- •Тема 1. Організація науково-дослідної роботи у вищому навчальному закладі
- •Історичні етапи становлення та розвитку науки
- •Особливості сучасної науки
- •Суб’єкти наукової роботи і діяльності у вищому навчальному закладі.
- •Організація вузівської науки
- •Види і форми науково-дослідної роботи у вузі
- •Система управління науково-дослідною роботою
- •Планування.
- •Облік і контроль
- •Контрольні питання:
- •Бібліографія:
- •Тема 2. Поняття науки та її нормативне регулювання
- •Поняття науки та її функцій
- •Розділи наукознавства та їх характеристика
- •Наукова діяльність та глобалізація науки
- •Структура і класифікація науки
- •Загальна класифікація наук в Україні
- •5. Законодавчо-нормативне регулювання науки в Україні
- •Пріоритетні напрями розвитку науки в Україні
- •Науково-дослідна робота студентів
- •Контрольні запитання
- •Перелік рекомендованої літератури:
- •Тема 3. Методологічні засади наукових досліджень
- •Об’єкт та предмет наукового дослідження, їх класифікація
- •Методи дослідження та їх класифікація
- •Процес наукового дослідження та його стадії
- •1. Організаційний етап. Організація наукового дослідження передбачає вивчення стану об’єкта дослідження, конкретизація місця наукової теми у науковому дослідженні; визначення об’єкта дослідження.
- •Контрольні питання
- •Тема 4. Методика виконання наукових досліджень
- •Загальнонаукові методи дослідження
- •Методи теоретичних досліджень
- •Критерії вибору методології дослідження
- •Конкретно-наукові (емпіричні) методи дослідження
- •Процедури у наукових дослідженнях
- •Підходи та критерії вибору методів в економічних дослідженнях
- •Контрольні питання
- •Література
- •Тема 5. Методика підготовки і оформлення курсових, дипломних та магістерських робіт План
- •Поняття, загальна характеристика і вимоги до курсових та дипломних робіт
- •Основні етапи підготовки курсових та дипломних робіт
- •3. Структура та технічне оформлення курсових та дипломних робіт
- •4. Підготовка до захисту та захист курсової (дипломної) роботи
- •Магістерська робота: поняття та її підготовка
- •Питання
- •Тема 6. Наукова організація дослідного процесу План
- •Поняття наукової організації праці
- •Принципи організації праці у науковій діяльності
- •Особливості творчої праці
- •Роль особистості вченого в науці
- •Основні якості, що відповідають статусу науковця
- •5. Планування і раціональна організація праці науковця
- •6. Раціональний трудовий режим дослідника і організація робочого місця
- •Контрольні питання
- •Література
- •Тема 7. Інформаційне забезпечення наукової роботи План
- •Видова структура наукових документів
- •Методи пошуку і збору наукової інформації
- •3. Аналіз та інтерпретація інформації
- •Організація роботи з науковою літературою
- •Форми обміну науковою інформацією
- •Питання
- •Тема 8. Комп’ютерні технології у наукових дослідженнях План
- •Поняття автоматизованої системи обробки інформації (асоі)
- •Економіко-математичне моделювання в науковій роботі
- •Контрольні питання
- •Література
- •Тема 9. Організація підготовки науково-педагогічних кадрів План
- •Нормативне регулювання підготовки науково- педагогічних та наукових кадрів в Україні
- •Система планування та організації підготовки наукових кадрів у внз
- •Функції державних установ і організацій у підготовці науково- педагогічних та наукових кадрів
- •4. Організація та порядок роботи спеціалізованих вчених радах
- •Підготовка кадрів через аспірантуру і докторантуру
- •Індивідуальний план аспіранта, порядок складання і контролю
- •Критерії оцінки готовності дисертації
- •Організація та процедура захисту дисертації на спеціалізованих вчених радах
- •Контрольні запитання
- •Перелік рекомендованої літератури
- •Тема 10. Економіко-статистичні методи в наукових дослідженнях План
- •Загальні принципи застосування економіко-статистичних методів в наукових дослідженнях
- •Методи аналізу стану та динаміки явищ і процесів
- •Методи факторного аналізу
- •Методи прогнозування та оптимізації
- •Контрольні питання
- •Література
Методи факторного аналізу
Одним з найважливіших методологічних питань в аналізі господарської діяльності є визначення величини впливу окремих факторів на приріст результативного показника. В детермінованому факторному аналізі для цього використовують наступні методи: ланцюгових підстановок, індексний, абсолютних різниць, відносних різниць, пропорційного ділення, інтегральний, логарифмування і ін. Перші чотири способи базуються на методі елімінування. Елімінувати означає усунути, відхилити, виключити дію всіх факторів на величину результативного показника крім одного. Цей метод виходить з того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без змін, потім змінюються два, потім три і т.д., при незмінних решти факторів.
