Способи картографічного зображення

Спосіб значків. Значки (позамасштабні умовні знаки) вказують місце розташування об’єктів, які не виражаються в масштабі карти або займають меншу площу, ніж умовний знак. На топографічних картах до таких об’єктів відносяться, зокрема, місцеві предмети: покажчики доріг, радіощогли, що стоять окремо, дерева, що мають значення орієнтирів, і т.п. або місця видобутку корисних копалин, тощо.

У значках використовують три елементи – форму знака, його розмір і колір. З формою і кольором значка часто пов’язують якісні відмінності об’єктів, із розміром – кількісні. За своєю формою значки можуть бути геометричними, буквовими і наочними.

До геометричних значків відносять найпростіші геометричні фігури – коло, квадрат, трикутник, прямокутник, ромб, сектор і т.п.

Буквові значки – це одна або дві початкові букви назви, що відображає явище. Наприклад, „Н” і „В” – для нафтових і вугільних родовищ. Застосування буквових значків обмежене, тому що вони подеколи перевантажують карту, не вказують точного місця розташування об’єктів, непропорційні за розміром, особливо букви різноманітної ширини і щільності малюнка (наприклад, родовище корисних копалин) серед інших (наприклад, промислових пунктів), що зображуються геометричними значками.

Наочні значки нагадують своїм малюнком форму об’єкта, який зображується, наприклад, силуетом літака позначають аеродром; кубиком, що символізує кристалик солі, - родовище повареної солі і т.п. Іноді в якості наглядних значків використовують натуралістичні малюнки: трактор – для показу тракторного заводу; чобіт – для позначення взуттєвої фабрики і т.п.

При розробці шкал враховуються також якісні розходження.

Ступенева шкала не так визначена, як безперервна, але легше сприймається і дозволяє при роботі над картою обійтися без циркуля або лінійки і без арифметичних підрахунків.

Спосіб лінійних знаків. Лінійні знаки застосовуються, як правило, для зображення різноманітних лінійних об’єктів, зокрема, об’єктів, які не мають певної ширини (межі політико-адміністративного поділу територій, межі замерзань, лінії водоподілів, тектонічних розломів і т.п.), об’єктів лінійної протяжності, ширина яких не відображується в масштабі карти (ріки, дороги, лінії електропередач, нафто- і газопроводи), а також ліній протяжності витягнутих об’єктів (хребтів на орографічних схемах, антикліналей на тектонічних картах і т.п.). Для показу різних якісних і кількісних характеристик використовують рисунок, колір і структуру лінійних знаків, а деколи і їх ширину.

Спосіб ізоліній. Ізолініями (від грецького „ізос”, що означає рівний, однаковий) називають криві, які проходять на карті по точках з однаковими значеннями кількісного показника, що характеризує те чи інше явище картографування. Використовується для зображення на картах неперервних явищ земної поверхні, її геомагнітних властивостей та характеристик земної атмосфери. Класичний приклад ізоліній – горизонталі, або ізогіпси, тобто лінії, що з’єднують на земній поверхні точки однакової висоти. Ізолінії широко використовуються для характеристики величини (або інтенсивності) явищ, що змінюються поступово в просторі, зокрема, таких як глибина акваторій (ізобати), температура повітря (ізотерми), атмосферний тиск (ізобари), кількість атмосферних опадів за певний період часу (ізогієти), магнітне схилення (ізокліни), величина солонуватості води (ізогали), величина вмісту кисню у водоймах (ізоксигени), час настання якогось геофізичного чи астрономічного явища (ізохрони), час настання якогось фенологічного явища, наприклад, цвітіння будь-яких рослин чи дерев (ізофени) тощо.

При використанні ізоліній характеристика явищ досягається не окремо взятими ізолініями, а їхньою сукупністю, при цьому важливим є вибір інтервалу між ізолініями та узгодження показу на одній карті різних ізоліній. Тут важливим є колір ізоліній та їх товщина.

Оформлення ізоліній аналогічне оформленню горизонталей. У розривах і на кінцях ізоліній підписують відповідні числові значення. Часто для більш наочного показу якогось явища на карті проміжки між ізолініями зафарбовують різноманітними кольорами або заштриховують із різною щільністю (так званий гіпсометричний спосіб показу явища, наприклад, висот земної поверхні чи глибин акваторій).

