- •Тема 1. Вступ до курсу мікроекономіки
- •1.2. Економічний вибір
- •1.3. Інструментарій мікроекономіки
- •Тема 2. Аналіз попиту і пропозиції
- •2.2. Попит. Закон попиту. Фактори, що впливають на зміну попиту
- •2.3. Пропозиція. Закон пропозиції. Фактори, що впливають на зміну пропозиції.
- •2.4. Ринкова рівновага
- •Тема 3. Еластичність попиту та пропозиції.
- •3.2. Еластичність попиту за ціною
- •3.3. Еластичність пропозиції за ціною
- •3.4. Еластичність попиту за доходом
- •3.5. Перехресна еластичність попиту
- •3.6. Точкова та дугова еластичність попиту
- •Тема 4. Поведінка споживача і теорія граничної корисності
- •4.2. Альтернативний підхід: ефект доходу та ефект заміщення
- •4.3. Аналіз рівноваги у споживанні на основі кривих байдужості
- •Тема 5. Ринковий попит
- •5.2. Споживчий надлишок
- •5.3. Вигода виробника і взаємна вигода від торгівлі
- •5.4. Мережеві зовнішні впливи
- •Тема 6. Теорія виробництва
- •6.2. Технологія виробництва і виробнича функція
- •6.3. Виробництво в короткостроковому періоді
- •6.4. Виробництво в довгостроковому періоді
- •6.5. Віддача від масштабів
- •Тема 7. Витрати виробництва
- •7.2. Витрати виробництва у короткостроковому періоді
- •7.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді
- •7.4. Економія на масштабах
- •Тема 8. Ринкові структури
- •8.1. Поняття ринкової структури
- •8.2. Реальні та ідеальні ринкові структури
- •8.1. Поняття ринкової структури
- •Характерні риси ринкових структур
- •8.2. Реальні та ідеальні ринкові структури
- •Тема 9. Максимізація прибутку і конкуруюча пропозиція
- •9.2. Крива пропозиції фірми в короткостроковому періоді Крива пропозиції конкурентної фірми являє собою частину кривої граничних витрат, яка лежить вище від мінімуму середніх змінних витрат.
- •9.3. Довгострокова рівновага в умовах досконалої конкуренції
- •Тема 10. Влада над ринком: монополія та монопсонія
- •10.2. Рівновага монополії в короткостроковому і довгостроковому періоді
- •10.3. Монопольна влада
- •10.4. Цінова дискримінація
- •10.5. Економічні наслідки монополії
- •10.6. Монопсонія
- •Тема 11. Теорія олігополії
- •11.2. Теорія ігор і поведінка олігополії
- •11.3. Моделі поведінки олігополії у сфері ціноутворення
- •11.4. Економічна ефективність олігополії
- •Тема 12. Монополістична конкуренція
- •12.2. Рівновага в короткостроковому та довгостроковому періодах
- •12.3. Економічні наслідки монополістичної конкуренції
- •Тема 13. Ціноутворення на ринку ресурсів
- •13.2. Попит на ресурси відповідно до теорії граничної продуктивності
- •13.3. Галузевий і ринковий попит на ресурс
- •13.4. Галузева і ринкова пропозиція ресурсів
- •13.5. Визначення оптимального співвідношення ресурсів
- •Тема 14. Використання ресурсів
- •14.2. Ринок землі і природних ресурсів. Економічна рента
- •14.3. Ринок капіталу і процентна ставка
- •14.4. Економічний прибуток
6.5. Віддача від масштабів
Визначення зростання обсягу виробництва внаслідок збільшення обсягів залучених ресурсів є одним із найважливіших питань у плануванні розвитку виробництва на довгостроковий період.
Віддача від масштабувиробництва відображає зміни в обсязі виробництва внаслідок пропорційної зміни кількості всіх факторів виробництва.
Розрізняють три типи віддачі від масштабів виробництва.
Зростаюча віддача означає, що обсяг виробництва зростає в більше число разів порівняно із збільшенням усіх факторів виробництва. Тобто внаслідок подвоєння кількості залучених ресурсів обсяг виробництва зростає більше, ніж удвічі.
При подвоєнні обсягу ресурсів обсяг виробництва може також збільшитися вдвічі. В такому випадку існує постійна віддача від масштабу.Це означає, що обсяг виробництва збільшується у стільки ж разів, у скільки разів зростає витрата кожного ресурсу.
Якщо обсяг виробництва зростає у меншій мірі порівняно із збільшенням витрат усіх факторів виробництва, тобто при подвоєнні кількості ресурсів на вході обсяг виробництва зростає менше, ніж удвічі маємо випадок спадної віддачі від масштабів.
Тема 7. Витрати виробництва
7.1. Економічні витрати
7.2. Витрати виробництва у короткостроковому періоді
7.3. Витрати виробництва у довгостроковому періоді
7.4. Економія на масштабах
7.1. Економічні витрати
Рідкісність ресурсів породжує проблему їх найкращого використання із врахуванням усіх можливих альтернатив. Якщо для виробництва деякого конкретного блага використано певні ресурси, то це означає, що їх уже неможливо застосувати для виробництва якогось іншого блага. Тому витрати в економіці пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних товарів і послуг. Економічні витрати, або альтернативна вартість, будь-якого ресурсу для виробництва блага – це вартість його найкращого альтернативного використання.
З позиції окремої фірми економічні витрати – це платежі, які фірма повинна зробити, або доходи, які фірма повинна забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відвести ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Такі виплати можуть бути явними або неявними.
Грошові платежі фірми за постачання робочої сили, матеріалів, палива, енергії, транспортних послуг тощо називають явними витратами. Явні витрати – це платежі за ресурси постачальникам, які не належать до числа власників цієї фірми.
Окрім цього, фірма може використовувати деякі ресурси, що належать їй самій. Витрати на власні ресурси називають неоплачуваними, або неявними, витратами. Вони набувають форми втраченого доходу від використання ресурсів, які є власністю фірми.
Мінімальну платню, потрібну для утримання підприємницького хисту у межах ділового підприємства, називають нормальним прибутком. Іншими словами, це винагорода за виконання підприємницьких функцій. Нормальний прибуток дорівнює неявним витратам, вкладеним у бізнес, але не спрямованим у виробництво. Якщо цю мінімальну, або нормальну, винагороду не забезпечено, особа переорієнтує свої зусилля на привабливіший для неї вид діяльності.
Економісти вважають витратами усі платежі – явні та неявні (до останніх належить і нормальний прибуток), які потрібні для залучення ресурсів для конкретного виду діяльності, тоді як бухгалтери зараховують до витрат лише явні витрати.
Відповідно економісти і бухгалтери тлумачать термін “прибуток” неоднаково. Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним виторгом фірми та її явними витратами. Проте економісти визначають прибуток інакше. Економічний прибуток – це загальний виторг мінус усі витрати (явні та неявні, останні містять і нормальний прибуток підприємця).