- •Е. Хейч
- •1. Специфіка практичної психологічної допомоги
- •1.1.Сутність психологічного консультування
- •1.1.1. Індивідуальне консультування як вид діяльності
- •1.1.2. Філософія консультування
- •1.1.3. Теоретичні засади консультування
- •1.1.4. Механізми психологічного впливу в консультативній роботі
- •1.1.5. Моделі консультативної допомоги.
- •1.1.6. Професійна позиція консультанта
- •1.1.7. Етичні аспекти консультативної діяльності
- •2. Методичні настанови консультування
- •2.1.2. Клієнт психолога-консультанта
- •2.1.3. Особистість консультанта як інструмент впливу
- •2.1..4. Консультативні взаємини: правило трьох
- •2.1.5. Принципи надання психологічної допомоги особистості
- •1.Знайомство
- •2.Технічна сторона налагодження взаємодії
- •1.Скарга
- •2.Самодіагноз
- •3.Проблема
- •4.Запит
- •1.Аналіз симптомів.
- •2.Аналіз синдромів.
- •1.Формулювання гіпотез.
- •2. Перевірка гіпотез.
- •Тема 2. Технологія консультативної взаємодії.
- •1.Встановлення рапорту.
- •2. Підстройка: фокус уваги та калібрування
- •3. Сутність підстройки
- •Тема3.Засоби особистісної презентації та робота з ними
- •1. Завдання упорядкування мовлення клієнта..Правила ф.Перлза.
- •2. Метамодель комунікації
- •3. Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні
- •1. Вилучення.
- •2. Узагальнення.
- •4.Визначення обмежень суб'єктивного простору клієнта
- •5.Виправлення семантично помилкових формулювань
- •1.Фізична симптоматика як пролонгована комунікація між людиною і світом.
- •2. Фактори, що провокують психосоматику.
- •3.Етапи діалогу з психосоматиком.
- •1.Комунікація з несвідомим
- •2.Об’ємний підхід для активізації несвідомого.
- •3.Корекція несвідомих комплексів і афектів.
- •1.Психотерапевтичні техніки, що спираються на образне мислення людини.
- •2.Функції метафори у консультативному процесі.
- •1.Стереотипність емоційних та поведінкових реакцій.
- •2.Рівні вираження почуттів.
- •3.Схеми трансформації емоцій.
- •1.Взаємозв’язок між переживанням, інтнлнктом і усвідомленням.
- •2.Метафорична модель логічних рівнів свідомості.
- •3.Індивідуальний ступінь доступності рівнів свідомості.
- •2.Консультативне завдання підвищення зрілості духовної сфери особистості.
- •3. Робота з життєвими пресу позиції особистості.
- •Тема 4. .Засоби впливу на клієнта.
- •2.Види інтерпретацій
- •1.Сутність конфронтації.
- •2. Доцільність конфронтації.
- •1.Стратегії подолання опору.
- •2.Форми опору, за з.Фрейдом.
- •3.Етапи роботи з опором.
- •1. Когнітивний аспект консультативної роботи.
- •2. Директиви у консультуванні.
- •3.Роль, форми і доцільність порад у консультуванні.
- •1.Етапи прийняття рішення.
- •2. Перевірка на екологічність прийнятих рішень.
- •1. Інсайт
- •1. Позиції віддзеркалення
- •2..Директиви
- •1. Переформування, або рефреймінг
- •2.Актуалізація ресурсів людини
- •3. Арсенал психотехнологій та еклектизм як свобода вибору
- •4. Психологічне консультування як саморозвиток.
- •1 Етап. Аналіз змісту скарги клієнта:
- •2 Етап. Аналіз психологічної ситуації:
- •3 Етап. Аналіз психологічних проблем:
- •4 Етап. Формулювання консультативного завдання:
- •5 Етап. Розв'язання консультативного завдання:
1.1.2. Філософія консультування
Психолог тільки допомагає індивіду допомогти самому co6i.
Психолог настільки допомагає індивіду, наскільки може допомогти самому собі
(Попередня фраза виправлена мною.З.О.Р.)К.Роджерс
Відповідно до одного з основних постулатів психотерапії, клієнт повинен рано чи пізно навчитися відповідати за cboї вчинки.
Р. Мей
Якби мене попросили визначити кредо індивіуального психологичного консультування, я, ні на хвилину не задумуючись, повторила б вслід за К.Роджерсом: „Допомогти людині надати допомогу самій coбi"
Цей влучний вислів напрочуд точно описує те, що має статися завдяки Зустрічі консультанта i кліента, Зустрічї у високому ceнci сакральній, коли двоє проникають в ексклюзивну таїну життєтворення i в процесі взаємного обміну збагачуються знаннями про закономірності його пepeбiгy та переживання. Саме таке розуміння вкладають екзистенціалісти в поняття „зустріч". Саме так повинно трактуватися консультативне інтерв'ю в індивідуальній психологічній роботі. Повна відмова від концепції хвороби урівнює клієнта i консультанта відповідно до їхніх потенцій жити i будувати своє життя, знімає відповідальність за прийняття рішень - кожне життя є самоцінністю i кожен має право прожити його так, як забажає.
Коли одна людина приходить по допомогу до іншої, то це означає, що є потреба звернутися до себе внутршньої, отримати потрібні опори, знання, подивитись збоку на те, що відбувається, зрозуміти, оцінити i в разі потреби започаткувати зміни, проаналізувавши можливі альтернативи. Копйов О.Ф пише, що оволодіти „внутршньою людиною", побачити i зрозуміти ії неможливо, якщо робити ії об'єктом байдужого i нейтрального аналізу. Неможливо оволодіти нею i через злиття з нею, вчування в неї, але до неї можна підійти i її можна розкрити, точніше примусити розкритися, лише через спілкування з нею, тобто, діалогічно" (Копйов А.Ф, 1987, с. 293).
