Основні зміни в галузі торгівлі і фінансів в період неПу:

1. Відмова від розподілу продукції за картками, від прямого продуктообміну і перехід до вільної купівлі-продажу. Розвиваються три види торгівлі: кооперативна, приватна, державна;

2.У великих містах відкрилися торговельні біржі;

3. У 1922-1924 рр. проведено грошову реформу

1.Комуністична партія від початку розглядала неп як вимушену і тимчасову поступку капіталізмові, її стратегічна мета залишалася незмінною - побудова комуністичного суспільства;

2. Він був несумісний з політикою Сталіна, спрямованою на встановлення в краііні тоталітарного режиму

1. Введення (травень 1918 р.) продовольчої диктатури (хлібна монополія держави і тверді ціни, продзагони тощо);

2. націоналізація всіх підприємств;

3. Централізація розподілу сировини та готової продукції;

4. Заборона вільної торгівлі (листопад 1918 р.), обмеження грошового обігу, запровадження карткової системи розподілу продуктів;

5. Мілітаризація народного господарства, встановлення державного контролю за виробництвом, уведення загальної трудової повинності;

6. Запровадження (січень 1919 р.) продовольчої розкладки на хліб, а потім і на інші продукти сільського господарства.

Курс на індустріалізацію був об'єктивно необхідний, оскільки СРСР залишався економічно відсталим і знаходився у ворожому зовнішньому оточенні.

1. Радянський Союз міг розраховувати лише на внутрішні джерела фінансування індустріалізації;

2. Не вистачало кваліфікованих кадрових робітників та інженерів, хоч Україна в цьому плані була в більш вигідному становищі;

3. Низький рівень економічної освіти радянського керівництва, відсутність досвіду здійснення планової індустріалізації.

4. Промислова гонка

5. Шляхи і методи індустріалізації були хибними, вони суперечили об'єктивним економічним законам.

1. Здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарства посилило тиск на селян.

2. Форсована індустріалізація обумовила перехід до насильницької колективізації, результатом якої мало стати забезпечення країни дешевими продуктами харчування, а промисловості - дешевою сировиною.

3. Випереджаючий розвиток важкої промисловості зумовив посилення диспропорцій між промисловістю і сільським господарством, між важкою і легкою промисловістю.

4. Відбувся перехід від непу до командно-адміністративної економіки.

5. З індустріалізацією пов'язаний початок масових репресій. 

1. Україна із аграрної країни перетворилася в індустріально-аграрну;

2. У 1940 р. рівень промислового потенціалу у порівнянні з рівнем 1913 р. збільшився у сім разів;

3. За обсягом виробництва важкої промисловості Україна випереджала ряд розвинутих західноєвропейських країн. Вона посіла друге місце в Європі по виробництву машин (після Англії) і виплавці чавуну (після Німеччини);

4. За три довоєнні п'ятирічки в Україні з'явилися сотні великих і середніх заводів, фабрик, шахт, електростанцій. Серед них - сім промислових гігантів: Дніпрогес, Харківський тракторний завод, Краматорський машинобудівний і Дніпровський (Запоріжжя) алюмінієвий заводи, "Азовсталь" "Запоріжсталь", "Криворіжсталь".

5. Промисловість України зберігала свою загальну спрямованість на видобуток сировини і її первинну обробку, що прив'язувало Україну до індустріального комплексу СРСР.

1. Перехід на галузевий принцип управління замість застарілого територіального принципу;

2. Поліпшення системи планування;

3. Удосконалення економічного стимулювання (включало вдосконалення системи ціноутворення й оплати праці)