Найбільш універсальним із них є спосіб ланцюгових підстановок. Він використовується для розрахунку впливу факторів у всіх типах детермінованих факторних моделей: адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних (комбінованих). Цей спосіб дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну у звітному періоді. З цією ціллю визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміни одного, потім двох, трьох і т.д. факторів, припускаючи, що решта не змінюються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого фактора, дозволяє елімінуватись від впливу всіх факторів, крім одного, і визначити дію останнього на приріст результативного показника.
Індексний метод базується на відносних показниках динаміки, просторових порівнянь, виконання плану, показниках, які виражають відношення фактичного рівня показника, що аналізується, у звітному періоді до його рівня в базисному періоді (чи плановому). За допомогою агрегатних індексів можна виявити вплив різних факторів на зміни рівня результативних показників в мультиплікативних і кратних моделях.
Метод абсолютних різниць є однією з модифікацій елімінування. Як і спосіб ланцюгових підстановок, він застосовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в детермінованому аналізі, але тільки в мультиплікативних і мультиплікативно-аддитивних моделях: Y = (a - b)c i Y = a(b - c). Особливо ефективно застосовується цей спосіб в тому випадку, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення по факторних показниках. При його використанні величина впливу факторів розраховується множенням абсолютного приросту досліджуваного фактора на базову (планову) величину факторів, які знаходяться справа від нього, і на фактичну величину факторів, які стоять зліва від нього у факторній моделі.
Спосіб відносних різниць використовується для вимірювання впливу факторів на приріст результативного показника тільки в мультиплікативних і аддитивно-мультиплікативних моделях типу Y = (a - b)c. Він простіший ніж метод ланцюгових підстановок, що робить його за певних обставин дуже ефективним. Це перш за все стосується тих випадків, коли вихідні дані містять вже визначені раніше відносні прирости факторних показників у відсотках чи коефіцієнтах.
В багатьох випадках для визначення величини впливу факторів на приріст результативного показника може бути використаний метод пропорційного ділення. Це стосується тих випадків, коли маємо справу з адитивними моделями типу Y = ∑Xi і кратно-аддитивного типу y = a / (b+c+d+...+n).
Інтегральний метод використовується для вимірювання впливу факторів в мультиплікативних, кратних і змішаних моделях кратно-аддитивного виду Y = A/∑Xi.
Використання цього способу дозволяє отримати більш точні результати розрахунку впливу факторів порівняно з способами ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних величин і уникнути неоднозначної оцінки впливу факторів тому, що в даному випадку результати не залежать від місцезнаходження факторів в моделі, а додатковий приріст результативного показника, який утворився від взаємодії факторів, розкладається між ними порівну.
Метод логарифмування використовується для вимірювання впливу факторів в мультиплікативних моделях. В даному випадку результат розрахунку, як і при інтегруванні, не залежить від місцезнаходження факторів в моделі і порівняно з інтегральним методом забезпечує ще більшу точність розрахунків. Якщо при інтегруванні додатковий приріст від взаємодії факторів розподіляється порівну між ними, то за допомогою логарифмування результат спільної дії факторів розподіляється пропорційно частці ізольованого впливу кожного фактора на рівень результативного показника. В цьому його перевага, а недолік – в обмеженні сфери застосування.