Іншими словами, ізолінії придатні не тільки для кількісної характеристики безперервних явищ у деякий момент (або період часу), але також для передачі кількісної зміни і переміщення явищ із часом. Нарешті, ізолінії можуть показувати час настання явищ і служити для цілей прогнозу.

Спосіб якісного фону. Спосіб якісного фону використовується для показу на карті якісних відмінностей якого-небудь явища шляхом поділу території (її районування) за тими, або іншими природними, економічними або політико-адміністративними ознаками. Цей спосіб використовується на картах ґрунтів, геологічних, ботанічних або на соціально-економічних картах (наприклад, на картах щільності населення).

При побудові на карті явищ способом якісного фону спочатку розробляють класифікацію що зображує явища; далі у відповідності до призначення карти.

Межі ділянок, що виділяються способом якісного фону, задають або в процесі польових зйомок (геологічних, ґрунтових, геоботанічних і т.п.), або на підставі різноманітних картографічних і літературних джерел.

Широке використання фарб призводить до того, що спосіб якісного фону іноді називають способом „кольорового фону”, хоча цей термін є невдалим. У цьому способі кольорові фони нерідко заміняються одноколірним штрихуванням, що відрізняються один від одного малюнком і ступенем затінення фону.

Спосіб локалізованих діаграм. Локалізовані діаграми (тобто діаграми, віднесені до визначених пунктів, точок) використовуються для характеристики величин сезонних і інших періодичних явищ. Наприклад, за допомогою стовпчикових діаграм показують зміну температури повітря чи атмосферних опадів по місяцях року для конкретного населеного пункту.

Як показують приклади, локалізовані діаграми, що характеризують явища в „точках”, з успіхом застосовуються у своїй сукупності для картографування явищ, суцільних на земній поверхні або які займають на ній значну площу. З цією метою діаграми розміщуються або в ряді довільно обраних типових пунктів або відносять до градусних клітин заздалегідь встановленого розміру (без вказання конкретних точок).

Точковий спосіб. Точковий спосіб використовується для картографування масових розповсюджених явищ, таких, як населення, особливо сільське, посівні площі, тваринництво і т.п. Позначають визначену кількість об’єктів (одиниць), явища картографування за допомогою точки (вірніше, невеличкого кружка), що розташовується на карті в місці, яке відповідає фактичному розміщенню явища. У результаті на карті задають деяку кількість точок рівного розміру й однакового значення, згрупування (щільність) яких дає наочну картину розміщення явища, а число дозволяє визначити його розміри (кількість об’єктів).

У точковому способі істотним є довільний вибір „ваги” точки, тобто встановлення кількості об’єктів, що виражаються одною точкою. При великій базі полегшується розміщення точок у місцях найбільшої щільності явища, але виникає трудність зображення окремо розташованих груп об’єктів, менших ніж вага точки. В останньому випадку (декілька груп) у сумі складову вагу однієї точки як би об’єднують разом і позначають за місцем найбільшої групи.

Точки малої ваги зручні для районів малої щільності явища, але вони можуть зливатися там, де щільність велика. Практично вагу точки підбирають по можливості малою, але такою, щоб точки не зливалися між собою, тому що при злитті точок підрахунок їх стає неможливим і, починаючи з щільності, що призводить до злиття точок у пляму, будь-яка більш висока щільність не знайде на карті свого вираження.

Принципово суть точкового способу не змінюється якщо замінити точки – „кружки” іншими мініатюрними фігурками.

Спосіб ареалів. Ареалом (від латинського „area”, що означає площа, простір) називають область поширення якогось явища, наприклад деякого виду рослин, тварин, орних земель і т.п. За характером розміщення явище в межах свого ареалу може бути безперервним, суцільним (наприклад, ареал замерзання) або розсіяним (наприклад, ареал оброблення бавовни).

Розрізняють ареали абсолютні і відносні. Абсолютним називають ареал, поза яким дане явище, наприклад деякий вид тварин, не зустрічається зовсім. Відносний ареал більш вузький – він охоплює територію, на якій те ж явище має визначені властивості, наприклад вид тварин (вивірки, кріт) має щільність поширення достатню для промислового полювання.

