реквізиту. Вона може бути сталою або змінною. Наприклад, "Код цеху" — 2 знаки, "Кількість зданих на склад деталей" — може займати від однієї до семи позицій, "Найменування і характеристика матеріалу" — до 120 позицій.

Типи реквізитів залежать від видів значень. Найпоширенішими є чисельний, текстовий, логічний типи.

Значеннями реквізитів є послідовності символів (літер, цифр, різних знаків і спеціаль­них позначень).

Під час оброблення інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні опе­рації, а за допомогою реквізитів-ознак здійснюють пошук інформації, її сортування, вибірку, порівняння (логічні операції). Однорідні за формою реквізити-ознаки, які мають різні значен­ня, об'єднують у номенклатури. Наприклад, номенклатура виробів (продукції) - це набір зна­чень кодових позначень або найменувань виробів. З реквізитів утворюється показник — струк­турна одиниця, що характеризує конкретний об'єкт управління з кількісного та якісного боків як сума реквізиту-основи і певної кількості реквізитів-ознак.

Показник — це мінімальна сукупність інформації, що має остаточний економічний зміст. Він характеризує певне економічне явище. На основі показників складають документи. В документі може бути кілька показників. У конкретній системі показників відбивається вся господарська діяльність об'єкта і на їх основі здійснюється управління цією діяльністю. Еконо­мічна інформація будь-якого об'єкта складається з інформаційних сукупностей — повного набору інформації, достатньої для всебічної характеристики об'єкта за певний проміжок часу.

Сукупність інформації, достатньої для вироблення судження про конкретний процес (явище, факт), називається повідомленням.

Вхідні дані надходять на оброблення сформованими у вигляді інформаційних повідом­лень. Повідомлення, за­фіксоване на матеріальному носію відповідно до правил, які існують, та має юридичну силу, називається документом. Документ має самостійне змістове значення і характеризується повним набором реквізитів та показників.

Реквізити і показники можуть розглядатися в укрупнених сполученнях, що дає змогу виділяти інформаційну одиницю вищого рівня — інформаційний масив, який практично інтер­претує номенклатуру, об'єднує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційні пові­домлення.

Масив як структурна одиниця інформації набув провідного значення за автоматизо­ва­ного оброблення інформації. Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком, а сукупність інформаційних потоків, які хара­к­теризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції, — інформаційною підсистемою. Сукупність інформаційних підсистем, що характеризують управління об'єктом загалом, утворює ІC. Вона є структурною одиницею вищого рівня і цілком охоплює всю інфор­мацію об'єкта (цеху, підприємства, установи, організації, галузі).

Під час проектування ІC необхідно враховувати такі властивості економічної інформа­ції:

• вхідна інформація в основному фіксується в первинних документах, які не підходять для автоматичного введення в ЕОМ, що зумовлює необхідність перезапису даних на машинні носії;

• ті самі вхідні дані використовуються багаторазово для здобуття показників у різних економічних розрізах для всіх служб і видів господарської діяльності;

• основна частина економічної інформації підлягає періодичному, регулярному оброб­ленню;

• здобута похідна інформація часто використовується як вхідна при наступних розрахунках;

• економічна інформація характеризується тривалістю збереження.

• Економічна інформація має задовольняти такі вимоги:

• точність — забезпечувати її однозначне сприйняття всіма споживачами;

• вірогідність — визначати допустимий рівень спотворення як вхідної, так і результа­т­ної інформації, на якому зберігається ефективність функціонування системи;

• оперативність — відображати старіння інформації з часом і втратою актуальності (цінності). Несвоєчасність надходження інформації зумовлює запізнення в прийнятті рішень.