У процесі консультативного діалогу людина, що звернулася по допомогу, відновлює належний внутрішній порядок через особливий досвід самопізнання. Допомогу у набутті такого досвіду може надати інша людина, причому тільки така, яка може "угледіти" принципово невидимий для клієента зовнішній контекст його життя, "почути" принципово "непочутий" смисл його слів i занять, вникнути в тi його переживания i цінності, які и приводять до відчуття обмежень його "Я". Рідні i друзі не в змозі зробити щось подібне внаслідок своєї реальної задіяності. Важливо мати позицію „неперебування", відсторонення, аби бути достатньо авторитетним, незалежним у судженнях. Брак такої позиції призводить до прогресуючого "опобутування" або професійно-рольової формалізації стосунків. Якщо ж консультант зводить особистість кліента до суб'екта, який підлягає моральному оцінюванню, чи до об'екта байдужого наукового аналізу, то він, назавжди губить смисл психотерапевтичних стосунків, які за своєю сутністю мають бути насамперед стосунками з площини мистецтва, такими, як приміром, стосунки письменника i його героя чи художника-портретиста та його модель
Сприйняття клієнта як будівничого свого життя від початку i до кінця взаємодії дає змогу розставити все по місцях перед лицем жорсткої правди життя: консультантові не варто виступати в ролі Бога, брати на себе більше, ніж може зробити звичайна людина.
В його компетенції - вивести дещо на рівень усвідомлення, зробити потрібні підказки, а ввести його в інший контекст, в інший зміст символічної діяльності, щоб забезпечити умови для реконструктивного переживания" (Бондаренко А.Ф., 1991, с. 39). Тому багато практиків поділяють думку про те, що мимовільно чи довільно клієнт з часом починає вірити у психотерапевттичний міф, який йому пропонує консультант, i починає активно ним користуватися. Результати гарантуються більш конструктивним підходом до життя, який несе психотерапевтична метафора. Тобто за допомогою консультанта він засвоює нову філософську, світоглядну основу, за якої стають можливими розв'язування проблеми, подолання кризи та інш.
Варто зауважити, що робота з широким змістом свідомості - необхідна умова ефективності не тільки психотерапії, але и консультування. Воно, на думку багатьох авторів, так само, як i психотерапія, має бути надлишковим. Чим кардинальніші зміни відбудуться в свідомості клієнта, там менш ймовірними будуть рецидиви хворобливих станів. Принципова надлишковість психологічної допомоги порівняно з запитом клієнта, психологічні трактування широкого кола переживань з'являються не внаслідок схильності консультанта до читання проповідей (хоч i це не виключено), а як cпоіб зробити ефект терапії довготривалим.
Що ще вкладають в поняття „надлишковості"? Подолання тактики звуженого (у всix можливих смислах) втручання. Якось Альберт Лацарус провів опитування кліентів психотерапевтів i дійшов висновку, що вони, провівши роки в певного виду психотерапії (наприклад, у психодинамічній, де ретельно досліджувались елементи несвідомого, чи в гештальттерапії, де працювали над поглибленням „тут i тепер"-самоусвідомлення, та інш.), досягали значного розуміння своїх проблем, однак при цьому могли притримуватися дисфункцюнальних філософських поглядів на життя (можливо, тому, що hixto з ними не обговорював їхні ірраціональні ідеї), були дуже напружені (зокрема, тому, що ніколи не вчились застосовувати просте глибоке м'язове розслаблення), страждали від міжособистісноії неефективності (тому що ніколи не навчалися потрібним соціальним навичкам) тощо. Інакше кажучи, якщо консультант вузько зосереджений лише на одному вимірі, то ефект від його роботи дійсно буде незначним i нетривалим.
На нашу думку, найбільш надлишковим консультування має бути саме в напрямку духовного змужніння особистості (див.: 4.6, 4.7, додаток № 6). Якщо в більшості терапевтичних напрямів цілі психотерапії формуються в термінах „від" - позбутися внутрішнього конфлікту, деструктивного психологічного захисту, розпустити м'язові затиски, припинити мигтіння незавершених гештальпв, то фшософія консультування має формуватися в термінах, до", тобто створення ефективних додаткових систем самоусвідомлення.
Запитання для самоперевірки
Які думки могли б декларувати філсофське кредо психологичного консультування? Як ви розуміете смисл консультативної психологічної допомоги?
Які перспективи для консультування відкрає повна відмова від концепціі хвороби?
Правильно чи ні:
а) консультант має допомогти людині справитись зїї труднощами, надаючи необхідну інформацію та пораду;
б) консультування - це cnocіб набуття особистісного досвіду, який дозволяє протягом короткого терміну досягти важливих особистісних змін;
в) консультування - лише засіб стимулювати розвиток душевних потенцій людини?
Яку роль у душевному зціленні людини відіграє консультант? Які установки з цього приводу краще сповідувати?
Чому консультування, як i психотерапия, мають бути „надлишковими"?
Домашнє завдання
1.Проведіть спостереження за тим, як оточуючі розв'язують свої проблеми. Які психологічні риси і переконання дозволяють тій чи іншій людині впоратися з ситуациією? Чи є у вас подібні установки? Коли і як ви до них прийшли?
2Одним з найефективтніших способів поквитатися з якимись негараздами є вміння в будь-якій ситуації усвідомлювати реальну частку власної відповідальнocmi за те, що відбувається. Проаналізуйте конфліктні ситуації, в які ви часто потрапляєте, спробуйте оцінити в них свою відповідальність. При нагоді озвучте cвої думки сторонній людині (можна зробити це безідносно до себе). Чи відбулися зміни після розмови з іншою людиною?