- •Л.Д. Климанська , в.Є. Савка Соціологія Навчально-методичний посібник
- •1.1 Предмет та методи соціології
- •1.2 Структура системи соціологічних знань. Функції соціології.
- •Розділ 2 особистість у системі соціальних зв'язків
- •2.1 Соціологічна структура особистості
- •2.2 Процес соціалізації
- •Соціальний статус ресоціалізація
- •3.1 Сутність та параметри соціальної структури
- •3.2 Соціальна стратифікація: поняття та види
- •Висновки
- •Розділ 4 процес та типи соціальної взаємодії
- •4.1 Анатомія соціальної взаємодії
- •4.2 Зміст соціальної взаємодії
- •4.3 Полюси соціальної взаємодії
- •Співробітництво драматургічна дія суперництво комунікативна дія
- •Конфлікт просторовий контакт
- •5.1 Сутність та форми етнічних спільностей
- •5.2. Етносоціальна структура сучасних суспільств і типи міжетнічних взаємин.
- •Розділ 6 Соціальні організації та проблема управління ними
- •6.1 Соціальна група як основа соціальної організації
- •6.2 Соціальні організації та їх роль у життєдіяльності суспільства
- •6.3 Управління організаціями.
- •Структура консультаційної діяльності має свій постадійний вимір: оргдіагностика - спрямування рішень - процес їх реалізації.
- •Ключові поняття:
- •Соціальні групи: типологія, структура, взаємодія
- •Література:
- •7.1 Соціальні інституції: поняття, види та функції
- •7.2 Власність як соціальна інституція.
- •Розділ 8 соціальний контроль та девіантна поведінка
- •8.1. Система соціального контролю
- •8.2. Сутність та форми девіантної поведінки
- •Ключові поняття:
- •Література:
- •9.1 Поняття культури та її основні елементи
- •9.2 Форми культури та зв'язок між ними
- •9.3 Соціальні функції культури
- •Ключові поняття:
- •Розділ 10. Суспільство як динамічна система
- •10.1. Типологія суспільств
- •10.2. Розвиток суспільств. Процес модернізації
- •Таблиця 10.2
- •Висновки
- •Ключові поняття:
- •Література:
9.3 Соціальні функції культури
Із вище вказаного стає зрозумілим, що культура відіграє одну з провідних ролей в житті суспільства та індивіда як його члена. Вона полягає, в першу чергу, у тому, що з одного боку культура визначає тип організації суспільства, а, з другого, за її допомогою людство нагромаджує, зберігає та передає наступним поколінням свій соціальний досвід.
Ця роль культури реалізується через ряд функцій:
- пізнавально-виховна функція. Вище вже зазначалося, що саме культура робить людину людиною і заставляє її бачити в інших індивідах людей. Виховання і соціалізація спрямовані на засвоєння індивідом мови, знань, цінностей, звичаїв, тобто всієї системи культури власного народу, соціальної групи, людства в цілому. Разом з тим, опанована індивідом культура, набутки попередніх поколінь стають базою для його власної творчої інноваційної діяльності, яка доповнює вже існуючу культуру новими гранями, збагачує її;
- інтегративно-дезінтегративна функція. Ми розглядали культуру як єдину, внутрішньо неоднозначну, а часом суперечливу систему. Елементами загальнолюдської культури виступають національні суперкультурні системи, в яких, у свою чергу, присутні субкультури меншин, професійних та інших груп. Індивіди, належачи до різних груп, які завжди об'єктивно існують в суспільстві, засвоюють їх субкультуру. Таким чином, культура одночасно об'єднує і розділяє людей, дає їм певні "образи світу" і "себе в світі", які визначають практично всі сторони їх життєдіяльності, можуть вступати у суперечність з "образами світу" інших людей, спільнот, а отже роз'єднувати їх. В залежності від того, які елементи домінують в культурному комплексі, що засвоюється людиною в процесі соціалізації, вона може сформуватися лише як член певного племені, чи родинно-земляцького об'єднання, як представник визначеного етносу, чи як космополіт - "громадянин Всесвіту", або як особистість, яка достатньо добре відчуває свою приналежність одночасно і до певної регіональної групи, і до своєї нації, і до людства в цілому;
- регулятивно- технологічна. Цінності, ідеали, норми і зразки поведінки, які є базовими елементами культури, визначають її лице, стають частиною самосвідомості особистості, формують та регулюють її поведінку, примушуючи не тільки прагнути до реалізації певних цілей, але і досягати їх визначеними способами і у відповідній послідовності. Культура диктує якими засобами та ресурсами можна користуватися для досягнення визначених нею ж цілей, черговість виконання дій на шляху до їх реалізації. Таким чином, культуру можна розглядати як певну технологію, яка змушує соціальних суб'єктів поступати саме так, а не інакше. Уяснення технологічної функції культури дозволяє нам пояснити чому люди, які належать до різних культур, навіть однаково розуміючи певні цілі, все ж прагнуть досягнути їх різними шляхами, часто входять при цьому в конфлікти одне з одним. Культура визначає ті рамки, в межах яких діє її носій (суспільство в цілому, його частина, чи окрема особистість) та санкції, які слід застосувати проти порушників.
Висновки
Вивчаючи явища культури, соціологія акцентує на їх соціальній природі, їх взаємозв'язку з суспільними процесами. Культура є соціальним продуктом, творцями якого виступають люди, об'єднані в соціальні спільності і водночас вона формує людей та соціальне середовище, визначаючи форми їх життєдіяльності, життєві орієнтири.
Як і саме суспільство, культура є складним, багаторівневим, суперечливим, а водночас внутрішньо гармонійним феноменом. Всі елементи культурного комплексу взаємно зумовлюють один одного, органічно пов'язані між собою, а тому будь-які зміни в ньому вимагають перерегуляцій внутрішніх зв'язків всього комплексу.
Культурні зміни є наслідком та виявом взаємодії різних культурних комплексів, пластів культури. Такі впливи можуть відбутися лише при певній "відкритості" культур, їх готовності до взаємодії. Але ослаблення механізму самозахисту культури - втрата її здатності відбирати та адаптувати запозичення з інших культурних комплексів може викликати не лише порушення функціонування, чи крах системи культури певного соціального суб'єкта, але й неминуче приведе до розладу і розпаду самого цього соціального утворення.