9.7. Препарати для лікування протозойних і грібкових інфекцій
В останні десятиріччя відзначається значне зростання грибкових захворювань. Це пов'язано з багатьма факторами і, зокрема, з широким застосуванням у медичній практиці антибіотиків широкого спектру дії, імунодепресантів і інших груп ЛЗ. Протигрибкові засоби (антимікотики) – лікарські засоби, що мають фунгіцидну або фунгістатичну дію та застосовуються для профілактики й лікування мікозів. Для лікування грибкових захворювань використовують ряд лікарських препаратів, які є різними за походженням (природні або синтетичні), спектром і механізмом дії, протигрибковим ефектом (фунгіцидний або фунгістатичний), способом призначення (всередину, парентерально, зовнішньо). До тепер не існує єдиної загальноприйнятої класифікації протигрибкових засобів. Протигрибкові засоби, зазвичай, призначають в залежності від локалізації ураження, типу збудника, протигрибкового спектру дії препарату, особливостей його фармакокінетики й токсичності. Засоби, що застосовуються для лікування захворювань, що викликані умовно патогенними грибками роду Candida: амфотерицин В, леворин, ністатин, нафтифін, натаміцин, клотримазол, міконазол, кетокеназол, декаметоксин.
Клотримазол Міконазол
Засоби, які застовуються при дерматомікозах (кератомікози, епідермомікози, тріхомікози): метронідазол, тербінафін, міконазол, кетоконазол, декаметоксин, ундециленова кислота, сангвіритрин.
Тербінафін
Засоби, які застосовуються при системних мікозах: амфотерицин В, флуцитозин, кетоконазол, ітраконазол, флуконазол, гризеофульвін.
Флуконазол
Частина протигрибкових засобів застосовується для лікування системних мікозів, а інша частина – переважно для лікування поверхневих грибкових інфекцій. Однак, такий розподіл фунгіцидних препаратів досить умовний, тому що більшість з них можна застосовувати як при системних захворюваннях, так і при місцевих грибкових ураженнях.
В наш час на стадії розробки знаходяться антимікотики, які є як представниками вже відомих груп протигрибкових засобів так і належать до нових класів сполук. [2], c. 238-262; [4], c. 767-965; [7], c. 254-259, с. 283-288, с. 409-439; [8], c. 558-663.
Контрольні запитання та завдання
1.В чому полягає хімічний механізм дії препаратів пеніцилінової групи?
2.Що таке резистентність? Які шляхи подолання виникнення резистентності?
3.Як хімічна будова впливає на механізм дії тетрациклінів?
4.Назвіть основні механізми дії антибіотиків?
5.Як класифікують сульфаніламідні препарати за Машковським?
6.Охарактеризуйтефармацевтичну дію похідних хінолінкарбонових кислот.
7.Охарактеризуйте препарати з антибактеріальною дією за хімічною будовою.
8. Назвіть препарати для лікування туберкульозу.
9. З яких етапів складається процес відтворення вірусу? Назвіть сучасні препарати для лікування вірусних інфекцій.
10. Препарати для лікування онкологічних захворювань
Злоякісні новоутворення є одною з провідних проблем сучасної медицини. Кожного року більш ніж 5 млн. людей у світі помирає від цієї патології. Перші великі успіхи в області хіміотерапії онкологічних захворювань були досягнуті в 40-их роках ХХ ст., коли під час другої світової війни почали докладно вивчати вплив на організм людини бойових отруйних речовин: іприту та азотистого іприту. Ще раніше (в 1919 р.) стало відомо, що азотистий іприт викликає лейкопенію й аплазії кісткового мозку. Подальші дослідження показали, що азотистий іприт має цитотоксичний вплив на лімфоїдні тканини. Також було з’ясовано, що він має протипухлинну активність при лімфосаркомі у мишей. У 1942 р. були розпочаті клінічні випробування трихлоретиламіну, що стало початком ери сучасної хіміотерапії злоякісних пухлин.
Виходячи з хімічної структури, джерел добування та механізму дії, протипухлинні препарати поділяють на групи. Сучасна класифікація протипухлинних препаратів за Машковським передбачає розподіл на наступні групи:
1. Алкілюючі речовини (біс-(β-хлоретил)аміни, етиленіміни, алкілсульфонати, нітрозосечовини, тріазени).
2. Антиметаболіти (аналоги фолієвої кислоти, аналоги пуринів і піримідинів).
3. Алкалоїди, антибіотики та інші речовини природного походження.
4. Гормональні препарати та їх антагоністи.
5. Ферменти.
6. Препарати різних хімічних груп (похідні платини, антрацендіони, похідні сечовини та метилгідразину, інгібітори біосинтезу гормонів надниркових залоз).