Для передачі ареалів на картах можна використовувати різноманітні прийоми:

1. обмеження ареалу суцільною або пунктирною лінією визначеного кольору і товщини;

2. зафарбовування ареалу;

3. штрихування ареалу;

4. рівномірне розміщення в межах ареалу штрихових знаків, деколи без показу межі ареалу;

5. показ ареалу написом, розкинутим в його межах;

6. окремим малюнком (наприклад, малюнок тварини).

Перші прийоми, із чіткою межею, використовують для ареалів, точно встановлених на місцевості, тоді як показ ареалу без контуру зручно для ареалів, які вказують на приблизну область поширення явища. Такий показ доцільний у випадках незнання дійсних меж ареалу, або непевності меж у природі (наприклад, межа поширення деяких видів морських тварин); іноді відповідно до призначення карти ареали навмисно схематизуються для одержання більш простої і виразної карти. Граничне спрощення способу складається в передачі ізольованих ареалів, наприклад посівів якоїсь технічної культури, окремими схематичними малюнками або значками: **.

Різноманіття прийомів оформлення ареалів (наприклад, обмеження їх лініями різноманітного малюнку і кольору) дозволяє об’єднати на одній і тій же карті ряд ареалів, навіть, якщо вони перекривають один одного.

Спосіб знаків руху. Використовується при зображенні на карті різноманітних переміщень (напряму течії ріки, морських течій, шляхів міграцій птахів, тварин, напрями економічних потоків тощо). Цим способом можна показати напрями вздовж яких проходять ті чи інші переміщення, їх кількість, швидкість тощо. В якості графічних засобів тут використовують стрілки (наприклад, напрям вітрів, наступу військ і т.п.), а також смуги (наприклад, для показу вантажопотоків) різного кольору, малюнку та товщини (ширини).

Картодіаграма. Це спосіб зображення сумарної величини якого-небудь явища в кожній окремій одиниці територіального поділу за допомогою діаграмних фігур, які виражають цю величину і поміщені всередині кожної такої одиниці. Спосіб картодіаграм, як правило, використовується на картах, складених за статистичними даними, що відносяться до територіальних одиниць поділу (країн, республік, областей, районів, районів в містах, тощо).

Картограма. Це спосіб зображення на карті середньої інтенсивності якого-небудь явища в кожній одиниці територіального поділу за допомогою одного з площових графічних засобів, наприклад, фонової закраски або штриховки. Спосіб картограм, як і спосіб картодіаграм використовується на картах, складених за статистичними даними на ту чи іншу територію (країну, область, район).

Як правило, для відображення якого-небудь явища на картах використовують поєднання різних вище перелічених способів.

В залежності від характеру та тематичного змісту карти можуть використовуватись наступні способи картографічного зображення (Таблиця 1).

Таблиця 1.

Значки		Спосіб використовується для відображення об’єктів чи явищ, локалізових по пунктах або для об’єктів які не відображаються в масштабі карти.
Лінійні знаки		Спосіб використовується для відображення ліній в їх геометричному розумінні або для лінійних об’єктів які не відображаються в масштабі карти.
Ізолінії		Спосіб відображення явищ, що мають просторовий розподіл з використанням кривих, що з’єднують точки з однаковим значенням.
Якісний фон		Спосіб відображення якісних відмінностей явища в межах певної території. Явище розподілено по всій території і не має “островів” або “дірок”.
Ареали		Спосіб відображення якісних відмінностей явища, яке локалізоване на певній території.
Знаки руху		Спосіб відображення просторових пересувань.
Картограми		Спосіб відображення середньої інтенсивності певного явища в межах певних територіальних одиниць.
Картодіаграми та локалізовані діаграми		Спосіб відображення певного явища за допомогою діаграм, які розміщені всередині одиниць адміністративного поділу, або локалізованих до певних точок, пунктів або територій.
- Кругові структурні діаграми
- Половинні кругові структурні діаграми
- Квадратні структурні діаграми
- Квадратні 100% діаграми
- Двосторонні горизонтальні стовпчикові діаграми
- Графіки
- Стовпчикові діаграми
- Локалізовані діаграми