30 грудня 1922 р. відбувся I-й Всесоюзний з’їзд Рад, який проголосив створення союзної держави – СРСР

До складу СРСР увійшли Росія, Україна, Білорусія та Закавказька республіка (Грузія, Вірменія та Азербайджан).

Леніну і прихильникам більш поміркованої лінії в національній політиці довелося долати прямолінійну сталінську концепцію “автономізації”

Втрата Україною незалежності відбувалася протягом тривалого періоду, поступово, у процесі входження УСРР до складу СРСР, який умовно можна поділити на кілька етапів:

І етап (червень 1919- грудень 1920) – утворення “воєнно-політичного союзу” радянських республік, збереження за Україною формального статусу незалежної держави

ІІ етап (грудень 1920 – грудень 1922 формування договірної федерації, посилення підпорядкування України, обмеження її суверенітету

ІІІ етап ( грудень 1922 – травень 1925) – утворення СРСР, втрата Україною незалежності

26.01.1924р. відбувся ІІ з’їзд Рад СРСР, який остаточно затвердив першу Конституцію СРСР . Травень 1925р. – ІХ Всеукраїнський з’їзд Рад прийняв Конституцію УСРР

У грудні 1919 р. остаточно встановилася більшовицька влада на Наддніпрянській Україні у формі так званої УСРР. В історії УСРР цього часу під оглядом вияву національних форм можна виділити три характерні періоди: 1917-1922, 1922-1932, 1933-1939 рр.

Перший період – 1917-1922 рр. – велася збройна боротьба між УНР, Українською державою, Директорією УНР і російськими окупантами (більшовиками і білогвардійцями). Цей період збігається у радянському масштабі з періодом так званого “воєнного комунізму”

ісля закінчення громадянської війни на території колишньої Російської імперії виникло 13 держав. П’ять з них, були дійсно самостійними (країни Балтії, Польща і Фінляндія). В усіх інших, у тому числі в Україні, утвердилася радянська форма державності

Внутрішнє становище усрр на початку 20-х рр. Характеризується глибокою кризою, яку визначали:

1. Економічна розруха

Збитки України після закінчення громадянської війни оцінювалися у 10 млрд. крб. золотом із загальної суми збитків нанесених усім республікам (39 млрд. крб.)

Валовий збір зерна в Україні 1920 р. становив майже 38,5% від рівня 1913 р.

Резолюція V конференції КП(б)У (листопад 1920р.) констатувала: “господарський розпад ніде не досягав такого величезного розміру, як на Україні”.

2. Політична нестабільність

Невдоволення селян продрозкладкою

Повстанський рух охопив майже всю територію України, особливо Лівобережжя і Південь

Питання про ліквідацію продрозкладки перетворилося з проблеми економічної у політичну з тенденцією переростання у воєнну.

3. Голод 1921- 1923 рр.

В 1921 р. Україна зібрала лише 30% врожаю 1916 р. Епіцентром лиха стала Запорізька губернія

Особливо важким був 1922 р. Кількість голодуючих в Україні становила 5,6 млн. осіб.

Причини запровадження НЕПу

Повна руйнація економіки внаслідок запровадження “воєнного комунізму”

Велика хвиля антибільшовицьких повстань у країні і вимога усунення більшовиків від влади

Спад світового революційного руху вичерпав надії на швидке здійснення світової революції

Суть Непу полягала у зміцненні союзу робітників і селян, оскільки внаслідок такої консолідації можна було вирішити проблеми економічної відсталості країни

НЕП – це комплекс заходів перехідного періоду, який передбачав:

1.Заміну продрозкладки продподатком. Селяни продавали державі за низькими цінами частину продукції, а решту мали право продати на ринку

2. Відновлення під контролем держави товарно-грошових відносин формування ринку

3. Денаціоналізація (приватизація) середніх і дрібних підприємств; “командні висоти” в економіці – важка промисловість, банки, транспорт, зовнішня торгівля – залишалися в руках держави

4.Визнання таких форм власності як приватна, орендна, кооперативна

5.Запровадження госпрозрахунку, посилення особистої зацікавленості в результатах праці, кооперування трудящих

Головним наслідком неПу було швидке відродження економіки.

• У 1928-1929 рр. в Україні вироблено електроенергії на 138% більше ніж 1913 р., кам’яного вугілля – на 119,3%, сталі – на 117%.

• Сільське господарство обсягом валової продукції вже 1927-1928 рр. дещо перевищило рівень виробництва 1913 р.

• Конкуренція між державним сектором (займав 86,4% потужностей), кооперативним (7%) та приватним (5,7%) забезпечила високу ефективність виробництва

• При Непі було досягнуто найвищих темпів розвитку країни за всі 70 років Радянської влади

Так, як господарство СРСР перебувало на доіндустріальній стадії розвитку, ХІV з’їзд ВКП(б) у грудні 1925р. проголосив курс на індустріалізацію. Він був спрямований на :

• Забезпечення економічної самостійності і незалежності СРСР

• Зміцнення обороноздатності країни, створення матеріально-технічної бази для модернізації як промисловості, так і с/г

• Стимулювання зростання продуктивності праці і підвищення матеріального добробуту та культурного рівня трудящих